Оксана Купер: Як «Справжній детектив» став реальністю

Кримінальна справа з першого сезону серіалу «Справжній детектив» не просто розповідає про двох слідчих, які намагаються розплутати клубок ритуальних вбивств і місцевої політики. Ця історія також допомагає краще зрозуміти суть роботи зі злочинів та паперів і чому завдання поліцейського не мають суперечити його власним принципам. 

Коли черговий раз читаєш стрічку новин здається, що це суцільна кримінальна хроніка чи просто улюблений серіал з кіноекрану перетворився у реальне життя. Поліцейські стали злочинцями, всюди стрілянина і світ вже ніколи не буде таким як раніше. Але є речі, які завжди можна виправити чи, наприклад, просто перемкнути канал. До речі, кримінальна історія із 1-го сезону серіалу «Справжній детектив» (англ. True Detective, США, 2014-2019, 3 сезони) якраз про те, як виправити поліцейську помилку довжиною у майже два десятки років. Головне — спочатку її визнати. 

Про що кіно? 

2012-й, американська Луїзіана. Двоє поліцейських по черзі допитують ексколег у справі 17-річної давності — окультного вбивства молодої жінки. І вбивцю тоді начебто й знайшли, і всі докази свідчили проти нього, але місцева поліція знову фіксує схожий почерк злочинів. Покарали не ту людину? Насправді все складно: у своїх спогадах колишні слідчі повертаються до давно закритих справ і особистих образ.

1995-й, глуха провінція. Тут не працює сигнал телефону, всюди болота й кудись безслідно зникають люди. Поліцейські — Раст Коул і Марті Харт — виїжджають на місце злочину. На фермерському полі знайшли труп молодої дівчини з атрибутами невідомого культу. Дивні мітки та численні ножові рани на тілі жертви дають підстави думати, що дівчину катували перед тим як вбити. Висувається версія, що вбивство має ще й ритуальний характер. Досить неординарна справа для двох напарників, які працюють разом тільки три місяці і знають один про одного буквально досить мало.

У кожного із детективів своя історія: соціопат Раст, якому складно порозумітися з оточуючими, раніше працював у відділі по боротьбі з наркотиками, має проблеми з алкоголем, власну філософію життя і проникливий розум. А ще купу скелетів у шафі, про які краще не згадувати. Колеги прозвали його «податківцем» за манеру носити великий блокнот (як у податкового інспектора) на місце злочинів та допити. Крім того, у нього власна техніка допиту і гарна статистика: після спілкування з детективом Коулом зізнання у злочинах пишуть майже всі. Сенс його життя — це розслідування.

В Марті все більш прозаїчно: розміщений стиль життя, схильність до паперової роботи, гарна сім’я… І, відверто кажучи, він є єдиним другом Раста у всьому відділку. 

Як настільки різним людям вдалося кілька років працювати разом над розслідуваннями, розплутувати справи та стати добрими друзями. І найголовніше: що ж це за важлива справа про вбивство у 1995-му?

Стара кримінальна справа з 1990-х

Отже, знову 1995-й. Детективи Раст Коул та Марті Харт ведуть розслідування окультного вбивства. Огляд трупа на місці події, спілкування з патологоанатомом у морзі, збір свідчень родичів жертв і заповнення всіх протоколів — перші слідчі дії проведенні і начебто все йде «за планом». Але є нюанси.

Історія про знайдене жіноче тіло посеред фермерського поля викликає багато запитань у різних людей. Справа отримує медійно-політичний контекст і все йде до того, що ймовірно її перекваліфікують у «злочин на релігійному ґрунті» і віддадуть для розслідування іншій оперативній групі. Керівник підрозділу ще й наголошує, що треба працювати швидше, бо на нього «тиснуть згори».

Детектив Раст Коул намагається «втримати» ситуацію та активно збирає інформацію, в т.ч. по ночах працюючи в архівах. Він вважає, що має місце не одиничне вбивство, а йдеться про чергову жертву серійного вбивці. Сам регіон не найкращий за соціальним благополуччям, а у лісі працює нелегальне поселення секс-працівниць, яке кришується місцевим шерифом. Виявляється, що люди в околицях зникають вже давно. Але їх особливо й шукають: хтось, кажуть, просто переїхав, про решту просто нічого невідомо.

