Оксана Купер: Чи змінило б вбивство Гітлера світову історію?

Операція німецьких офіцерів під назвою «Валькірія» могла завершити Другу світову війни на рік раніше. Все завдяки спеціально підготовленому документу про дії армії на випадок бунту і, не повірите, вправно внесеним в нього правкам.

Друга світова війна — не тільки переказ подій та пам’ятних дат з підручника, а й мільйони людських життів, долі яких за ті роки змінилися до невпізнаності. Були в цій історії і офіцери німецької армії, які поряд з військовими успіхами не менш активно планували замахи на фюрера.

Про найвідоміший із них — події 20 липня 1944-го і розповідається у фільмі «Операція “Валькірія”» (англ. Valkyrie, США, Німеччина, 2008). Що важливо, план з вбивства Гітлера мав важливий пункт — введення в дію офіційного документу про порядок дій військових на випадок вуличних заворушень. Все для того, щоб врятувати честь і армії, і країни.

Про що кіно? 

Весна 1943-го, Друга світова війна. Німецька армія зазнає серйозних втрат по всіх фронтах. Серед офіцерського командування продовжують назрівати протестні настрої. Хаос і розруха, тортури полонених, масове знищення євреїв, заради чого все це? «Служити можна Німеччині, а не фюреру. Обом — ні». 

Тим часом, один із генералів під Смоленськом маскує бомбу для лідера у вигляді пляшки з алкоголем, а полковник на Півночі Африки вмовляє начальника проігнорувати наказ «триматися до останнього за будь-яку ціну». Мовляв, запевняю, «в документах буде написано, що не вистачало води». 

Полковник Клаус фон Штауффенберг зазначає серйозних поранень після авіаудару військ союзників та повертається в Німеччину. Місцеві офіцери тим часом продовжують планувати замахи на Гітлера, проте постійно щось зривається: то бомба знову не спрацювала, то гестапо арештувало когось з учасників змови. Штауффенберг приєднується до ідейних натхненників зміни влади в Берліні: «Я солдат, я служу своїй країні, але це не моя країна… Єдиний вихід — стати зрадником. Чи ці люди готові йти до кінця?»

До чого тут закон?

В основі подій — ідея та військовий документ, вже потім — норма з Кримінального кодексу про замах на життя державного діяча.

Початок 1944, втрати німецької армії тільки зростають і Гітлер непохитний у своєму прагненні до перемоги. Отже, як змістити фюрера, коли вся сила влади у його нацистських руках?

Є план «Валькірія», кажуть вправні чиновники. Документ під такою назвою ще взимку 1942 р. розробив сам генерал Ольбрихт, один із заколотників. Основна мета — виписати порядок дій військових на випадок масових заворушень чи іншої надзвичайної ситуації.

За цим планом Резервна армія нацистів мала б придушувати вуличні протести. Сам план одразу був схвалений Гітлером, тому не мав викликати жодних питань з боку керівництва. Залишилося тільки завербувати (чи домовитися?) з командувачем самої Резервної Армії.

Правда, документ треба трошки скоригувати до потрібного формату. «Я всіма засобами беру участь в державній зраді, чи може розраховувати на вас?», — перепитує полковник Штауффенберг. В текст плану вносяться зміни і фюрер (майже не читаючи) їх підписує.

В оновленій редакції документу після вбивства Гітлера армія має право арештовувати нациське керівництво, працівників гестапо та СС. Також одразу ж йшлося про формування тимчасового уряду та укладення миру в війні. «Домовимося про перемир’я з союзниками та спасемо Європу від знищення», — загоряються ідеєю офіцери. Між іншим, історики стверджують, що мова була саме про переговори з західними державами та продовження війни з СРСР.

Далі справа за діями, наказами та їхнім виконанням. «Кожна секунда поки ми дискутуємо — це втрачена секунда», — сперечаються бунтівники, так і не приймаючи оперативні рішення. Але хіба можна щось зрозуміти, коли тобі на стіл одночасно приходять два суперечливі накази? І який із них тоді виконувати?

У подібних справах злагоджена робота команди — не менш важлива річ. Операція не завершилась успіхом, заколотників звинуватили у злочинах проти нацистської держави та засудили до смертної кари. Але вже менше ніж за рік антигітлерівська коаліція таки виграє у війні — і це змінює світовий порядок та міжнародне право назавжди.

Чому це важливо зараз?

Існування будь-якої держави (навіть антидемократичної) базується на нормах законодавства. Все, що офіційно записано на папері має виконуватися. Жорстокі, суперечливі між собою чи нелогічні норми законів — у світовій історії бувало всяке. 

Держави починали конфлікти без офіційного оголошення війни та видавали власним арміям неписані накази, непідкорення яким жорстоко каралося. Так, ще у 1899 та 1907 рр. були прийняті перші міжнародні конвенції про т.зв. закони та звичаї війни. Але не варто забувати, що переважна частина міжнародного гуманітарного права (права війни, права збройних конфліктів) була сформована вже після завершення Другої світової. На їх основі зараз також діє система міжнародного правосуддя.  

Зокрема, з прийняттям Статуту ООН у 1945 році заборонена загроза силою або її застосування, за винятком випадків індивідуальної або колективної самооборони та застосування сили за рішенням Ради Безпеки.

На жаль, ця норма уже не раз порушувалася, в т.ч. з анексією Криму та окупацією частини Донецької та Луганської областей військами Російської Федерації у 2014 р. Воєнні дії та права людини у військовому конфлікті — правові категорії, які актуальні й 75 років потому. Навіть досі норми міжнародного права на переговорах часом серйозно і надовго нівелюються майстерністю записати персональні інтереси у примітках документів чи просто банально їх не виконувати. 

До речі, як вважаєте, якби операція «Валькірія» закінчилася успішно, чи змінило б вбивство Гітлера світову історію? Чи могло б нове керівництво Німеччини домовитися з союзниками на більш вигідних умовах? 

Оксана Купер, аналітик з дипломом юриста та великою любов’ю до кіно, авторка Telegram-каналу «Вина» про право через кіносюжети 

Вже давно звикла, що можу розібрати «з точки зору права» буквально будь-яку кіноісторію. Повірте: юридичні деталі знайдуться навіть у фільмах/серіалах, які мають мало спільного з юриспруденцією. Ось доказ: єдине, що детально пам’ятаю із трилогії про «Хоббіта» — це контракт Більбо Бегінса на подорож в Еребор: документ потім пригодився як доказ сусідам по Ширу, де це можна пропадати цілих 13 місяців без жодної звістки. Ще один: якщо зловісного Джокера коли-небудь зловлять, його неосудність — гарний шанс виплутатися з будь-якої історії. Навіщо це все? Так значно простіше пояснювати складні речі з законів, особливо не фахівцям з юриспруденції.