Два мільйони за дрон — це ніщо, порівняно з життям наших розвідників 

Роман Салабай — адвокат, підприємець, «майбутній мер Львова» :).

З перших днів повномасштабного вторгнення Роман почав активно волонтерити. Разом з друзями й колегами він відкрив Волонтерський Штаб Крива Липа та активно допомагає нашим захисникам та захисницям, які воюють на передовій. 

Поговорили з ним про те, чому він обрав юридичну професію, про його досвід роботи за фахом та власний бізнес, ну а головне — про волонтерство: кому і як вони допомагають, як вибудували роботу, які запити забезпечують та чим будуть займатися після перемоги. 

Про юриспруденцію

Чому ви вирішили стати адвокатом?

Я один з тих, хто любив американські фільми, де виступають адвокати. Коли вони в гарних костюмах з кейсами приходять в судові засідання, відкривають їх і дістають документи, чітко та грамотно висловлюють свою думку, впливають на суд присяжних… Це була одна з тих візуалізацій, як я хотів би бачити себе у житті. Але якщо коротко — мені хотілось захищати права і законні інтереси людей. 

Коли почалася ваша юридична робота?

У 2013 році, тоді я влаштувався юрисконсультом в банк. А до того я не працював за фахом: був підприємцем, мав власний бізнес. Однак другий етап кризи 2011 року вплинув на мою підприємницьку діяльність, і тоді я згадав, що я юрист і почав працювати за фахом. За рік я виріс від звичайного юриста до керівника відділу по стягненню проблемної заборгованості. 

Ох, це складна робота… 

Колекторська робота — це не тупі дзвінки з погрозами. Це грамотний систематичний підхід до справи в цілому. Тиск через провадження в судах по стягненню, через виконавчі написи чи провадження, коли є рішення суду… Нічого нема кращого — ніж чітка юридична прагматична позиція. Тут головне терпіння і правильний підхід.

Здобули собі доброзичливців?

В тому числі. Але я ніколи не зловживав повноваженнями, а був прихильником медіації й не переходив червоних ліній. 

Що було далі?

Ми з друзями заснували власну юридичну компанію, яка, зокрема, займається  стягненнями проблемної заборгованості, супроводом ОСББ та поточною консалтинговою діяльністю у сфері юриспруденції. 

Чи практикуєте ви зараз?

Так, зараз я практикую як адвокат та займаюсь підприємницькою діяльністю у сфері маркетингу і супроводу рекламних стратегій. Хоча зараз моя діяльність переросла більшою мірою у волонтерську. Практично 70% мого часу займає саме волонтерство. 

Про волонтерство

Коли ви почали займатися волонтерством?

З перших днів великої війни. Ми з друзями та колегами об’єднали зусилля, коли зрозуміли, що не у всіх людей, які пішли воювати, є матеріальне забезпечення. Адже у нас чимало знайомих, які вже мали досвід ведення бойових дій і відразу поїхали воювати в Київську, Сумську, Чернігівську області. На той момент ніхто не очікував, що там буде такий рух, а амуніції нормальної не було.   

І що ви робили?

Ми почали закупляти й передавати хлопцям цю амуніцію. Оскільки спочатку призов був кадрових військових, ми пішли в Тероборону і паралельно почали дуже активно волонтерити. І потім це переросло в відповідну чітку структуру з розподілом повноважень. Згодом ми створили відділ маркетингу, логістики, замовлень, закупівель тощо. Ми зрозуміли, що є особливості у волонтерській діяльності й потрібно систематизувати всю роботу: чітко опрацьовувати запити по їх релевантності. 

Як ви налагодили роботу?

Був період, що ми віддавали все і відразу. Спочатку своїм знайомим, а потім до нас вже почали звертатися просто «люди з вулиці», навіть з інших міст. Ми спочатку допомагали всім, але зрештою зрозуміли, що варто сфокусуватися на внутрішніх запитах. Тоді ми вже почали допомагати конкретно нашим львівським частинам і передавати їм речі через Акт прийому-передачі. Це потрібно для того, щоб не було до нас запитань, і щоб всі чітко розуміли й могли простежити, куди пішло це все спорядження. Ясна річ, що ми не могли все перевіряти. 

Тобто ви сконцентровані на забезпеченні здебільшого Львівських військових частин? Чи це вся Україна? 

Це вся Україна, але пріоритет ми надаємо саме Львівським військовим частинам. Бо так ми можемо перевіряти інформацію, знаємо командування частин, або бригад. Можемо безпосередньо з’ясовувати, яка техніка чи амуніція потрібна, наскільки повне матеріальне забезпечення. 

В певний період ми зрозуміли, що це може бути предметом зловживань. Я це називаю: з чужого складу на свій. Люди, не маючи такої потреби, думають, на всякий випадок візьму для своїх знайомих, колег, родичів. Хай краще буде вдома, навіть якщо в них немає такої потреби. Ми вирішили цей ланцюжок обрубати для того, щоб не було зловживань і навіть таких спокус не виникало. 

