Моральні страждання власника торгової марки: аналіз судової практики

Незвичайний бонус відкрився в ситуації, коли торговою маркою володіє громадянин без статусу підприємця.

Видання Legal Shift проаналізувало справу № 552/561/17 і нестандартний судовий підход до захисту прав інтелектуальної власності.

Героїня історії була щасливою власницею торгової марки і патенту на промисловий зразок. Була щасливою, поки в грудні 2016 р. не зайшла в аптеку і побачила там гель з тією ж назвою і упаковкою, що й ТМ і ПЗ, які їй належать.

Природно, вона подала позов вимагаючи заборонити продаж і знищити весь контрафактний товар. Як завжди, були дві експертизи, які довели використання схожого до ступеня змішування позначення і сукупності суттєвих ознак промислового зразка.

Родзинка в ще одній вимозі — стягнути моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Пара фрагментів з рішення: усвідомлення того, що товар (гель), власником торгової марки якого вона є, був виготовлений і реалізовувався відповідачем без дозволу, саме по собі є причиною моральних страждань. Дії відповідача щодо введення споживача в оману теж заподіяли позивачеві шкоду.

Це змушувало позивача морально страждати від безсилля запобігти порушенню права і перешкоджати незаконному використанню знака. Також неправомірні дії відповідача змусили позивача нервувати, змінити звичайний порядок життя, докладати додаткових зусиль для організації свого життя, звертатися за судовим захистом, що спричинило моральну шкоду.

Відповідач заперечував — мовляв, позивач як фізична особа не виробляє товар, значить ніякої шкоди їй не завдали, але Київський районний суд м. Полтави рішенням від 29.11.2017 р позов задовільнив: заборонити, вилучити і знищити весь гель (навіть введений в обіг).

А головне — стягнув 100 000 грн моральної шкоди!

Звичайно, відповідач подав апеляцію і знаєте що?

Апеляційний суд Полтавської області (постанова від 25.01.2018 р) погодився з обґрунтуванням заподіяння моральної шкоди внаслідок незаконного використання торговельної марки і промислового зразка.

Однак апеляція, виходячи з вимог справедливості та розумності, зменшила компенсацію до 50 000 грн.

Відповідач звернувся до Верховного Суду, де 05.09.2018 р Перша судова палата КЦС вирішила передати справу на розгляд Великої палати ВС.

Ви, напевно, думаєте, що підставою стало питання про допустимість стягнення моральної шкоди за порушення виключного майнового права?

Ні. Відповідач переконав, що фактично це суперечка про використання ТМ при виробництві та продажу товарів, а значить, він відноситься до господарської юрисдикції. Погодьтеся — це несподіваний поворот, але повернемося до історії з моральними стражданнями.

У судовій практиці України дуже складно знайти рішення, де суд стягнув моральну шкоду за порушення майнового права. Вже дуже сильний стереотип, що єдиною підставою для стягнення моральної шкоди може бути порушення особистого немайнового права.

Однією з підстав для стягнення моральної шкоди в Цивільному кодексі України (п. 3) ч. 2 ст. 23) прямо вказано знищення або пошкодження майна. Значить, формально немає перешкод стягнути компенсацію за моральні страждання, заподіяні незаконним використанням торгової марки. Залишається довести в чому полягають «пошкодження», нанесені знаку.

Судячи з текстів рішень, у справі № 552/561/17 позивач не використовувала ТМ, але була засновником і директором двох компаній, які використовували знак. Звідси запитання — чи є підстави у юридичної особи стягнути моральну шкоду за порушення торгової марки?

Насмілюся припустити, що моральні страждання невластиві юридичній особі, тому коректно говорити про збитки репутації власника бренду. Однак під репутацією треба розуміти не особисте благо, а майнове. Цивільний кодекс допускає, що репутація може бути предметом комерційної концесії (ч.1 ст. 1116) і дозволяє вносити репутацію як внесок учасника спільної діяльності (ч. 1 ст. 1133).

Повернемося до питання «пошкоджень».

Головне — не заплутатися: стягувати шкоду, завдану зменшенню популярності торгової марки (наприклад, її розрізняльної здатності) або шкоду, завдану репутації власника торговельної марки (наприклад, відмова партнерів співпрацювати з ним). А чи можна строго розділити ці види шкоди?

Серед альтернативних способі доказування розміру збитків є два схожих варіанти:

(1) сума, яку власнику знака потрібно витратити, щоб створити популярність нової ТМ на тому самому рівні, який був у знака до початку порушення. Іншими словами, компенсувати витрати на розкрутку до певного рівня привабливості знака на заміну потерпілому.

(2) витрати, необхідні на відновлення репутації бренду в очах споживачів після продажу контрафактної продукції: публікація про успішну боротьбу з порушниками, витрати на створення таких матеріалів і їх розміщення в різних джерелах і т.д.

А поки нам залишається стежити, чим закінчиться справа у Верховному Суді.