Касаційний суд Франції: історія, структура, будівля

Як виглядає Касаційний суд Франції, яка історія його створення та які справи він розглядає?

Касаційний суд (франц. La Cour de cassation) є останньою інстанцією у всіх цивільних і кримінальних справах та володіє юрисдикцією для перегляду законів і сертифікації правових питань. Розповідаємо дещо більше про його юрисдикцію, структуру та історію.

Історія створення

Суд був створений законом від 27 листопада 1790 року під час Французької революції та носив назву «Касаційний трибунал». Однак історія Суду насправді простежується ще раніше – у часи старого режиму правосуддя: у той час можна було домагатися апеляції рішень у Ради короля. Фундаментальна роль, яку зіграла Революція – королівські повноваження передали судам. 

Подальші події, що відбулися в 19 столітті, дозволили Суду встановити свої широко визнані повноваження. Крім того, правова і моральна роль, яку відіграє цей судовий орган, спонукала законодавця покласти на нього ряд інших завдань. Одним з таких прикладів є введення консультативного виробництва, яке за певних умов дозволяє Суду виконати свою задачу з погодженням тлумачення закону.

Наразі, Суд публікує щорічну доповідь про судову систему Франції. У звіт включають розділ з запропонованими змінами до законодавства, що стосується правової системи, у тому числі кримінального процесу.

Юрисдикція

Касаційний суд — це Верховний суд країни та заморських територій Франції. Він розглядає скарги та постанови апеляційних судів (у країні їх 27 та ще 5 поза територією самої Франції), які переглядають вироки і рішення судів попередньої інстанції.

Попри свою назву, цей суд не розглядається як інстанція, головною метою якої є перевірка рішень нижчих судів. Його завдання — забезпечити дотримання закону цими судами. Тому можна сказати, що Касаційний суд розглядає питання права. Підставами для його діяльності є порушення закону, перевищення влади, помилка в компетенції, недотримання форми рішення, суперечливість рішення.

Тобто Верховний суд залишається «посередником» між народом та державою, маючи на меті охорону закону від невиправданих тлумачень та інших «зазіхань». Варто також зазначити, що французький Верховний суд не єдиний суд останньої інстанції у країні. 

Суд не має юрисдикцію щодо справ, пов’язаних з адміністративними позовами, для яких Державна рада виступає в якості верховного апеляційного суду; ні у справах, пов’язаних з конституційними питаннями, які підпадають під юрисдикцію Конституційної Ради; ні у справах, пов’язаних з спорами юрисдикції судів, які розглядаються Трибуналом з конфліктів. У сукупності ці чотири суди утворюють вищий рівень французької судової системи.

Структура суду

Суд складається з суддів, Канцелярії Прокурора та Адміністративної канцелярії судів. Крім того, існує окрема колегія спеціально сертифікованих адвокатів для розгляду справ у французькому суді.

В цілому, Суд складається з 85 суддів (conseillers) і близько 40 їх заступників (conseillers référendaires), кожен з яких розділений між шістьма різними палатами (Chambres):

• Перша палата з цивільних справ (première chambre civile) займається питаннями сімейного права, правонаступництва (заповіту), опіки над дітьми, фахової дисципліни, індивідуальних прав, договірних зобов’язань
• Друга палата з цивільних справ (deuxième chambre civile) займається розлученням, правопорушеннями і питаннями виборів
• Третя громадянська палата (troisième chambre civile) (або «Земельний суд») для нерухомого майна (нерухомості), житла, містобудування, оренди, викупу
•   Комерційна палата (chambre commerciale, financière et économique) з питань банкрутства, бізнесу, банківської та інтелектуальної власності
•   Відділ праці (chambre sociale) займається трудовими спорами, компенсацією працівникам і соціальним забезпеченням
•   Кримінальний відділ (chambre criminelle) займається кримінальними справами

Кожен підрозділ очолює головуючий суддя (франц. président). Голова Верховного суду (premier président) є вищою посадовою особою судової системи в країні і відповідає за управління Судом й дисципліну суддів. В цей час головний суддя Bertrand Лувель. 

До складу Суду також входять 12 магістрів (ревізорів), які в основному займаються питаннями адміністрації. Якщо за розгляду справи виникає питання, що належать до компетенції кількох палат, то справа передається на розгляд змішаної палати.

Якщо справа містить питання принципового характеру, то його вирішує Пленум Касаційного суду. Справи на Пленумі передаються невмотивованими визначеннями першого голови суду або постановою палати, а також на вимогу генерального прокурора.

Закон передбачає два випадки, при яких «питання принципового характеру» набуває особливого значення: по-перше, при розходженні думок суддів, що розглядали подібні справи. По-друге, коли після скасування в касаційному порядку вироку рішення суду попередньої інстанції, повторює скасоване рішення.

Висновок щодо питання принципового характеру робить перший голова суду чи відповідна палата цього суду. 

Будівля Касаційного суду

Верховний суд засідає в будівлі Палацу правосуддя — комплексу будівель і споруд, які займають половину острова Сіте.

Колись у Палаці розташовувалися Королівська рада та адміністрація, для якої було побудовано Рахункову та Слідчу палати, а також Велику залу Палацу або Залу прокурорів («Зала втрачених кроків»).

У ті давні часи в цій Залі засідав єдиний в країні орган правосуддя – Парламент.

Під час Французької революції в Палаці з 1793 по 1795 роки розташовувався Революційний трибунал. У епоху Реставрації і Липневої монархії постало питання про необхідність розширення Палацу, зважаючи на збільшення кількості справ. Після Великої французької революції будівля стала називатися Палацом правосуддя.

Сьогодні в Палаці правосуддя розмістилися декілька не лише Касаційний суд, а й декілька інших державних установ Франції, таких як Апеляційний суд, Кримінальна поліція, прокуратура та деякі інші установи.

Також Суд є резиденцією Мережі голів вищих судових судів Європейського Союзу.

Автор: Назарій Стах

Джерело: courdecassation.fr, viaduk.net

Фото: argusdelassurance.com, francebleu.fr, liberation.fr, estrepublicain.fr