«Позичити шланг сусідові, чий будинок горить» або про важливість ленд-лізу
Про ленд-ліз під час Другої світової війни та зараз.
Вивчаючи історію ми розуміли, що процеси, які відбуваються у світі досить циклічні. Але ми навіть не чекали, що за свого життя нам доведеться особисто пережити підтвердження такого феномену. Ми звикли вважати, що живемо в цивілізованому та демократичному світі, та в часи вільного доступу до інформації. Ми щиро вірили, що люди досі пам’ятають, що таке війна.
Майже кожного дня ми стаємо свідками страшних подій і розуміємо, що це не фільм про Другу світову війну, а Україна в сьогоденні. Сьогодні ми спостерігаємо повторення ще однієї значущої події, яка мала майже вирішальне значення за часів Другої світової війни. Вдруге, за весь час існування Сполучених Штатів був підписаний закон про ленд-ліз.
Що ж відбувалося напередодні та під час Другої світової війни?
Протягом десятиліть після Першої світової війни багато американців залишалися надзвичайно настороженими щодо втягування в інший дорогий міжнародний конфлікт. Навіть коли фашистські режими, як-от нацистська Німеччина під керівництвом Адольфа Гітлера, вживали агресивних дій у Європі в 1930-х роках, члени Конгресу-ізоляціоністи проштовхували низку законів, що обмежували способи реагування Сполучених Штатів.
Але після того, як Німеччина вторглася в Польщу в 1939 році, і в Європі знову почалася повномасштабна війна, президент Франклін Д. Рузвельт заявив, що, хоча Сполучені Штати залишаться нейтральними за законом, неможливо, «щоб кожен американець також залишався нейтральним у думках».
Перед ухваленням Акту про нейтралітет 1939 року Рузвельт переконав Конгрес дозволити продаж військових поставок союзникам, таким як Франція та Великобританія, за принципом «cash and carry»: вони повинні були платити готівкою за постачання американського виробництва, а потім транспортувати відповідне постачання на власних кораблях.
До літа 1940 року Франція впала перед нацистами, а Британія фактично воювала проти Німеччини на суші, на морі та в повітрі. Після того, як новий британський прем’єр-міністр Вінстон Черчилль особисто звернувся до Рузвельта за допомогою, президент США погодився обміняти понад 50 застарілих американських есмінців на 99-річну оренду британських баз у Карибському басейні та Ньюфаундленді, які будуть використовуватися для авіації США як військово-морські бази.
Того грудня, коли британські валютні та золоті резерви скорочувалися, Черчилль попередив Рузвельта, що його країна не зможе платити готівкою за військові поставки й далі. Хоча Рузвельт нещодавно був переобраний на платформі, яка обіцяла захистити Америку від Другої світової війни, він хотів підтримати Великобританію проти Німеччини. Вислухавши заклик Черчилля, Рузвельт почав працювати, щоб переконати Конгрес (і американську громадськість), що надання більш прямої допомоги Великобританії відповідає власним інтересам нації.
Політична ініціатива, яка допомогла змінити хід війни.
У середині грудня 1940 року Рузвельт представив нову політичну ініціативу, за якою Сполучені Штати надаватимуть, а не продаватимуть, військові постачання Великобританії для використання в боротьбі проти Німеччини. Оплата поставок буде відстрочена і може надійти в будь-якій формі, яку Рузвельт вважатиме задовільною.
Представляючи програму скептично налаштованій і все ще дещо ізоляціоністській американській громадськості, Рузвельт порівняв її з позикою шланга сусідові, чий будинок горів. «Що мені робити в такій кризі?» — запитав президент преси. «Я не кажу… «Сусід, мій садовий шланг коштував мені 15 доларів; ти повинен заплатити мені за нього 15 доларів» — я не хочу 15 доларів — я хочу повернути свій садовий шланг після того, як пожежа закінчиться».
«Ми повинні бути великим арсеналом демократії», — заявив Рузвельт в одній зі своїх фірмових «розмов біля вогню» 29 грудня 1940 року. «Для нас це надзвичайна ситуація, така ж серйозна, як і сама війна. Ми повинні виконувати своє завдання з тією самою рішучістю, з тим самим почуттям невідкладності, з тим самим духом патріотизму та жертовності, які ми б показали, якби ми були на війні».
Під час дебатів щодо законопроєкту, які тривали протягом двох місяців, адміністрація Рузвельта та його прихильники в Конгресі переконливо стверджували, що надання допомоги таким союзникам, як Великобританія, було військовою необхідністю для Сполучених Штатів.
«Ми купуємо… не позичаємо. Ми купуємо нашу власну безпеку, поки готуємось», — сказав Сенатському комітету із закордонних справ військовий міністр Генрі Л. Стімсон. «Через нашу затримку протягом останніх шести років, поки Німеччина готувалася, ми опиняємося непідготовленими та беззбройними, зіткнувшись із ретельно підготовленим та озброєним потенційним ворогом».
Незабаром Рузвельт скористався своїми повноваженнями згідно з новим законом, наказавши доставити до Великобританії велику кількість продовольства та військових матеріалів через новий офіс адміністрації ленд-лізу. Поставки, розподілені відповідно до Закону про ленд-ліз, варіювалися від танків, літаків, кораблів, озброєння та товарів для будівництва доріг до одягу, хімікатів та харчів.
Загалом, ленд-ліз забезпечив союзникам постачання на 50,1 мільярда доларів під час конфлікту, з них 31,4 мільярда доларів — Великобританії.
«Арсенал демократії» 21-го сторіччя
9 травня президент Джо Байден підписав закон «Закон про ленд-ліз 2022 року про захист демократії в Україні».
Закон уповноважує адміністрацію до 2023 фінансового року надавати або здавати в оренду військову техніку Україні та іншим країнам Східної Європи. Цей акт звільняє адміністрацію від певних положень закону, які регулюють позику або оренду військового обладнання іноземним країнам, наприклад, п’ятирічний ліміт на термін дії позики або вимогу, щоб країни-отримувачі сплачували всі витрати, понесені Сполученими Штатами.
Дивлячись на наслідки першого ленд-лізу як для США, так і для Великобританії, можна зробити висновки, що повторне використання зазначеного механізму є стратегічним та досить важливим кроком. Економіки всіх країн тісно пов’язані між собою, тож війна в Україні прямо чи опосередковано вплине на всіх.
Так, за даними ООН війна в Україні може призвести до дефолту понад 70 країн, а Шрі-Ланка вже оголосила дефолт за своїми боргами. Зупинення роботи великих підприємств, та знищення окупантами стратегічно-важливих об’єктів посилюють світову кризу у багатьох галузях.
Враховуючи те, що ленд-ліз передбачає постачання не тільки зброї, а й іншої техніки та продуктів, можна зробити оптимістичний висновок, що це дасть можливість відновити роботу багатьох підприємств у необхідних об’ємах, а також забезпечити експорт товарів з України для підтримки економіки нашої країни.