Що таке пісмейкінг та як розвивається студентська медіація в Україні?

Як українські студенти змагаються в медіації з кращими правовими школами світу та чому правники-початківці хочуть навчитись вести переговори?

Раз на два роки на початку березня близько двохсот студентів-юристів з усього світу збираються разом у вітряному Чикаго, щоб випробувати себе на міжнародних змаганнях з вирішення спорів.

Формат цих змагань кардинально відрізняється від звичного всім юристам формату відомих мут-кортів Джессап, Віс, Тедлерс тощо.

Учасникам забороняється робити все те, чого їх намагаються навчити в університетах – застосовувати право та знаходити юридичні аргументи. Натомість, вони змагаються у вмінні вести переговори із залученням нейтрального посередника – медіатора. З 2014 року Україну на змаганнях представляють студенти КНУ ім. Тараса Шевченка.

Цьогоріч вони ввійшли до десятки кращих індивідуальних медіаторів турніру – на другому та сьомому місцях поряд із студентами Берклі (Каліфорнія, США), Йорк (Онтаріо, Канада) та інших іменитих вишів світу. 

Гарвардська школа переговорів у стінах Червоного корпусу

Медіація як метод вирішення спорів мало розвинена в Україні. Тому не дивно, що навчати їй українських студентів взялися іноземці.

У 2013 р. представники InterNational Academy of Dispute Resolution або INADR (Іллінойс, США) організували First Kyiv Mediation Tournament. Змаганням передував дводенний тренінг від професійних американських медіаторів, що відкрив для українських студентів ази методу вирішення спорів, про який більшість з них ніколи не чули.

Тоді студенти з США, які приїхали до Києва змагатись, стали скоріше менторами, ніж суперниками для українських студентів. Конкурувати з американцями, які вивчають медіацію в університеті як повноцінний предмет, українцям було заважко.

З 2013 року багато чого змінилось. Ентузіасти з юрфаку Шевченка, які надихнулись ідеєю медіації, зорганізували Клуб медіації та переговорів Київського університету.

Мета Клубу – поширювати знання про медіацію серед правників. Для цього організовуються лекції, майстер-класи та навіть сертифікаційні курси. Але основна активність Клубу зосереджена на підготовці студентів до міжнародних змагань з медіації: ICC Commercial Mediation Competition в Парижі, International LawSchool Mediation Tournament в Чикаго та ін. містах, Bucerius Mediation Competition в Гамбурзі. Ба більше, за 7 років існування Клубу, Київ тричі приймав гостей з усього світу на свої власні змагання з медіації, останній раз – восени 2018 року.

Відбором та підготовкою команд займаються колишні учасники турнірів. Саме так поширюються акумульовані роками знання та досвід членів Клубу. В основі цих знать лежать принципи так званої Гарвардської школи переговорів, якими керується більшість сучасної медіаційної спільноти.

Суть цих принципів зводиться до того, що успішні переговори – це не про досягнення свого ціною інтересів іншої сторони. Радше це про спільну роботу над проблемою для задоволення інтересів обох сторін.

Правдивість постулату, озвученого батьком Гарвардської школи Вільямом Урі про те, що підготовка є запорукою успіху переговорника, яскраво підтверджується в умовах змагань з медіації.

У середньому від трьох до шести місяців необхідно учасникам на освоєння навичок та аналіз кейсів – комерційних, сімейних, адміністративних і навіть про міждержавні спори. Питань для освоєння – безліч.

Для якісного виступу в ролі медіатора, наприклад, важливо знати як побудувати довірчі відносини зі сторонами спору, як тримати контроль над процесом, як сприяти прогресу переговорів. Тоді як стороні спору та її юристу необхідно розуміти як не здати своїх інтересів, як ставити та відповідати на питання, як і за яких умов озвучувати пропозицію та багато іншого.

Англійська та попит на софт-скілз

Сьогодні учасники Клубу медіації можуть і складають конкуренцію своїм іноземним колегам. Разом із тим зростає кількість бажаючих взяти участь у турнірах.

У кожного своя мотивація: розвинути навички переговорів, вдосконалити англійську і навіть подорожувати світом. До речі, рівень володіння англійською мовою часто є вирішальним фактором у процесі відбору команд.

Оскільки – це імпровізація, підготувати завчасно можна лише вступні слова та відповіді на деякі потенційні запитання. 80% комунікації буде відбуватись експромтом, скоріш за все з носіями англійської, а тому мовні навички учасника мають бути на достатньо високому рівні.

Як потім діляться колишні учасники, досвід турнірів з медіації допомагає їм у професійному розвитку. Вміння ефективно вести комунікацію – яскравий приклад так званих soft skills, яким не приділяють уваги навчальні програми українських вишів. Але для більшості роботодавців такі навички – must have. Де знайти кращий формат для тренування ведення переговорів, як не на змаганнях з переговорів?

Ба більше, ефект від вміння безконфліктно та ефективно відстоювати свої інтереси виходить далеко за межі ділового спілкування. Повсякденне життя просто наповнене переговорами: вдома, в магазині чи з друзями. Примножити користь від такого спілкування для себе та оточуючих – чи не найкращий бонус навичок медіації.

Пісмейкери серед нас

І хоча колишні учасники Клубу медіації та переговорів знаходять активне застосування набутим навичкам у професійному житті, на жаль, поки жоден з них не став медіатором. І причина цього як правило не у відсутності бажання здійснювати посередництво у вирішенні спорів. Нерозуміння інституту медіації бізнес-спільнотою, скептичне ставлення до нього та відсутність підтримки з боку правників відіграють у цьому не останню роль.

Напередодні Нового Року 2020 у Верховній Раді зареєстрували черговий проєкт Закону про медіацію. Звісно, не законом єдиним має бути створений сильний інститут медіації в Україні. Але прийняття такого закону дасть неабиякий поштовх мобілізації медіаторів та створенню ринкового попиту на їхні послуги.

У будь-якому разі, база для поповнення рядів професійних медіаторів молодими спеціалістами в Україні є. Окрім університету Шевченка, студентське ком’юніті медіаторів було в НАУКМА, а після Київського міжнародного турніру з медіації Mediate’18 з’явилось і на юрфаці Львівського національного університету імені Івана Франка.

Досвід, зв’язки зі спеціалістами у сфері медіації з усього світу та бажання поширювати філософію пісмейкінгу – гарна суміш, чи не так?

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».