Чергова зачіпка зі схожої архівної справи приводить напарників у рибацьке селище, де давним давно теж зникла дівчина. Все зійшлося до того, що вона була «під кайфом» і потонула в озері. Стару й нову справу об’єднали в одну, підозрюваного оголосили в розшук, навіть знайшли… і вбили при затриманні. Довелося потім ще й виправдовуватися перед комісією, що мало місце правомірне застосування сили у відповідь. «Світу потрібні погані люди, щоб відганяти тих, хто ще гірше», — каже детектив Коул. 

Уже 2002-й. Кримінальна справа з історією про ритуальне вбивство повертається до нього на черговому допиті, підсобити з яким попросити колеги. Як це «взяли не того»? З ідеєю нового розслідування керівництво не погоджується, є субординація і дороги Раста Коула з поліцейським відділком розходяться. Власне, до 2012-го, коли його самого не підозрюють у фабрикуванні цієї ж справи. 

Вже в ролі приватних детективів колишні колеги Раст і Марті знаходять нові приголомшливі докази: за ширмою шкільної релігійної освіти ховалися згвалтування, розбещення неповнолітніх і ритуальні вбивства. Все «завдяки» благодійному фонду місцевого поважного сімейства і політичним зв’язкам, що допомагали це приховувати. Знайдені факти відправлені за належністю: у поліцію, прокуратуру і медіа… Але питання: чи перетвориться стара справа про серійного вбивцю у нову про чиновників-педофілів і політичну корупцію?

Чому це важливо зараз в контексті роботі поліції?

Розслідування у кримінальних справах вимагає від слідчих не тільки ресурсів (в т.ч. емоційних), а й вміння складати логічні зв’язки. Серйозне професійне залучення за замовчуванням теж вимагається. Свідчення, експертизи і протоколи — тільки частина роботи, яка, в принципі, підходить не для всіх. До того ж всюди є людський фактор і можливість допустити робочу помилку. Та й «всіх не візьмеш, цей світ не так влаштований», як сказав би детектив Харт з серіалу. 

З іншого боку маємо низку історій про неефективне кримінальне розслідування, медійні тези про кричущий непрофесіоналізм чи фабрикування поліцейськими доказів. Де тоді шукати межі між поліцейською роботою і правом на помилку, нормами етики, Кримінального і Кримінального процесуального кодексу та наказами керівництва? Особливо якщо йдеться про суспільні важливі справи, незаконні дії з боку самих поліцейських чи справи, де політика і право сплуталися в одну спіраль.

Звісно ж, складно знайти ідеальні умови у неідеальному світі. Але часом здається, що українські новини з жанру кримінальної хроніки — то суцільний сезон «Справжній детектив», тільки вітчизняного виробництва. Кривава рибалка на Житомирщині, згвалтування у поліцейському відділку в Кагарлику… Кожен епізод — про те, як жахливі людські слабкості в роковий момент переросли у норми з Кримінального кодексу. Але, погодьтеся, зберігати людські якості можна (і треба) у будь-якій роботі. Головне, щоб розуміння меж закону та/чи субординації не суперечили власній совісті. Особливо, коли ваша робота — це бути поліцейським.

Оксана Купер, аналітик з дипломом юриста та великою любов’ю до кіно, авторка Telegram-каналу «Вина» про право через кіносюжети 

Вже давно звикла, що можу розібрати «з точки зору права» буквально будь-яку кіноісторію. Повірте: юридичні деталі знайдуться навіть у фільмах/серіалах, які мають мало спільного з юриспруденцією. Ось доказ: єдине, що детально пам’ятаю із трилогії про «Хоббіта» — це контракт Більбо Бегінса на подорож в Еребор: документ потім пригодився як доказ сусідам по Ширу, де це можна пропадати цілих 13 місяців без жодної звістки. Ще один: якщо зловісного Джокера коли-небудь зловлять, його неосудність — гарний шанс виплутатися з будь-якої історії. Навіщо це все? Так значно простіше пояснювати складні речі з законів, особливо не фахівцям з юриспруденції.

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».