Амплуа скандаліста це не більш ніж образ — на нього є запит ринку


Олексій Шевчук — адвокат, журналіст, радник Віцепрем’єр-міністра України — Міністра з питань стратегічних галузей промисловості, Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, голови «Укрпатенту» та Київського міського голови.  

Поговорили з ним про те, чому він пішов у політику, чим займається на посадах радника, про його бачення реформування юридичної служби столиці, а ще про скандали та резонансні справи.

Чому ти пішов з адвокатури в публічну площину?

Я вважаю, що за три роки зробив все, щоб АО “Barristers” стало гравцем на ринку рівня компанії, якій 20 років. Тому моя місія з точки зору управлінця, менеджера, який виконував по суті роль дороговказа — закінчена. А вирішив піти в публічну площину, бо тут трапляється багато цікавостей — більше, ніж в юридичному болоті 🙂

Раніше ти очолював компанію «Шевчук і партнери». Як трапилась історія з Barristers і чому?

Barristers — це продукт, якого хотіло суспільство. Адже в певний момент був попит на публічну адвокатуру, на медійних адвокатів. Цей сектор на юридичному ринку був абсолютно не закритий. Ідея створення юридичної dream team крутилася в повітрі. 

Зараз повторити цю історію неможливо. Зорі зійшлися таким чином, що певні люди у певний час зібралися в одному місці й створили щось прекрасне.Таке трапляється раз на багато років. Ба більше, всі ці люди готові були інвестувати, а не дерибанити. І вкладатися у розвиток компанії, а це дає результат. 

Ти проходив стажування в штаб-квартирі НАТО. Розкажи про цей експіріенс?

Це були шкільні роки. Нашу школу обрали як пілотний проєкт для просування концепції «Україна — НАТО». Як молоде покоління, ми мали увібрати в себе інформацію про те, чим є НАТО, яку місію несе тощо. Ми брали участь у воркшопах щодо вирішення всіляких конфліктних ситуацій. Наприклад, мали створити умовну країну, на території якої є конфлікт. А потім розписати, як можна його вирішити і які дії Альянсу мають бути. Це був гарний досвід. 

Можливо, це і стало поштовхом до того, що ти обрав юридичну професію?

Маючи від природи скандальний, експресивний характер, я знайшов йому найкращу професію — адвокатуру. Хіба що я міг стати цинічним хірургом, тобто таким собі українським Доктором Хаусом. 

Амплуа скандаліста мені допомагає в публічному житті. Це всіх влаштовує: і мене, і юридичний ринок.

 

Чому навколо тебе постійно скандали?

Бо так простіше. Всі, хто знають мене ближче, кажуть, що більш виваженої й діалогоздатної людини немає. Амплуа скандаліста мені допомагає в публічному житті. Це всіх влаштовує: і мене, і юридичний ринок. 

А ще це амплуа абсолютно придатне, щоб виживати на цьому ринку. Ба більше, на нього сьогодні є запит. Бо має бути якийсь скандальний адвокат, який буде «рубати» так, як воно є. Який буде без страху входити в конфлікт і виходити з нього… Це як лати лицаря, які ти одягаєш, зі всіма «місишся» — а потім знімаєш. 

Ти створював навмисно скандали?

Так, звичайно. 

Навіщо? Це дає піар?

Так, це дає піар. Це провокує опонентів, що вони починають метушитися і роблять помилки. Це розкриває істинні наміри клієнта. Насправді скандал — це вир емоцій. Як в театрі режисер хоче драми, оголення пристрасті — так само й в роботі адвоката має все палати. 

Це має бути оголений нерв, струна — адвокат має жити й показувати емоції. А якщо це сумне бубніння, підписання двох папірчиків — це не життя. Адвокатура — це мистецтво. І те, як ми судимось, виступаємо, спілкуємось з клієнтом — це мистецтво. Цим треба жити й насолоджуватись. 

Тим, хто говорить, що я поганий, я завжди кажу: а ви можете зробити те, що зробив я?

Як ти реагуєш на критику?

Абсолютно спокійно. Якщо в мене є інша думка — то це лише моя, персональна інша думка. І це не означає, що хтось мене має любити, чи не любити, або ж ненавидіти чи заздрити. Тим, хто говорить, що я поганий, я завжди кажу: а ви можете зробити те, що зробив я?

Чи вів би ти справи корупціонерів?

Та я їх і веду, але не вішаю ярликів. Якщо говорити з точки зору, як це бачить суспільство — то так, веду. Чи є ці люди прикладом корупції — ні. В моєму розумінні корупція трішки про інше. Ми всі люди, які реалізують своє єство. А внутрішнє єство людини ніколи не буде іншим: будь то депутат, активіст чи лікар. Якщо перед людиною матеріальні блага і вона може доторкнутися до них — то вона використає недоліки законодавства. Але є важливий момент: коли людина має духовні цінності, то вона не скористається цим…

Чим ти займаєшся на посаді радника Віцепрем’єр-міністра України — Міністра з питань стратегічних галузей промисловості?

Ми з командою фактично з нуля запустили Міністерство стратегічних галузей промисловості, яке займається питаннями оборонної, космічної сфери, державної промисловості тощо. Була потреба запустити центральний орган влади — ми це зробили. Були прогалини в законодавстві — ми їх проаналізували й розв’язали проблемні питання. 

Побудували документальну систему міністерства. Розробили концепцію реформування оборонної сфери. Одним словом — багато чого вже встигли зробити. 

А як щодо радника міського голови?

Моє завдання сьогодні проревізувати усі судово-претензійні роботи відділів, структур, комунальних підприємств, департаментів і запропонувати меру концепцію реформування. 

Основний вектор — створення муніципальної юридичної служби. Вона буде обслуговувати всі юридичні питання міста і всіх юридичних осіб, які є сателітами міста. 

Абсолютно логічна зарплата для юриста в Києві — 45-50 тис. грн.

І що змінить така служба?

Зекономить фінанси й проінвентаризує всі справи, щоб ми знали, хто з ким судиться. Буде умовно 50 юристів на місто з чіткими завданнями, чітким підпорядкуванням і високими KPI. Інтереси у них мають бути за місто, і за державу. 

І хто з юристів піде на державну службу. Адже існують стереотипи про низьку зарплату. 

Ми створимо гарні умови. Абсолютно логічна зарплата для юриста в Києві — 45-50 тис. грн. Плюс ще премії — і людина вийде на нормальну зарплату 60 тис. грн. Людей треба зацікавити. З цим можна впоратись. 

Який ти справжній?

Справжній Шевчук — це абсолютно втомлена, розчарована людина. Не від життя, а від людей на ринку і в державі. Скільки б хто не намагався говорити про цінності — в цій державі немає культури виховання цих цінностей. Тому я вдома намагаюсь їх культивувати. Наприклад, мій син говорить українською мовою. 

Яке твоє хобі?

Оскільки я активно займаюсь бізнесом, єдине моє хобі — це робити аналізи, щоб підтримувати свій стан 🙂 Бо такий ритм життя і насичений графік, схожий на постійний щоденний марафон без сну та відпочинку.