Передача активів в управління АРМА, націоналізація та стягнення в дохід держави — у чому різниця?

Про підстави, процедури та особливості стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб, націоналізацію та передачу активів в управління АРМА.

Сьогодні в Україні працює три основних механізми конфіскації активів осіб, які підтримують агресію рф. Це арешт із подальшою конфіскацією майна в рамках кримінальних проваджень, націоналізація майна, а також стягнення активів на користь держави в результаті застосування санкцій.

Наразі правоохоронні органи найчастіше використовують перший шлях — арешт активів у кримінальних справах із подальшою передачею арештованого майна в управління АРМА. Припускаю, це пов’язано з тим, що на відміну від націоналізації чи санкційного механізму, цей алгоритм уже відпрацьований на практиці й більш зрозумілий нашій правоохоронній та судовій системам. До того ж АРМА на сьогодні має законні та успішно відпрацьовані способи передачі стратегічних активів в управління державним компаніям.

Право власності є одним з основних, гарантованих державою прав.

У ст. 41 Конституції України зазначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток із мотивів суспільної необхідності, на підставі й у порядку, встановлених законом, та за умови попереднього й повного відшкодування їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

При цьому використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод (далі — Протокол) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає необхідними, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Тобто ст. 1 Протоколу гарантує особі мирне володіння майном, однак її право може бути обмежено з боку держави на певних умовах, передбачених законом, і лише в суспільних інтересах.

Передача активів АРМА

Однією з ключових функцій Національного агентства є управління арештованими в кримінальному провадженні активами. Саме воно забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано в кримінальному провадженні.

Нормами Кримінального процесуального кодексу України визначено, що Національному агентству передаються в управління чи для реалізації лише активи за сукупності умов:

• такі активи визнані речовими доказами в кримінальному провадженні;
• коштують більш ніж 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
• можуть бути передані Національному агентству за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням суду.

Строк управління активами, що передані АРМА, залежить від строку дії арешту в кримінальному провадженні. З припиненням арешту або закриттям кримінального провадження припиняється і дія управління арештованим майном.

У законі про АРМА вказано, що:

1. Управління активами здійснюється на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх вартості;
2. Управління рухомими та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Особливості управління активами:

• активи лишаються власністю особи, у якої вони були вилучені;
• управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління;
• не потребує витрат із державного бюджету;

Управління припиняється в разі:

• скасування арешту прийнятих в управління активів;
• їх конфіскації;
• спеціальної конфіскації;
• іншого судового рішення про їх стягнення в дохід держави.

Основною метою накладення арешту на майно в кримінальному провадженні є забезпечення невідворотності настання негативних наслідків для особи за вчинення кримінальних правопорушень, насамперед корупційних.

Це здійснюється через позбавлення особи економічних переваг, одержаних унаслідок її протиправної поведінки, а також унеможливлення одержання такою особою будь-яких переваг унаслідок вчинення кримінального правопорушення, зокрема, доходів від нього.

Незастосування заходів щодо передачі в управління АРМА майна та, у результаті цього, невжиття заходів щодо збереження арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості) застосування негативних наслідків до підозрюваних у разі винесення обвинувального вироку.

Натомість у разі винесення виправдувального вироку — це може стати порушенням прав підозрюваного у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, що в обох випадках унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Окрім цього, враховуючи положення статті 24 Спеціального Закону, надходження в результаті вжиття заходів щодо управління арештованим майном, сприятимуть наповненню державного бюджету, відтак застосування відповідних заходів обумовлено захистом економічних інтересів держави.

Націоналізація активів

Ця процедура регулюється Законом «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів».

• Націоналізація майна — процес переходу приватної власності до державної;

• Примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів — примусове вилучення об’єктів права власності російської федерації та об’єктів права власності її резидентів із мотивів суспільної необхідності (включаючи випадки, за яких це настійно вимагається військовою необхідністю) на користь держави Україна на підставі й у порядку, встановлених цим Законом;

• Об’єкти права власності російської федерації та її резидентів — рухоме й нерухоме майно, кошти, вклади в банках, цінні папери, корпоративні права, інше майно (активи), що знаходяться (зареєстровані) на території України та безпосередньо або через афілійованих осіб належать російській федерації та її резидентам.

1 квітня 2022 року Верховна рада України прийняла законопроєкт № 7169, який розширює поняття «резидент рф». Згідно з проєктом закону до резидентів рф також входитимуть:

• фізичні особи — громадяни рф та фізичні особи, які не є громадянами рф, але мають найбільш тісний зв’язок із рф, а саме проживають на території рф або займаються основною діяльністю на території рф;
• фізичні та юридичні особи незалежно від громадянства, місця проживання, місця основної діяльності тощо, які публічно підтримують агресію рф проти України, окупацію території України та не припинили господарську діяльність на території рф під час дії воєнного стану в Україні.

