Із юриста в архітектори: Ольга Бондарь про пошук себе та зміну професії

Будь-які зміни в житті даються нам нелегко — це завжди хвилююче, і навіть страшно. А що, як займатись справою, яка насправді не «твоя» ще страшніше?

Ольга Бондарь в минулому юристка, а сьогодні — дизайнерка інтер’єрів та архітекторка. Одного дня вона поставила собі це запитання, розпочала свій творчий пошук і знайшла на нього відповідь.

Lойер поспілкувався з Ольгою, щоб дізнатись секрети пошуку себе та чим професія юриста може допомогти в архітектурі.

Чому Ви спершу вирішили стати юристкою? Це був усвідомлений вибір?

Ще  за пів року до випуску зі школи в мене була думка про те, щоб вступити в Київський національний університет технологій та дизайну. Для того, щоб потрапити на бюджет, потрібно було пройти творчий конкурс. А я не могла цього зробити з тими навичками, які в мене були. Мені не вистачало професійної бази, хоча інші предмети мені давались легко.

І так вийшло, що з усього, що не було пов’язане з дизайном, юриспруденція мені здавалася найближчою. І я не шкодую про цей вибір. За час навчання я навіть закохалася в цю професію.

Я почала працювати одразу ж після четвертого курсу. Займалася господарською сферою в імпортно-експортній компанії. Виходило досить непогано.

Та якось на роботі в мене виникла конфліктна ситуація на фоні несправедливого відношення до мене. Тоді я почала замислюватись над тим, чи приносить мені задоволення ця робота, для чого я туди приходжу, що я роблю  корисного щодня? Саме ця ситуація дала можливість подивилась на себе збоку.

В мене був особистий кабінет, дуже хороша зарплатня, я майже пів року тому закінчила університет – багато-хто мріяв про таку роботу із випускників академії [ред. Національний університет «Одеська юридична академія»], а в мене вже все це було. Однак я тоді подумала: Що ти тут робиш? Ти займаєш чиєсь місце. І я прийняла рішення йти.

Що було далі? Як почався пошук себе?

Я абсолютно не знала, що буду робити далі, тобто я йшла в нікуди. Просто на той момент в мене були близькі люди, які мене підтримали і дали можливість шукати.

Мені подарували тур містами Європи. Одним із них була Барселона. Я знала, що там є красива будівля зі шпилями. Ще тоді я не знала, що це за стиль, що за архітектор, як вона називається, і я шукала її візуально, але не могла знайти. І ось я просто виходжу з-за рогу і мені відкривається Саграда Фамілья. Я підходжу до неї і просто починаю плакати, тому що в ній дуже гарно. Мене переповнили емоції.

І в мене тоді була перша думка: А може архітектуру спробувати?

Вона була на долю секунди, а одразу ж за нею друга думка: Ні, це дуже важко.

І коли я повернулась, сказала, що хочу бути художником. Рідні сприйняли це досить скептично: мене відмовляли, казали, що я заспокоюся десь через місяць і знайду собі нову роботу. На той момент я не отримала підтримки і того розуміння, якого б хотіла. Тому я попросила дати мені один рік на те, щоб я спробувала знайти себе.

Я не працювала цей час, але в мене був режим: я ходила на курси малювання, вивчала англійську, робила хатні справи, ходила на лекції про мистецтво. Знання почали збиратись по крупинці, я відчула цю базу і дуже швидко — за 4-5 місяців такого інтенсиву зрозуміла, що я вже багато про це знаю. Однак мені хотілось чогось більшого.

Одного разу я зустрілась з подругою на каву, вона сказала, що теж змінила професію юриста, вивчає у школі дизайн інтер’єру і вже працює дизайнером.  Я взяла контакти цієї школи і записалась туди.

Приблизно через пів року я отримала своє перше замовлення. Мені подзвонила знайома і сказала, що купує  квартиру і їй потрібен юрист, щоб прослідкувати за виконанням цієї угоди, прочитати договір. Я відповіла, що більше цим не займаюсь, і тепер я — дизайнер. Тоді вона запропонувала мені допомогти облаштувати приміщення. Я посміялась з цього. Але через тиждень вона мені подзвонила знову зі словами: Ну що, починаємо робити проект?

І так я отримала своє перше замовлення. Я провела його від початку до кінця, і закінчила ремонт ще до того, як закінчила навчання у цій школі.

Потім Ви вступили до університету?