Про результати

Чи були якісь особливі запити?

Так, нещодавно ми забезпечили вагон-душ для однієї з наших львівських частин. Він має в собі пральні машини, душові кабіни, умивальники тощо, щоб військові могли попрати речі та нормально помитись. Ну бо в хлопців є проблеми з ногами, шкірою, коли вони довго сидять на позиції. Їм не вистачає нормальних побутових умов, тому така річ дуже необхідна на фронті. 

Чим ви ще забезпечуєте?

Ми передали на передову сім великих пікапів. Забезпечили великою кількістю амуніції: бронежилетами, касками, формою, розгрузками, тактичними окулярами, головними уборами, бафами, підсумками, медичними тактичними аптечками, великою кількістю турнікетів тощо. Тобто все таке, що у своїй мірі не є значним, але воно є не менш важливим. 

А на чому сконцентровані зараз?

Зараз будемо забезпечувати розвідпункт спеціалізованою технікою — новітніми розвідувальними дронами. Вони дають можливість ходити в глибинну розвідку і відразу передати координати на артилерійські пункти, які з похибкою 10 см можуть покривати позиції ворогів, чим зменшать необхідність виходити в розвідку хлопцям. Адже можна і на диверсійно-розвідувальні групи нарватись, на розтяжки, на міни тощо.

Розкажіть про ці дрони детальніше. 

Це дрони, які ведуть аеро/відеорозвідку та передають дані. Вони споряджені дуже сильними оптичними камерами: там є потужний зум, два управлінських пункти, які можуть збільшувати відстань польоту самого дрона до 30 км. В сукупності з усім обладнанням, таким як: додаткові камери, акумулятори, ноутбук та інше — це коштує приблизно 2 мільйони грн. 

Так, ми розуміємо, що це дорого. Але це ніщо, порівняно з життям наших хлопців, наших розвідників. Нічого немає ефективнішого, ніж оперативність. Тобто треба дуже швидко знайти ціль і швидко її уразити, інакше прилетить зворотній вогонь. 

Де ви знаходите фінансування на це все?

Це виключно фандрейзинг як в Україні, так і за кордоном. Ми ведемо комунікацію і з міжнародними організаціями, і з нашою діаспорою. Але насправді 80% — це українці.

Зараз вже менше донатять?

По-різному. Це відбувається хвилями: то більше, то менше. Зі своїх спостережень: коли все тихо і люди не відчувають гостро, що летять ракети, вони починають «підзабивати» і менше донатять. Мабуть, нема цієї гіркоти втрати і люди починають звикати, що в країні війна. 

Скільки у вас людей в команді?

Спочатку було 15 людей, тепер 8. Вони досі працюють на волонтерських засадах. Багато роботи відбувається онлайн, а штаб і склади знаходяться на Кривій Липі. 

Крім того, я є командиром Добровольчого формування. Ми проходимо тактико-спеціальну підготовку, виїжджаємо на полігони, працюємо з різними видами озброєння, підвищуємо навички володіння зброєю, проводимо стрільби, бойове злагодження тощо. Тобто фактично всі, хто волонтерить — поглинулись з головою у військову складову. 

Чи не було у вас поклику поїхати на передову воювати?

Був поклик, але станом на тоді вже не було потреби в забезпеченні особового складу ЗСУ. Тобто це не просто люди, які йдуть воювати — це бюджет, це система, це навчання, це полігони. Для того, щоб один боєць був ефективний — він повинен бути навчений, він має добре володіти навичками відповідно до своєї військово-облікової спеціалізації. 

В перші дні війни ми пішли добровольцями до Тероборони і перебуваємо в кадровому резерві. Ми всі стоїмо на обліку і чекаємо своєї черги в разі потреби. Але якщо буде така потреба зараз – я піду. 

Ефективність — це ж не тільки про передову. Вона триває на різних фронтах: інформаційному, тиловому, передовому. Тут мають бути теж сильні й перевірені люди, для того, щоб закривати тилове забезпечення. 

Що ви зробите відразу після перемоги?

Після перемоги я виключу телефон і кілька днів нормально посплю :). А потім  буду думати, як правильно перепрофілювати роботу Штабу для того, щоб відбудовувати країну. 

Хоча і зараз наш Штаб, крім всього іншого, працює з програмою по медичній реабілітації наших військових. Тобто ми не тільки закуповуємо амуніцію і необхідну техніку та спорядження, а і впроваджуємо в життя програму з реабілітації наших військових, які після операцій, після поранень, контузій тощо. 

Також ми впровадили профілактичну реабілітацію для людей, які перебувають на ротації. Адже після довготривалого носіння бронежилетів, зброї та іншої амуніції страждає опорно-руховий апарат. А ще є напрямок по відновленню і корекції зору для військових. Тому роботи багато як зараз, так і після перемоги. 

Спілкувалася Яна Собко