Іван Городиський: про УКУ, юридичну освіту та “крафтовість”

Якось ми почули історію студента, який закінчив бакалаврат в одному із провідних юридичних ВНЗ України про те, що обираючи між навчанням на безоплатній основі в магістратурі цього вишу, і платним навчанням в УКУ — він обрав останній.

Ця розповідь нас вразила, і ми вирішили дізнатися у директора Школи права Українського католицького університету Івана Городиського, чим же такий особливий цей університет та що відбувається “на теренах” сучасної юридичної освіти.

Як ти думаєш, чого не вистачає сучасній юридичній освіті в Україні?

На мою думку, проблеми, які зараз є в юридичній освіті – це не вина освітян, а скоріше  підходу, який складався ще з часів Радянського Союзу. Юридична освіта, по суті, перетворилась в індустрію.

Тобто 150+ правничих шкіл, як і 100+ тисяч студентів – не є виправданими з точки зору потреб ринку чи суспільства і перетворили юридичну освіту на своєрідний конвеєр. Тому що неможливо таку кількість студентів забезпечити відповідною кількістю викладачів, які б працювали з усіма індивідуально. Звісно, це призводить до втрати якості.

Не вистачає «крафтового» підходу, коли викладач має нагоду працювати з невеликим колом студентів. Чи навіть просто давати їм те, що є актуальним. Адже конвеєрний підхід встановлює певні стандарти, яким мають відповідати усі.

Тобто в УКУ ви забезпечуєте цю «крафтовість»? Скільки студентів навчається у вас?

«Крафтовість» — це не наша самоціль, але наразі так виходить. За три роки ми мали 40 студентів. Хтось може сказати, що це мало. Так, кількісно мало. Але знову ж таки, ми не ставимо собі за ціль мати 100 випускників за п’ять років, чи 1000 випускників за 10 років. Наша мета – один випускник, який буде справді адекватним, сильним і свідомим Генеральним прокурором чи суддею Верховного Суду, або ж просто керуючим партнером чи адвокатом. Але при цьому буде ламати систему і змінювати її на краще. Оце наша конкретна мета.

Чи ми б хотіли, щоб у нас було більше студентів? Так, але так само розуміємо, що ми конкуруємо не просто в якісній площині, а й з Державним бюджетом України.  Ми конкуруємо з тим, що люди мають можливість навчатись безкоштовно та отримувати стипендії, або ж місця в гуртожитку.

Чим відрізняється навчання в УКУ від інших ВНЗ в Україні?

Насамперед, це індивідуальний підхід. По-друге – це контроль якості. В багатьох університетах після чотирьох років навчання можна вже особливо не заморочуватись на магістратурі. А в УКУ є вимоги: ти мусиш вчитись, від тебе будуть вимагати та контролювати твоє навчання на дуже високому рівні.

З іншого боку – це також контроль якості рівня викладачів. Якщо, наприклад, викладач не відвідує пар чи постійно їх переносить, або ж не виконує інших вимог, і це впливає на якість навчання – тоді співпраця припиняється.

І третій фактор – те, що ми справді, а не декларативно, забезпечуємо ціннісну юридичну складову і навчаємо м’яких навичок – soft skills. Такі курси, як юридичні переговори, юридичне письмо, юридична комунікація, де вчать презентувати себе і говорити – справді присутні. І практично усі вони розроблялись спеціально на наше замовлення. Наприклад, курс “Право і етика” був розроблений харківським фахівцем Дмитром Вовком.

Які у вас ще є предмети, які не викладають у традиційних ВНЗ?

До прикладу, “Юридичне підприємництво”. Цей курс дуже подобається студентам.

А ще ми присвячуємо велику увагу Європейському суду з прав людини. Це ціла низка курсів, особливістю яких є те, що їх ведуть реальні юристи, які працюють у цій сфері. Навіть більше — вони практикують безпосередньо у Страсбурзі.

Так само, курси від американських професорів. Це інша схема, інші способи викладання, інший вимір. Тобто студенти мають можливість порівняти, як це працює в Україні, Європі, в Штатах.

Наскільки мені відомо, у вас ще навчають LegalTech.

Ми мали цей курс минулого року у якості експериментального. Це був цікавий формат.  Студенти готували проекти в сфері юридичних технологій, а потім фінально апробували за присутності представників міської ради, Управління юстиції та інших експертів. Ми отримали багато схвальних відгуків і хочемо продовжити рухатися в цьому напрямку.

Те, що вони у нас з’явились – величезний плюс. Проте, такі дисципліни не здатні повністю замінити вивчення класичних предметів.

Все ж, на твою думку, студенти мають ознайомлюватись з юридичними технологіями?

