Про юриспруденцію, хом’ячка, риболовлю і «темний, темний ліс»

Андрій Тарасов — партнер юридичної фірми з цікавими хобі. Він полюбляє готувати незвичні страви на природі, будь то мексиканська страва Тако, чи шоколадний торт. А ще в офісі його фірми живе хом’ячок — Софія Андріївна, яка має свою сторінку у соцмережах. 

Ми поспілкувалися з Андрієм та розпитали його, чому він вирішив стати юристом, хоча мріяв бути військовим; чому був змушений відкрити у своїй фірмі і кримінальну практику; як йому вдається готувати складні кулінарні страви на природі, та чому він полюбляє рибалити на хижу рибу, а потім її відпускати. 

Як почалася твоя кар’єра в юриспруденції?

Вона почалася тоді, коли мене призначили юрисконсультом військової частини. Це був окремий відновлювально-ремонтний батальйон Внутрішніх військ, який займався ремонтом всієї автомобільної та колісної техніки.

Цей батальйон — не бойова військова частина, а частина забезпечення: щось на кшталт великого СТО. І оскільки там займалися господарською діяльністю, то відповідно укладали різного роду договори. Очевидно, що їм потрібні були юристи. 

Чи мріяв ти стати юристом?

Чесно кажучи, ні. Я завжди мріяв стати військовим.

Мріяв бути військовим, а тепер — партнер юридичної фірми. Як так сталося?

У керівництва компанії, в якій я працював, виникла ідея на базі юридичного відділу компанії створити юридичну фірму, яка б обслуговувала не тільки їх, а й сторонніх осіб. Тому з часом ми відділился в окрему компанію “Tarasov & Partners”, в якій я тепер партнер. 

Скільки років ви на юридичному ринку?

Вже понад 12 років

Якими справами займаєтеся?

Спочатку займалися суто супроводженням поточної господарської діяльності підприємств. У міру того як фірма росла, ми відкривали нові практики — судове представництво, корпоративне право, сімейне. І декілька років тому прийшли до того, що, на жаль, змушені були відкривати кримінальну практику. 

Чому на жаль?

Тому, що першими нашими клієнтами стали підприємства з господарської практики. Чим більше виростає підприємство, тим більше до нього уваги з боку контролюючих бізнес-структур. Практично будь-яка компанія так чи інакше мала на собі кримінальну справу. Або директорів допитували у якості свідків, або звинувачували у несплаті податків, або у перевищенні службових повноважень. 

Чим більше таких справ починалося, тим більше ми переконувалися у необхідності виокремлення окремої кримінальної практики.

Скільки вас людей в команді?

Зараз 17 осіб

Я знаю, що у вас в офісі живе хом’ячок Софія Андріївна, як має навіть свою сторінку у соцмережах. Ви її теж рахуєте в штат 🙂 ?

Це хом’ячок з непростою долею. Він у нас працює за двох 🙂

В дитинстві в мене були лише хом’яки, оскільки я маю алергію на котів, а на собаку батьки не погоджувалися. Тому для своїх дітей я теж вирішив придбати хом’яка. Проте дружина таку ідею не підтримала. Довелося забрати його в офіс, бо позиція була принциповою. Згодом народилася прикольна ідея створити фейсбук-сторінку Софії Андріївни. Це нас забавляло. Але зараз у неї близько 4 тисяч друзів.

Тобто зараз вона — окремий персонаж зі своїм юридичним життям?

Так. Ба більше, деякі її пости набирають більше лайків, ніж мої.

Мені дуже подобається ваша дизайн постів. Я так розумію, у вас є окремий ілюстратор?

Так. На якомусь етапі, певно років два тому, я зрозумів, що всі наші пости дуже схожі за стилістикою до інших юридичних фірм. Потрібно чимось відрізнятися. Тому виникла ідея доповнювати пости в соцмережах унікальними малюнками єдиного стилю. Дуже важливо, щоб карикатури мали впізнаваність. Як результат, ми створили такий собі бренд.

Я бачила, що у своїх постах ти часто відмічаєш локацію «темний, темний ліс»? Що це за місце?

Це кожного разу нове місце. Я дуже люблю ходити в невеликі походи вихідного дня. Одного разу, півтора року тому, разом зі своїм сином я пішов у недобудований корпус психіатричної лікарні. Це великий 6-ти поверховий корпус, який почали будувати ще за часів СРСР. Зараз це найулюбленіше місце гравців у страйкбол чи пейнтбол, альпіністів та, навіть, сатаністів :). 

