Курс Writing in the Sciences від Стенфордського університету: основні тези


Яна Собко

редакторка Lойер


На Coursera є онлайн-курс Writing in the Sciences від Стенфордського університету, який викладає Dr. Kristin Sainani.

У ньому багато тез перекликається з Legal Writing та загалом ідеєю написання текстів простою мовою.

Спойлер: чим простіше написаний науковий текст, тим краще. Так вважають у Стенфорді.

Вирішила записати основні тези.

Що робить текст хорошим?

Хороший текст — це не про талант, а більше про вміння. Можна навчитися гарно писати, але для цього потрібно багато практикуватися.

Щоб написати гарний текст — вам має бути що сказати. Ви повинні чітко і логічно мислити.

«Гарний текст має чітко та ефективно передати ідею. Це важливо в будь-якому письмі, зокрема і в науковому. Бо це дасть змогу донести ваші результати до інших вчених, політиків та іноді навіть до громадськості. Важливо, щоб люди могли зрозуміти вашу ідею чітко», — каже Dr. Kristin Sainani.

Чим більше ви читаєте, тим краще. Так само і з письмом. Запам’ятайте: писати важко для всіх. Навіть для професійних письменників.

Багато науковців запрограмовані писати тексти академічною манерою. Потрібно вчитися писати по-іншому. Це свого роду депрограмування.

Більшість академічних текстів нудні. Потрібно вчитися робити такі тексти цікавими, живими.

Знайдіть хорошого редактора: це може бути ваш друг, чоловік чи дружина або будь-хто інший. Важливо, щоб хтось сторонній почитав ваш текст і дав вам зворотний зв’язок.

Щоб написати небанальний текст, потрібно ризикувати.

Спрощуйте, пишіть зрозуміло

Коли ви пишете текст, запитайте себе, чи легко читається речення? Чи легко зрозуміти те, що ви написали?

«Мені іноді здається, що автори намагаються навмисне затуманити свій матеріал, сподіваючись, що якщо ніхто його не зрозуміє — то ніхто не зможе і знайти вади в їхній роботі. Зрозуміло, ми такого не прагнемо, і мета наукового письма — інформувати», — каже Dr. Kristin Sainani.

Ось кілька важливих порад, які допоможуть покращити текст:

  1. Прибирайте з речення зайві слова. Чим коротше речення, тим краще. Уникайте повторень.
  2. Вживайте більше дієслів. Дієслова рухають речення, а іменники гальмують.
  3. Не використовуйте пасивну форму, краще активну (нижче винесла в окремий розділ пояснення).
  4. Не зловживайте абревіатурами та акронімами. Для багатьох читачів вони незрозумілі, тому краще пояснювати.
  5. Пишіть просто про складні речі.

«Хоча ми пишемо про науку, про щось складне і технічне, — це не означає, що потрібно використовувати складну мову. Навіть простою мовою можна описати складні та технічні ідеї. Якби ми так чинили, то наукові тексти було б набагато простіше та приємніше читати. Потрібно прагнути писати так, щоб читачеві було легше та приємніше читати».

6. Не пишіть тексти за принципом «публікуйся або помри».

Часто авторів не хвилює те, чи хтось прочитає матеріал. Адже головна ціль — опублікувати текст. Це неправильно. Думайте про свого читача.

«Якщо ваша робота нікого не цікавить, якщо її ніхто не читає, то, очевидно, вона анітрохи не посуне науку вперед. Сідаючи за написання роботи добре подумайте, як домогтися того, щоб ваш читач зрозумів те що, ви написали і зацікавився цим. Вам треба зацікавити читачів».

7. Зробіть вдалий вступ. Початок тексту — це крючок. Вам необхідно написати такий вступ, щоб читач зачепився за нього і пішов далі.

Активна форма замість пасивної

Активна форма слідує формату «суб’єкт, дієслово, об’єкт». Зазвичай, ми так розмовляємо. Ми говоримо: «Президент припустився помилок». Це природний спосіб говорити та писати.

Якщо ми сформулюємо це речення в пасивній формі, то це може призвести до спотворення. Наприклад, ми можемо викинути слово «президент» із цієї конструкції. Тоді це речення звучить так: «Були допущені помилки».

Логічне запитання: ким? Вони десь взялися з повітря? Ніхто не винен, вони самі трапилися.

«Одна з причин, чому автори вживають пасивну форму — зректися відповідальності».

Тож, як позбутися пасиву? Ставите собі питання: хто з ким і що робить?

Часто студентів вчать, що вони не можуть використовувати у своїх наукових роботах займенники: я, ми, нас тощо.

На мою думку, це неправильно. Писати «я» у наукових текстах — це нормально. Бо тоді ваш текст буде активний і просто живіший.

«Це легше читати, і я хочу, щоб вчені писали максимально зрозуміло та цікаво. Для цього вам, ймовірно, доведеться використовувати ми або я. І я не згодна з людьми, які кажуть, що видалення особистих займенників з тексту якимось чином робить його більш об’єктивним. Думаю, що це міф. Видалення «я, ми» з тексту, жодною мірою не робить вашу наукову роботу об’єктивнішою».

Ви та ваша команда розробляли, проводили та інтерпретували експерименти. Написавши, що експерименти просто відбулися, ви вводите в оману. Адже експерименти не матеріалізувалися із повітря.

Наостанок: про курс

Я раджу всім, хто має час і натхнення — пройти цей курс. Він справді корисний і багато в чому перетинається з юридичним письмом. Тільки зважайте на те, що курс англомовний і, відповідно, ілюстрований прикладами англійською мовою. Це означає, що не все буде ідеально підходити для нашого мовлення. Проте, корисне ви в ньому все ж точно знайдете.