Рішення про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів приймається Радою національної безпеки й оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Проєкт рішення про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів до Ради національної безпеки й оборони України вноситься Кабінетом Міністрів України.

Не пізніше як у шестимісячний строк після скасування чи завершення воєнного стану в Україні указ Президента України, яким введено в дію рішення Ради національної безпеки й оборони України про примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів, підлягає затвердженню Верховною Радою України шляхом прийняття відповідного Закону.

Примусове вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів здійснюється без будь-якої компенсації (відшкодування) їх вартості.

Стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції

Верховною Радою України 12.05.2022 було прийнято Закон України № 2257-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов’язаних з активами окремих осіб», який набув чинності 24.05.2022.

Санкція у вигляді стягнення в дохід держави активів є винятковим видом відповідальності та може бути застосована лише щодо фізичних та юридичних осіб, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (в тому числі шляхом збройної агресії чи терористичної діяльності) або значною мірою сприяли (в тому числі шляхом фінансування) вчиненню таких дій іншими особами.

Такий вид санкції може застосовуватись виключно в період дії правового режиму воєнного стану щодо осіб, на яких накладено санкцію у виді блокування активів за рішенням Ради національної безпеки й оборони України, прийнятими після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов’язаних з активами окремих осіб».

Накладення на активи арешту, встановлення щодо них мораторію чи будь-яких інших обтяжень (заборони розпоряджатися або користуватися ними), а також перебування таких активів у заставі не перешкоджає стягненню цих активів у дохід держави.

Процедура відбувається наступним чином:

• Рада національної безпеки та оборони України (РНБО) приймає рішення про застосування санкцій у вигляді блокування активів;
• Рішення РНБО вводиться в дію указом Президента України;
• Міністерство юстиції України звертається до Вищого антикорупційного суду (ВАКС) із заявою про застосування санкції у вигляді стягнення активів у дохід держави.

Підсумуємо

АРМА під час війни уповноважене управляти не тільки активами в рамках кримінальних проваджень, але й у межах санкційного механізму. Наразі відповідні норми є в законі про санкції, однак відсутні в нашому спеціальному законі про АРМА. Відтак, існує потреба синхронізації законодавства з паралельною конкретизацією повноважень Нацагентства

Існування різних підходів до вилучення активів (в т.ч. що належать рф та її резидентам) зумовлено обставинами, що швидко змінювались і потребували нових підходів та механізмів.

Як ми бачимо з вищеописаного, вказані підходи є досить різними в реалізації загальних, суспільних інтересів щодо необхідності вилучення майна, використання якого може зашкодити інтересам держави.

У кожному конкретному випадку, стосовно окремо визначеного активу приймається рішення щодо застосування процедури вилучення активу, залежно від обставин.

Одним із варіантів, який зараз досить активно застосовується правоохоронними органами — це є передача активів АРМА в управління в кримінальному провадженні, на підставі ухвали суду.

Конфіскація активів надалі, у такому випадку можлива завдяки ефективній роботі правоохоронних органів, доведення вини, наявності обвинувального вироку та відповідного рішення суду про стягнення активу в дохід Держави.

Останнім часом у ЗМІ та від деяких представників влади масово поширюються розмови про реформування Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Мовляв, оскільки воно неефективне, його треба «ліквідувати», а майно, що перебуває в управлінні агентства, передати, наприклад, ФДМУ.

На основі аналізу законодавства, що регулює управління активами, арештованими в межах кримінальних проваджень, та діяльності АРМА у сфері управління активами, можна стверджувати про необхідність функціонування цього сервісного органу задля збереження активів та їх економічної вартості в кримінальних провадженнях.

Слід звернути окрему увагу на відмінність процедур конфіскації активів у рамках кримінальних проваджень, стягнення активів унаслідок застосування санкцій та націоналізації об’єктів власності. Перші два механізми передбачають рішення суду, тоді як останній алгоритм спирається на рішення інших органів влади (президента, РНБО).

Профільний закон про АРМА уповноважує Агентство лише на діяльність у рамках кримінальних проваджень, тоді як закон про санкції надає деякі повноваження в межах санкційної політики. Варто зазначити, що для ефективної реалізації функцій в обох випадках наразі існує необхідність узгодження законодавства, зокрема внесення змін до спеціального закону про АРМА.

📌  Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «Блоги».