Ми пішли туди полазити та постріляти. Якраз з того місця і почалася моя історія з фуд-блогом. Бо що ще робити на природі як не їсти? Я вирішив ділитися з підписниками тим, що готую у таких походах. З кожним разом це все складніші страви. Тепер я розумію, що кайфую, коли готую на природі ледь не в спартанських умовах.

Де ти береш рецепти?

По-різному. Деякі придумаю сам, на деякі мене надихає інтернет. Є декілька ютуб каналів, які вчать готувати у походах. Час від часу я користуюся їх порадами.

Яка найскладніша страва, яку ти готував на природі?

Напевно, це шоколадний торт з кремом. Для того, щоб його спекти необхідна піч. І мені довелось її змайструвати. Я знайшов груду цегли в лісі, склав з них піч, а потім замазав її глиною. В результаті, я спік у ній коржі та промазав кремом. На все це пішло 2 дні: один на піч, інший — щоб приготувати.

Я бачила, що ти також готуєш м’ясо. 

Це один з найлегших рецептів. Щоб смажити м’ясо не потрібно чогось особливого, лиш вогонь. А далі як ти бажаєш: на вугіллі, на відкритому вогнищі тощо. М’ясом нікого не здивуєш, я люблю складніші рецепти. До прикладу, Тако — страва мексиканської кухні. Це м’ясо, зелень, різні соуси загорнуті у просмажене крихке тісто з кукурудзяного борошна. Така собі відкрита шаурма.

А вдома ти готуєш? 

Так, кулінарія — це моє хобі. Під час карантину, коли не можна було ходити в походи, я готував, щоб розслабити мізки. Своєрідна медитація. Обожнюю пекти торти, кекси, печиво та тому подібне.

У тебе не закрадається думка, щоб стати кондитером 🙂 ?

Мені багато хто на це натякав. Проте я завжди кажу, що ви ще не бачили, як я пишу позовні заяви 🙂

Щодо риболовлі — це теж твоє хобі?

О, так. Це ще одне моє захоплення. Але я люблю ловити лиш хижу рибу. Це більш динамічно, бо ти повинен весь час пересуватися, адже хижа риба поводиться по-іншому. Мирна риба схожа на худобу, що пасеться. Щоб її зловити, тобі достатньо її підгодувати та стояти на одному місці. Чого не скажеш про хижу — вона ховається у водоймі. Тому ти переміщуєшся, шукаєш її та намагаєшся спровокувати.

Який найбільший твій улов?

Я не сильно фортовий, тож навіть не скажу. В принципі, я завжди рибу відпускаю, бо не люблю її їсти і готувати.

Плавно перейду від улову до клієнтів:) Як ви їх шукаєте?

Тут є два способи: сарафанне радіо та соцмережі. Останнє зараз добре працює. Ми маємо фейсбук, інстаграм, ютуб-канал, а також сайт, який зараз оновлюємо. 

Відчуваєш, що зараз складно знаходити клієнтів?

Це завжди складно. Я працював як найманий юрист, так і як керівник юридичної компанії. Так от, у найманого лише одна проблема — якісно зробити свою роботу. У керівника юрфірми проблем безліч: знайти роботу, забезпечити гарне виконання, здати клієнту та ще й забрати гонорар.

Не жалієш, що не залишився найманим юристом?

Ні. Проте деякі мої друзі говорять, що якщо б я працював найманим юристом, то отримував би набагато більше коштів. Можливо, це й так, але мені цікаво займатися розвитком юридичної компанії. Це зовсім інший рівень.

Чи кайфуєш ти від роботи?

Іноді так, іноді ні. Це все залежить від обставин. Я можу отримати задоволення від того, що дописав юридичний документ чи виграв суд. Час від часу буває рутинна робота. Ти її робиш, бо потрібно зробити.

Як ти ставишся до дизайну у договорах?

Якщо ми говоримо про договори, то моя перша вимога, щоб він був написаний зрозумілою мовою. У ньому може не бути якогось розділу, але договір повинен однаково сприйматися двома сторонами. Хоча найчастіше буває інакше. Коли один пише щось розумне важкими словами, а інший боїться показатися таким, що щось не знає, та підписує його. Як результат, вони по-різному розуміють цей пункт, виникає конфлікт та потрібно зайвий раз йти до суду.

Я правильно розумію, що ти за те, щоб юристи говорили простою та зрозумілою мовою?

Однозначно так. Річ у тім, що з питанням заплутування людей відмінно справляються закони. Тож наша робота пояснювати людям все це простою мовою.