Однозначно. Юридична освіта в Україні досі дуже консервативна в цьому сенсі. Якщо мова йде про великі правничі школи, то їм зробити поворот навіть на 5-10 градусів дуже складно. Це те ж саме, як зробити маневр легкому фрегату і великому вантажному судну класу «Панамакс».  Однак, спілкуючись з багатьма колегами з інших правничих шкіл, я бачу велику відкритість до нового, бажання побачити нові речі.

У нас зараз в Україні приблизно 150+ правничих шкіл. На твою думку, це велика цифра, чи нормальна?

Це точно забагато. Ринок не потребує стільки юристів. Державна і приватна сфери теж.

По-твоєму, яка оптимальна цифра?

Важко сказати.  Зараз тільки випускників магістратури – 12-15 тисяч щороку. Я думаю, що цей показник має бути точно нижчий 10-ти.

Сьогодні навіть технічні та культурні ВНЗ випускають юристів. На твою думку, це нормально?

Звичайно, ненормально. Перш за все, це питання якості. Юридична освіта для багатьох ВНЗ – це спосіб згенерувати досить великий фінансовий ресурс, який перекриває навчання на інших спеціальностях. Від цього і страждає якість.  І, відповідно, з цим треба щось робити. Спроби реформування юридичної освіти тривають вже з 2015 року. Зараз обговорюється чергова концепція. Я впевнений, що буде, як мінімум, ще одна.

Щодо УКУ — він фінансується через гранти?

Найперше, чому я дуже радий — в УКУ немає ні копійки державних коштів.

Так, ми отримуємо  велику підтримку з боку благодійників з-за кордону. Дуже часто це діаспоряни. А також українські донори. Гранти теж є. Щороку зростає відсоток надходжень від оплати за навчання. Також Школа права щороку має не менше 10 стипендій від юридичних фірм і окремих юристів. Вони їх дають, бо вірять в зміни. Це і фірми з першої п’ятірки, і юристи, які працюють на високих посадах.

Чи існує ризик того, що в якийсь момент зовнішні організації чи особи перестануть вас фінансувати і УКУ перестане існувати?

Ризик є. Але я завжди повторюю, що фінансування буде тривати до того моменту, поки ми будемо показувати якість і доброчесність. І як тільки щось із цього почне кульгати – довіра буде втрачена і підтримка припиниться. А поки якість і доброчесність будуть залишатись, УКУ буде потужним ВНЗ з потенціалом до розвитку та великою підтримкою, в тому числі і фінансовою.

Поки таких ризиків не вбачається?

Поки що, наскільки мені відомо, ні. Зараз Школа права працює над своєю Стратегією на найближчі 5 років. Я відчуваю велику підтримку з боку юридичного ринку. Якщо ми зробимо наступний стрибок в нашому розвитку, наприклад відкриємо бакалаврську програму, ця підтримка зросте.

Ми вже отримали ліцензію на бакалаврську програму, однак поки роздумуємо над цим. Цього року ми її, на жаль, не запускаємо, але в перспективі – так. Це – логічний етап нашого розвитку. Я маю надію, що це станеться наступного року.

В тебе не виникало думок залишити УКУ і піти, до прикладу, інхаусом у велику юрфірму?

Є внутрішній КРІ: коли я зрозумію, що вже нічого не можу дати цьому проекту, що просто виконую функції директора – в той момент я піду. І це може бути через рік, або ж через 2-3. Але якщо буде дуже серйозна пропозиція — то я її буду розглядати. Наразі, були пропозиції з публічного сектору, достатньо непогані, від топових юридичних фірм теж. Але такої, що змусила б мене задуматись — не було.

Декілька порад студентам юридичних факультетів?

Вчіться розмовляти англійською мовою. Це не означає, що у вас має бути 5 з англійської в дипломі. Якщо ви нею розмовляєте – це реальне підтвердження знання мови. Якщо ви не здатні прокомунікувати з носієм мови, попри усі ваші сертифікати – цього не достатньо.

Тож вчіться розмовляти і писати листи англійською мовою.

Друге – користуйтесь міжнародними можливостями: їздіть на будь-які програми, конференції, заходи. Навіть якщо ви семестр побудете за кордоном – це дуже корисно.

І третє, дуже просте – не спішіть. Якщо ви не відкрили свою юридичну фірму наступного ж дня після отримання диплому магістра, чи не потрапили на стажування в топ-5 ринку – це не кінець світу. Кар’єру зараз спокійно розпочинають і в 25-30 років. Користуйтесь цим часом, щоб отримати найрізноманітніший досвід.

Тобто якщо у вас в резюме буде вказано, що ви провели рік-два, працюючи по волонтерській чи degree-програмі за кордоном — то це теж буде плюсом.