Наймасштабніші та найкривавіші тюремні бунти у світі


Позбавлення волі саме по собі є досить суворим покаранням, у всякому разі, для більшості людей. Якщо додати до цього нестерпні умови утримання і невиконання декларованого закону, можна отримати непередбачувані наслідки.

В цілому в’язниці усього світу стикаються з однаковими проблемами, але в кілька різній мірі. Наприклад, в будь-якій країні світу в’язниці переповнені, але десь мова йде про 20-40%, а десь про 200-300%.

Серед персоналу всіх в’язниць світу процвітає корупція, однак, в одному випадку — це спосіб отримати якісь речі, а в іншому — встановлювати свої правила і практично безкарно вбивати членів конкуруючих банд.

Нещодавно в одній із найбільших в’язниць Еквадору Penitenciaria del Litoral відбулися зіткнення між членами злочинних угруповань «Лос-Лобос» та «Лос-Чонерос». У результаті загинули 116 ув’язнених, 10 із них знайдені обезголовленими, поранено понад 80 осіб.

Та ця розбірка меркне у порівнянні з тими бунтами, які ви знайдете у цій підбірці.

Повстання в «Аттиці» (США, 1971 рік)

Недалеко від Нью-Йорка знаходиться місто Аттика, де розташовується однойменна в’язниця.

У 1971 році там стався наймасштабніший бунт ув’язнених в історії США, що викликав суспільний резонанс, і в підсумку, який змінив правила виправної системи країни.

У сімдесяті роки стався розквіт всякого роду активізму, який дістався і до ув’язнених. До того ж для цього знайшлося дійсно чимало передумов.

Крім загальносвітових проблем всіх тюремних установ, накладалися і національні особливості, начебто расової сегрегації.

Наприклад, листи чорношкірих часто викидали, тому що расизм, а листи іспаномовних ув’язнених викидали, тому що расизм і незрозуміла мова.

Крім цього, перераховані групи зазвичай отримували тяжчу та менш оплачувану роботу. Серед всіх ув’язнених «Аттики» тільки 30% становили білі американці, при цьому всі наглядачі — білі.

Почалося все як у фільмах, з бійки двох ув’язнених, в яку втрутився охоронець та отримав тацею по голові. Втім, нападника скрутили та відправили в карцер, але вже на наступний день по шляху до їдальні співкамерники зуміли відімкнути двері та визволити Ортіса.

Коли про інцидент стало відомо, всіх ув’язнених п’ятого блоку вирішили покарати, позбавивши їх щоденної прогулянки. У якийсь момент велика група злочинців виявилися замкненими між прогулянковим двором і тюремними блоками. Запідозривши недобре, ув’язнені накинулися на конвой, незабаром бунт поширився на велику частину «Аттики».

У заколоті брав участь 1 281 ув’язнений з 2200, що містилися у в’язниці. В їх руках опинилися 42 заручники з-поміж персоналу та більша частина комплексу. У дворі вирили траншеї та спорудили барикади, з-поміж ув’язнених сформувалися нові органи управління. Виникла власна служба охорони та безпеки, логісти, що займаються питаннями доставки їжі, звичайно ж, з’явилися і лідери, які ведуть переговори з офіційними особами.

Таке положення зберігалося 4 дні та могло вирішитися безкровно, але губернатор штату навідріз відмовився виконати 2 основних вимоги:

  • відсторонення головного керуючого в’язницею;
  • та амністія для учасників бунту.

Вранці 13-го вересня 1971 року розпочався штурм, процес від початку до повного придушення повстання зайняв всього 20 хвилин. За цей час вбили 43 людини, а понад 80 отримали поранення.

Серед загиблих виявилися 11 офіцерів, взятих у заручники раніше, при цьому 10 з них померли в результаті кульових поранень, тобто від дружнього вогню.

Безпосередні свідки подій стверджують, що учасники штурму цілеспрямовано вишукували та розстрілювали лідерів бунту, що здалися.

Карандиру (Carandiru), 2003 - в гл. ролях Луис Карлос Васконцелос (Luiz  Carlos Vasconcelos), Милтон Гонсалвис (Milton Gonçalves). Обои, постеры,  фотографии к фильму. ВСЁ О ФИЛЬМЕ

Різанина в «Карандіру» (Бразилія, 1992 рік)

Тюрма «Карандіру» перебувала в передмісті Сан-Паулу, найбільш густонаселеного міста не тільки Бразилії, але і всієї Південної Америки.