Зараз я навчаюсь на архітектурі будівель і споруд в Одеській державній академії будівництва та архітектури. Навчання триває три з половиною роки і я отримаю диплом магістра архітектури. Програма складається виключно з технічних і творчих предметів, які стосуються архітектури, містобудування, інженерії. Ті предмети, без яких не обійтись.

Коли я вступала у цей виш, я й уявити не могла, наскільки складно навчатись в будівельній академії, але я чомусь була впевнена, що в мене вийде і що це мені потрібно для поглиблення знань в дизайні.

Що найскладніше в роботі архітектора для Вас?

Для мене, як і в юриспруденції, так і в архітектурі, найскладнішою є робота з людьми. Якщо ми говоримо про все на світі, то я дуже відкрита людина, а якщо про те, що для мене важливо — то мені дуже важко розкриватись. Буває складно висловити те, що я мала на увазі, те, що я придумала, і що створила, описати словами.

Я дуже боюся, що якусь із моїх ідей можуть не прийняти й іноді не вдається підібрати слова, щоб довести, що треба зробити саме так.

Я намагаюся боротися з цим, думаю, це приходить з досвідом.

Що Вам найбільше подобається в архітектурі?

Мені дуже подобається в архітектурі те, що кожен проект проходить різні етапи і кожен наступний етап кардинально відрізняється від попереднього. Це і спілкування з людьми, і походи по магазинах, салонах, інтернет-магазинах, пошуки матеріалів, меблів, інформації про те, як зручніше тощо. Потім приходить етап, коли я сиджу перед комп’ютером і придумую план, ергономіку. Потім ми узгоджуємо деталі з клієнтом. Потім етап візуалізації, художньої подачі, і, звичайно, реалізація – пилюка, об’єкт, будівельники, спілкування вже іншого формату, вирішення якихось проблем. Це і зміна проекту, тому що не буває проекту без змін, щоразу щось додумуєш. Це багатоплановість.

Архітектура і дизайн – це просто наука про життя, наука про все.

Над якими проектами Ви зараз працюєте? Скільки приблизно триває робота над одним проектом?

Зараз в мене три проекти, це все приватні будинки. Два дизайн-проекти і один архітектурний. Архітектурний, звісно, триває довше. Дуже часто я б хотіла закінчувати проект максимум за 3 місяці, а виходить, що розтягується на довше. В ідеалі я знаю, що можна зробити і за місяць. Питання в тому, наскільки клієнти самі хочуть швидко це закінчити.

Є якийсь зв’язок між юриспруденцією і архітектурою? Є досвід, який Ви отримали раніше, і можете застосувати зараз?

Юридична освіта дуже допомагає. Це один із факторів, чому я не шкодую про зміну професії.

Архітектура зав’язана на нормах в будь-якому випадку, тобто це прописані правила, за якими ти маєш побудувати чи ті ж сходи, чи висоту поверху, чи розрахувати площу. Усі базові моменти прописані й іноді написані такою мовою, яка мені дається легко тільки завдяки юридичній освіті. Складання договорів, пошук інформації, яка мені потрібна, можливість зрозуміти, що я знайшла, і чи це працює – взагалі без проблем.

Які три поради Ви б дали людям, які хочуть змінити професію?

Для людей, які хочуть змінити професію, я б порадила насамперед не спішити у виборі. Дайте собі час подумати і відпочити. Це може бути місяць чи більше, якщо тобі це потрібно. Мені знадобилось набагато більше часу, щоб знайти себе в архітектурі.

Ще одна порада – не думати, що ти знайдеш себе з першого разу. Тобто пробувати і не зупинятись. Не варто слухати тих, хто буде говорити тобі, що ти не можеш ніяк опанувати себе, хватаєшся за все підряд. Потрібно відкинути соціальний тиск.

Третя порада пов’язана з відсутністю підтримки близьких. І це не тому, що вони погані, а тому, що в них може бути інша думка і страх, щоб ти собі не нашкодила. Дуже важливо пам’ятати, що вони тебе люблять і за тебе переживають. І саме тому в них не завжди така реакція, якої тобі б хотілося. В цей момент, можливо, треба знайти однодумців. А своїм близьким і рідним дуже ввічливо і максимально щиро пояснити, для чого це тобі і попросити зрозуміти.

В когось можуть бути інші перешкоди на шляху до мети – потрібно подумати, що заважає і зробити все, щоб було комфортно.