Оксана Купер: знайти землю, нафту — і прибутковий бізнес
Шукачі випадкового щастя знайдуться завжди — і наприкінці XIX століття на залізорудних копальнях, і в щоденних українських історіях.
Правда, сюжети однозначно будуть різними. На тодішньому американському Дикому Заході земля уже була товаром і постійно знаходилися сміливці, які, шукаючи в її надрах цінні метали, часом натрапляли на… нафту!
Про одного із таких шукачів швидкого заробітку й фільм «Нафта» (в оригіналі англ. There Will Be Blood, 2007, реж. Пол Томас Андерсон, за мотивами однойменного роману Ептона Сінклера).
Що цікаво: три роки тому за опитуванням британської BBC цю кіноісторію визнали третім у списку 100 найвеличніших фільмів ХХІ століття (більше можна прочитати на сайті медіакорпорації). Непогано, правда? Трейлер самого кіно шукайте за посиланням.
Про що кіно?
На початку своєї бізнесової кар’єри Деніел Плейв’ю (у майстерному виконанні британського актора Деніела Дей-Льюїса) активно займається пошуком цінних металів: все, що знайдено в землі, та хоча б приблизно схоже на золото та срібло має отримати сертифікат якості та, можливо, згодом — принести йому великі статки.
Не все завжди йде гладко, але за кілька років активної роботи йому з «колегами по промислу» вдається знайти щось цінніше — нафту. Але трапляється нещасний випадок: один із робітників гине та залишає сиротою маленького сина. Чи то велике бажання наживи, чи то активний дух підприємництва бере своє і хлопчик залишається з Деніелом.
«Я тебе підібрав, щоб твоє миле обличчя допомагало мені купувати землі», — скаже потім нафтовий магнат прийомному сину в розпал бурхливої суперечки. Так починається їхня майже тридцятирічна історія бізнесових стосунків та скупки землі для нафтовидобутку.
У переговорах йому справді немає рівних: щоб справити враження, нафтовик перелічує об’єми видобутку нафти, хвалиться заробленими статками та кількістю свердловин і бурових. «Можу вас звірити, якщо почну буріння, зароблю вам великі гроші», — швидко заохочує землевласників ставити підписи та передавати землю йому у власність.
Мабуть, тому коли одного вечора в будинку з’являється подорожній з цінною інформацією про значні поклади нафти в новому регіоні, це особливо нікого не дивує. Завдяки таким (інсайдерським) даним та попри активність конкурентів, нафтовидобуток під брендом його компанії розширюється: «Тут всі ділянки можна купити? Звісно!»
До чого тут право?
Приватна власність — основа капіталістичної економіки. Отже, будь-яка (легальна) історія із купівлею-продажем, тим більше земельної ділянки, не обійдеться без відповідного договору. «Якщо ми укладемо контракт, то почнемо буріння за 10 днів», — каже нафтовий експерт одному клієнту та продовжує уже з іншим: «Що ви пропонуєте за видобуток? 1/6 прибутку».
Втім, кожен контрагент потребує індивідуального підходу і ціна за нафтове місце залежить від багатьох речей. Та й «час — це гроші», варто діяти швидко, особливо у питанні укладення договорів, тому «давайте складемо контракт і почнемо працювати!». І стратегія, і тактика у бізнес-розумінні нафтовика має чіткі пункти: в одній ситуації вистачить простої банальної обіцянки молодому лідеру самоорганізованої церкви, що більше схожа на фанатичний культ; а в іншій — варто піти на неформальні поступки місцевому землевласнику, щоб на його ділянці потім організувати будівництво нафтопроводу.
Зі стартом бурових робіт у прискіпливого глядача виникає ще кілька делікатних юридичних питань:
1) чи була дотримана техніка безпеки на ділянці нафтовидобутку;
2) чи укладалися з працівниками трудові угоди з відповідним соціальним пакетом;
3) чи оформлявся договір страхування майна на випадок форс-мажору.
На жаль, травматичні випадки на свердловині не змусять себе чекати: спочатку випадково гине один із працівників, потім — малолітній син отримує серйозну (виробничу) травму.
Скажемо так, висновок тут один: людські якості Деніела Плейв’ю, на відміну від бізнесових, мають більш сумнівну якість. «У нас під ногами цілий океан нафти і доберуся до неї тільки я!» Засуджувати власника нафтової компанії за жагу до грошей, нехтування прав землевласників і робітників, а ще за вбивства в пориві люті зможе хіба що глядач.
Чому це цікаво в контексті України?
Як пам’ятаєте, базове право власності має три складових: володіння, користування та розпорядження. З правом розпорядження на землю в Україні, правда, є трохи проблеми.
Але купівля-продаж земель сільськогосподарського призначення, здається, вже в найблищих планах, а питання договору оренди та зміна цільового призначення земельної ділянки — здавалося б, буденна юридична практика.
Земельний кодекс України теж передбачає багато юридичних термінів на всі випадки життя, в т.ч. можливі шляхи вирішення земельних спорів. Важливо, що землевласник має знати цінність свого товару та вміти захистити свої права, в т.ч. за договором. Якщо ж мова зайде про випадково знайдену на дачному маєтку річ — знахідку — юрист одразу візьметься цитувати відповідну статтю з Цивільного кодексу та оцінювати на перспективу її вартість.
Щодо видобутку нафти з українських надр варто почитати не тільки сухі норми Кодексу законів про надра та Закону «Про нафту та газ», а й ввести в пошуковику словосполучення «нафтовидобуток в Україні», а вже потім — провести фінансовий розрахунок, наскільки перспективно зросла б ціна вашої земельної ділянки з таким родовищем. Хоча ніколи не пізно подумати, як зробити бізнес на своїй землі і без нафти.
Зловила якось себе на думці, що постійно дивлюся багато кіно і читаю книжок на правову тематику або шукаю юридичні деталі у фільмах/серіалах, які мають мало спільного з юриспруденцією. Профдеформація за замовчуванням? Мабуть, навіть якщо вже давно не працюєш з цим на практиці. Бо єдине, що детально пам’ятаю із трьох частин «Хоббіта» — це контракт Більбо Бегінса на подорож в Еребор: документ пригодився, щоб довести сусідам по Ширу, звідки він об’явився після 13 місяців відсутності. Головне: так значно простіше пояснювати складні речі з законів, особливо не фахівцям з юриспруденції.
Отже, вам цікавий розбір кіно та книжок з точки зору права? Тоді сідайте зручніше — запрошую у свій клуб! Попередні рекомендації, до речі, можна знайти у Facebook за хештегом #Про_права_людини_мовою_кіно_і_літератури.
__________
Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».