У 2002-му установу закрили та незабаром зруйнували, сьогодні на цьому місці знаходиться міський парк. Причиною таких радикальних змін стали події 1992 року, відомі як «Різанина в  «Карандіру».

Другого жовтня після перегляду футбольного матчу, між двома групами ув’язнених почалася бійка, яка швидко поширилася на всю в’язницю. Звівши рахунки один з одним і з’ясувавши, який клуб все-таки краще, ув’язнені звернули увагу на охоронців.

У цей момент до повстання приєдналися більш як 2000 осіб, стримати яких мусили всього 15 офіцерів.

Результат передбачуваний: «Карандіру» опинилася у владі повсталих, правда, не надовго. Приблизно через півтори години прибули сили спеціальних підрозділів, які відразу почали штурм.

Після придушення бунту випадкових ув’язнених роздягали, заводили в камери та розстрілювали. Інших, поранених ще при штурмі, доставляли в перукарню, де на них спускали поліцейських собак.

За цей день загинуло 111 ув’язнених, точних даних про поранених немає. При цьому потрібно мати на увазі, що даний заклад було центром утримання, а не місцем відбування покарання.

Тобто всі загиблі та поранені ще не мали ніякого вироку і чекали суду. Теоретично деякі з них — невинні. Різанина викликала обурення не тільки в країні, але й у всьому світі.

Уряд Бразилії не міг ігнорувати те, що сталося, і почалися довгі судові процеси вже над поліцейськими та представниками спеціальних підрозділів.

Командувач операцією Убіратан Гімарайнш отримав 632 років у в’язниці, проте незабаром рішення переглянули, адже капітан просто виконував наказ, і не може бути засуджений за це. Втім, у 2006-му Убіратан загинув від кулі невідомого. Це вбивство безпосередньо пов’язують з подіями в «Карандіру».

Судові процеси над поліцейськими тривають досі, їм пред’являються різні звинувачення. Проте жоден з учасників операції не поніс ніякого реального покарання.

Бунт у в’язниці «Аподака» (Мексика, 2012 рік)

Є дві Мексики, які існують паралельно одна одній. Одна — офіційна з розподілом на штати, друга — реальна, з поділом на території наркокартелів. Втім, нерідко ці межі збігаються, тому що в наркобізнес залучені навіть вищі державні чини.

У 2006-му президент Мексики Феліпе Кальдерон почав війну з картелями, тисячі наркоторговців вирушили за ґрати, переповняючи в’язниці та розв’язуючи війну на новому полі.

Повідомляється, що в результаті сутички між Лос-Зетас та Картелем Затоки загинуло 44 ув’язнених, проте незалежні джерела стверджують, що цифра сильно занижена та може досягати 70-100 осіб.

Існує правило, згідно з яким члени різних банд не можуть міститися в одному блоці. «Аподака» не стала винятком, але з якоїсь причини вночі 19-го лютого двері між блоками виявилися не замкнені.

Члени Лос-Зетас, озброєні ножами, дрючками й, можливо, вогнепальною зброєю напали на сонних представників Затоки. Незабаром переповнена в’язниця занурилася в хаос. У плутанині 37 ув’язнених втекли, серед них виявилися високопоставлені представники Лос-Зетас.

З огляду на історію картелю, комісія з розслідування відразу почала перевірку всього персоналу. Річ у тому, що Лос-Зетас сформувався на базі колишніх поліцейських та військових, що мають не тільки специфічний досвід, але і корисні зв’язки.

Незабаром з’ясувалося, що всі 18 охоронців, які перебувають на зміні в ту ніч, взяли хабарі. Крім них, був корумпований і начальник установи, який отримував по 40 тисяч доларів щомісяця.

На першому етапі розслідування саме начальник в’язниці ввів слідчих в оману, назвавши свідомо неправдиві цифри за загиблими та втікачами.

Ці 40 тисяч доларів — вартість свободи для членів Лос-Зетас в рамках в’язниці, де вже вони встановлювали правила і користувалися особливими привілеями.

Надалі виявили безліч інших порушень, наприклад, з якоїсь причини в «Аподака» містилися 25 неповнолітніх, а на тілах загиблих ув’язнених виявилися кульові поранення.

За матеріалами Brodude.

Фото: Pexels, Brodude