Медіація – не медитація: розвінчуємо міфи


Ірина Гадецька

юристка, бізнес і сімейна медіаторка


Процес медіації набирає популярності, а у зв’язку з цим з’являється все більше міфів розбиймо їх?

Закону про медіацію в Україні немає. Є тільки законопроєкт № 3504, прийнятий Верховною Радою в першому читанні ще в липні 2020. Та на практиці все більше людей бажають вирішувати спори і конфлікти в позасудовому порядку. 

І якщо всі знають про державні суди, то вже мало хто знає про арбітраж і абсолютна меншість знає про медіацію. В будь-якому разі, без досвіду участі в медіації уявлення про цей процес не є чітким, а тому заради ясності і підвищення довіри до послуги медіації розбиваємо основні міфи. 

Отже, опускаючи вже класичні жарти про медіацію-медитацію і медіаторів-медіумів, важливі тези про медіацію з категорії «як насправді»:

  1. Медіація – не медитація.
  2. Медіатор не мирить сторін конфлікту, якщо на це немає запиту. Тобто метою медіації є досягнення домовленостей по важливим для обох сторін питанням, що не обов’язково включає у себе пункт “примирення”. Втім, медіатор завжди сприяє налагодженню комунікації між сторонами.
  3. Медіатори – не обов’язково є психологами чи адвокатами. Медіатори – це медіатори (професійні незалежні посередники в переговорах). 
  4. Якщо ваші знайомі шукають миротатора – скоріш за все вони шукають медіатора. Допоможіть їм, будь ласка.
  5. Медіатори зазвичай мають спеціалізацію в одній чи декількох сферах: бізнес-медіація, сімейна медіація, шкільна медіація, медіація угод, медіація партнерства, дошлюбна медіація, організаційна медіація. В Україні вже декілька років медіацію практикують і в кримінальних справах, зокрема у відновному правосудді.
  6. Дехто порівнює медіаторів з дресирувальниками тигрів, тому що медіатори мають справу з конфліктами, а конфлікти – це напружені, емоційні ситуації. Насправді медіатори дозволяють учасникам процесу виявляти емоції. Більше того, медіатори радіють емоціям клієнтів, адже щирі висловлювання зазвичай є індикаторами реальних інтересів і потреб, які ховаються за позиціями. 
  7. В разі якщо одна зі сторін конфлікту хоче вступити у процес медіації, а для іншої переваги медіації неочевидні – краще попросити допомоги медіатора в залученні до медіації іншої сторони. Медіатор залучає професійно.
  8. Гарантіями виконання рішень в медіації є підписані учасниками процесу договір про вступ у медіацію, угода про дотримання конфіденційності та медіаційна угода. 

Для додаткових гарантій медіаційні угоди можна посвідчувати нотаріально або в суді як мирові. Спільнота медіаторів очікує закріплення гарантій виконання медіаційних угод і законодавством, тому що це підвищить рівень довіри до процесу медіації. Але, до прикладу, визначені законодавством гарантії виконання судових рішень — ніяк не впливають на реальний рівень виконання рішень судів. Саме тому в основі успіху медіації — взаємовигідні для обох сторін домовленості, які учасники медіації ретельно обговорюють і тестують на реалістичність та виконуваність. Таких домовленостей вигідно дотримуватися обом сторонам, що і є основною гарантією.

  1. Не міф, а правда – у медіації одні лише переваги. Спір або конфлікт дійсно можна вирішити чемно, швидко, вичерпно, конфіденційно і з фокусом на майбутнє.
  2. І ще одне. Медіатори теж люди і в них можуть бути конфлікти. Більше того, медіатори є прихильниками здорових конфліктів, адже конфлікт – це можливість змін.

Замість висновків додам, що медіація — це процес, якому якщо чогось і не вистачає — то хіба що популярності в Україні. Над цією проблемою працюють поки що здебільшого самі медіатори та задоволені клієнти медіації. Величезною рекламною кампанією могло б стати прийняття закону. 

Саме врегулювання на законодавчому рівні призводило до збільшення відсотку успішних медіацій в США (ще 70-ті роки), в Китаї (2010 рік), в Німеччині (2012 рік) та власне у більшості інших розвинутих країн. Плюс одразу менше міфів.

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».