Чому Голлівуд так любить юристів
Актриса, удостоєна нагороди «Оскар», і серцеїдка з Гарварда Наталі Портман зіграла головну роль у біографічному фільмі про життя судді Верховного суду США Рут Бадер Гінзбург, який вийшов на екрани у 2018 році. Любителі права призупинили роботу, залишили свої документи, оплачувані години поставили на паузу та стали в чергу до чарівної Портман, одягненої в чорну мантію, щоб зробити селфі, вже зовсім забувши про Харві Спектра чи суддю Джуді.
Футбол — гра Америки, але фільми — її улюблена форма розваги. А фільми про закон так само важливі для голлівудської історії, як ковбойські вестерни або романтичні комедії.
Колись Американський інститут кінематографії опублікував свій список «100 років … 100 героїв і лиходіїв», адвокат Аттікус Фінч з «Убити пересмішника» очолив список, обійшовши Індіану Джонса і Джеймса Бонда. Фінчу, однак, не потрібен був ні батіг, ні круті гаджети, щоб отримати захоплення глядачів по всьому світу.
Від Софокла до Шекспіра, від Достоєвського до Діккенса, від Джона Грішема до Скотта Турова — великі поети і драматурги, письменники і режисери світу були зачаровані правовою системою через її сюжети і життєві уроки. Юридична література надає перевагу наочним урокам, а не дешевими переживанням. Аудиторія прагне універсальних істин, і коли на екрані з’являються титри, фільми про закон залишають мудрість для життя.
Чому читачі і глядачі так піклуються про персонажів, які постають перед законом в пошуках справедливості, відчуваючи себе озлобленими і безпорадними? Нещастя одного, зрада іншого, обіцянка, що удар молотка відновить порядок, і що боротьба адвоката змусить нас всіх відчувати себе менш самотніми. Існує велика драма і загадка в тому, як формується справедливість.
Митці розповідають історії, а історії про правову систему пронизані вразливістю людини. Вони кінематографічні не тому, що вони візуально привабливі, а тому, що людський досвід — у всій його складності — демонструється тут дуже виразно. Як ще пояснити магнетизм «12 розгніваних чоловіків»? Майже весь сюжет фільму розгортається в нарадчій кімнаті. Тут немає автомобільних погонь чи пострілів. Вбивство відбувається, але ще до початку фільму. Всі активні дії обмежуються тим, що чоловіки з обличчями, на яких застиг вираз страждання, в літній день товпляться в нарадчій кімнаті. У закритому приміщенні нестримна спека: навіть вентилятор не працює. Натомість тільки забобони і упередження замість вдумливого обговорення.
Проте, хоча фільм старий, ще чорно-білий, він вибухає кольорами людських особистостей. Дванадцять чоловіків борються із завданням встановити баланс між доказами, сумою їх точності й розумних сумнівів.
Загальна привабливість фільму про помсту — це виправлення помилки. Але часто зробити це — значить обійти закон, взяти правосуддя у свої руки. Все ж фільми про помсту не зовсім позбавлені духу законності. Їх моральні цінності ґрунтуються на законі, який вже зазнав поразки. Месник готується звести рахунки тільки після того, як суд не зміг зробити це відповідно до закону. Коли злочинець скоює злочин, месник і його аудиторія мобілізуються з моральної точки зору.
Основні відмінності між правильним і неправильним найкраще пояснити за допомогою історій. Ось чому розповідання історій використовується, щоб познайомити дітей з моральними цінностями. І ці історії, незалежно від того, коли і як вони отримані, проходять через нашу свідомість. Будь то біля вогнища, у затишній вітальні або затемнених кінотеатрах, отримані уроки сприяють нашому моральному розвитку. І вони довго залишаються в нашій пам’яті.
Фільми про закон — це не підручники для юристів-початківців, а застережливі казки для освічених громадян — вираз колективного прагнення до справедливості і рівного ставлення. Більшість людей розуміють, що робочі будні юристів в кіно виглядають більш захоплюючими, а опоненти більш підступними, ніж насправді; але вони не хочуть здавати іспит в адвокатуру. Вони просто хочуть, щоб їх розважали. Митці бачать світ в іншому світлі, і люди добре стежать за цим світлом, особливо коли воно проектуються на екран.
Фінч наївно повідомляє присяжним в «Убити пересмішника», що правова система — великий зрівнювач, де до Рокфеллера відносяться не краще, ніж до простих людей. Позивачі, які подають справу, пов’язану з утилізацією техногенних відходів, в «Цивільному позові», дізнаються про іншу реальність. Френк Гелвін у «Вироку» благає присяжних заглянути в їхні серця, перш ніж виносити свій вердикт, хоча їх серця ніколи не брались до уваги в якості доказів. Прокурор Кетрін Мерфі в «Обвинувачених» розуміє, що вона має обов’язок перед жертвою, яка не менш важлива, ніж закони штату, в якому висунуте звинувачення. У фільмі «Декілька хороших хлопців» адвокатам захисту нагадують, що судові процеси пов’язані з розкриттям правди, незалежно від того, наскільки важко іноді з цим справлятися.
Звичайно, ми знаємо, що правова система часто не відповідає цим ідеалам. Відповідно до голлівудської традиції фільми пропонують більш щасливі закінчення, ніж в юридичних романах. Просто запитайте Джозефа К. з «Процесу», Шейлока з «Венеціанського купця», Біггера Томаса з «Сина Америки» і приблизно у кожної тужливої душі в «Холодному будинку», наскільки похмуріше йдуть справи в юридичній літературі, ніж в чарівному світі кіно.
Зрештою, в кіно можна провести день в суді. Ні процесуальна затримка, ні нові обставини, які безперервно з’являються нізвідки, не завадять головному герою зайняти позицію або описувати залу суду адвокатсько-гладіаторською ходою. Фільми про закон, як правило, не погоджуються на менше, ніж правосуддя. Невелика іронія полягає в тому, що справедливість більш ймовірно знайти в кінотеатрах, ніж в реальних будівлях суду, де гостро відчувається тягар переповнених кишень, і широко поширений цинізм по відношенню до фактичної справедливості.
Любителі кінематографічного права нічим не відрізняються від інших кіноманів: кожен в якійсь мірі шукає виходу з реальності. Протягом декількох годин, проведених в темряві, уява переноситься в інше місце, а недовіра призупиняється принаймні до заключних титрів. Саме в ці моменти адвокати нашої мрії приходять на наш захист, де судді мудрі, а присяжні милосердні, і вся система правосуддя буде покладена в основу того, щоб підняти людський дух і відповісти на їх молитви про допомогу.
Джерело: ABA Journal
Фото: Pexels
