Чому фільми Альфреда Гічкока можуть навчити адвокатів?
Професор Юридичної школи Вермонта (Vermont Law School, VLS) Філіп Н. Мейєр був вражений коментарями і мудрістю досвідчених адвокатів, які ділилися своїми секретами на сторінках журналу Американської асоціації адвокатів (ABA).
Їх матеріали, на його думку, були «живим» доказом ефективності сторітеллінга — правдивої і детальної розповіді, насиченої прикладами з їх юридичної практики.
Один з авторів вважав, що в презентації (послуг, продукту) повинен бути злодій і герой. Наприклад, виступаючи в суді і захищаючи фармакологічні корпорації, важливо правильно розставити акценти: лиходій — це хвороба, а герой — люди, які випробували на собі ліки, і компанії, які їх продають споживачам.
Однак лиходій у кожного може бути свій власний, залежно від ситуації. Одного разу автор статті — Філіп Н. Мейєр, представляв у суді позивача в справі, пов’язаній зі шкодою здоров’ю. Тоді «лиходієм» була не хвороба, а представник фармкомпанії, яка завищила вартість медпрепарату до небес.
Незважаючи на відмінності, загальна риса двох історій в наявності в їх центрі лиходія, який «веде» весь сюжет. Саме лиходій визначає героя. Через дії зловмисника і його якості оцінюється і позитивний персонаж — герой історії.
Чимало судових процесів можна переупакувати в сюжети фільмів. І мова навіть не про численні юридичні серіали, в яких сюжетна лінія буває далека від реальності. Скоріше, мова про мелодраму — класичний жанр літератури, театрального і кінематографічного мистецтва. Мова йде про розповідь, в якій герой розкривається на тлі емоційних обставин і контрастів: добра і зла, любові і ненависті. У такій історії дуже чітко прописаний зв’язок між лиходієм і героєм.
Король Жаху Альфред Гічкок придумував ідеальних лиходіїв. Він створював своїх злочинців такими, щоб кожен глядач, незважаючи на свій вік, стать і статус, був ними захоплений і повністю перебував під їхньою владою. У ранніх роботах Гічкока лиходіями були в основному чоловіки з вищих верств суспільства, які готували мерзенні змови і всіляко випробовували силу героїв. Пізні фільми можуть стати «підручниками» для юристів. Сюжетні лінії можуть послужити шаблонами створення мелодраматичних, а іноді повних саспенсу, історій для суддів і присяжних.
Повернемося до прикладу з історією про лиходія-хворобу, якого зупинили герої-лікарі і герої-фармкомпанії. Їх адвокат міг побудувати свою лінію захисту, переглянувши «Птахів» Гічкока. Подібно сюжету шедевра маестро, історія про ліки і фармкорпорації могла викликати у обивателя (судді, присяжного) страх того, що природа може обернутися проти людини і продемонструвати свою темну силу — вічну і могутню. Тому герої (в даному випадку фармакологічна компанія) повинні були врахувати всі ризики. Дії героя були виправдані вищою метою — зупинити темні сили, які вивели природу з рівноваги. Звичайно, є і «побічні ефекти» у цих дій — іноді страждають невинні. Але вища мета — є вища мета.
Автор пропонує власну контрісторію до тої самої справи про фармкомпанії. За її основу можна взяти два шаблони з психологічних трилерів Гічкока: «Запаморочення» (Vertigo, 1958 г.) і «Марні» (Marnie, 1964 г.). Лиходіями в них є переконливі і складні персонажі. Джуді в «Запамороченні» спочатку приймає особистість Карлотта, як спільник злочинного натхненника, що приховує вбивство дружини. Вона закохується в головного героя, і її власна особистість переплітається з персонажем, якого вона придумала. Марні, яка обманює і краде, відрізняється холоднокровністю на кшталт бездушності. Вона не здатна зрозуміти, що її дії матимуть наслідки. База для обох історій — це самообман лиходіїв. Ці історії можуть допомогти адвокату позивача, що вимагає у фармкомпаній відшкодування збитку. Фармакологічна компанія обманює сама себе, вважаючи, що може йти на будь-які заходи, не припускаючи, якими можуть бути наслідки. Та й про справжні мотиви присяжним і суддям варто задуматися.
Ми можемо це визнавати чи ні, але адвокати в суді — це ті ж оповідачі, які будують свої лінії захисту, вдаючись до жанрових літературних і кінематографічних прийомів. Тих самих прийомів, які вже закладені книгами і фільмами в уяву присяжних і суддів. І юристам є чому повчитися у майстрів історій, нехай навіть і у авторів страшних казок, таких, як Альфред Гічкок.
Джерело: What Alfred Hitchcock can teach lawyers about villains and villainy
