Адвокат в процесі — це «один у полі воїн», але має перемагати

Олег Несінов – адвокат, який має чималий практичний досвід та виграв багато справ як в кримінальному, так і цивільному процесах. 

Він є автором серії книг, в яких ділиться складовими успіху та розповідає, як йому вдалося виграти ту чи іншу справу. В посібниках Олег приділяє значну увагу саме практичній складовій та наводить корисні тактичні прийоми та дії, як поводитися адвокату в тій чи іншій ситуації. А ще ділиться корисними процесуальними документами, судовою практикою та вказує на прогалини в законодавстві та слідчо-судовій практиці. 

Зараз його книги користуються великим попитом серед представників юридичної спільноти, тому ми вирішили розпитати Олега про його практичний досвід, успішні кейси та неординарні справи; а також дізнались, чому він у своїх посібниках робить акцент саме на практиці, а не на теорії. 

Чому ви пішли в адвокатуру? Що вас спонукало обрати саме таку професію?

Я вважаю, що професія (діяльність), як і дружина, має бути одна і на все життя. 

Я пішов в адвокатуру тому, що своєчасно зрозумів, що мій досвід і мої риси характеру найбільш придатні саме для такого виду діяльності. Крім іншого, в адвокатській діяльності мені подобається елемент творчості — коли ти сам  плануєш тактику і стратегію дій,  свій час та можливості, підвищуєш свій професійний рівень тощо.   

Час підтвердив те, що я зробив правильний вибір. Мій шлях  до адвокатури був поступовий. Так склалося, що до цього  мені  довелось  відстоювати  права свої, та інших громадян  в суді. А тому отримання адвокатського свідоцтва  було логічним продовженням моєї попередньої діяльності.  

Скільки ви вже практикуєте?

Адвокатська практика в мене почалася в квітні 2003 року. Але з кримінальними процесами я пов’язаний більше 30 років, тобто  все своє доросле життя. Я не призупиняв своєї адвокатської діяльності, не  відволікався на іншу  роботу чи діяльність і практикую безперервно. 

Чи траплялися за цей час якісь неординарні кейси?

Кожна адвокатська справа унікальна — і в кожній з них є елемент неординарності. Бо кожна справа стосується різних правовідносин, потребує різних правових кваліфікацій,   різних тактичних дій, часу та зусиль. В кожній справі адвоката  оточує інше коло  учасників процесу, в них різний характер, темперамент, вимоги та побажання щодо наслідків вирішення спору тощо. А тому для адвоката непрофесійно, та навіть небезпечно  починати   справу з думки про те, що вона легка та зрозуміла. 

Якщо говорити про процеси, які найбільш запам’ятались, то в кримінальному — це всі ті випадки (не менше 20), коли підзахисних звільняли з під варти, ухвалювали щодо них виправдувальні вироки або закривали справи.  Надати пріоритет якійсь одній з цих справ, або вмістити опис цих випадків  в  межах інтерв’ю складно. Більш детально про деякі з них я розповів в серії книг під назвою «Складові успіху у кримінальному процесі».  

При цьому, не можу не відзначити неймовірне,  ні з чим не порівняне  для адвоката відчуття, коли твій підзахисний після тривалого перебування у неволі, під оплески присутніх в судовому процесі та сльози рідних і близьких , виходить з-за грат і  їде додому.  Саме в такі моменти розумієш, що займаєшся своєю справою і робиш  корисне людям. 

А щодо цивільних?

З цивільних процесів запам’яталась справа, де я представляв інтереси 16 річної  дівчини, яку ще в однорічному віці лікарі заразили ВІЛ-інфекцією. За тривалістю часу та існуючою на той час судовою практикою, доведення вини лікарів було непростою справою. Але внаслідок кропіткої адвокатської роботи, суд першої інстанції присудив на користь дівчини виплату 130 тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди. 

Але і це рішення ми оскаржили і Апеляційним судом Дніпропетровської  області  дівчині присудили 500 тисяч гривень моральної шкоди, що на той час (при курсі долара до гривні 1 до 5 ) було захмарною сумою, а саме рішення мало ефект вибуху. Стягнути присуджену суму також вдалося доволі швидко, що не характерно для Українських реалій. Приємно згадувати про те, що інтереси цієї дівчини я представляв безкоштовно і відмовився отримати від її матері навіть  незначний подарунок.   

Ви написали не одну книгу, де ділитися своїм практичним досвідом. Скажу відверто, таке не часто зустрінеш на юрринку. Зазвичай, юристи не охоче розповідають, як вони вигравали ту, чи іншу справу. Чому ви пішли іншим шляхом і розповідаєте про це широкому загалу?

Причин написати серію  книг та розповісти про свій практичний досвід  декілька. 

По-перше, це  внутрішнє бажання поділитися  з колегами своїми  думками  щодо спірних, суперечливих позицій процесуального законодавства, судової практики та їх оптимального використання в  судових процесах. В книгах я висловив свою власну,  відмінну від сталої практики, думку щодо правозастосування, та навів успішні приклади такої правової позиції. 

Вважаю, що саме цим мені вдалося об’єднати теорію з практикою. Для мене це важлива подія тому, що більшість книжок випускають розумні поважні  люди, але такі що, як правило,  в судових процесах не бувають. Саме тому і існує прірва між наукою та практикою, а студенти-юристи,  що приходять на роботу, навчаються практиці з нуля. 

По-друге, до написання книг спонукала висока оцінка колег та клієнтів з моєї адвокатської діяльності. Саме завдяки їх оцінкам і підтримці я двічі переміг на Всеукраїнських конкурсах у номінації кримінальне право, випереджаючи неймовірно талановитих та відомих  колег-адвокатів. Окрім того, читачі дуже високо оцінювали зміст моїх статей і книг, вважаючи наведений матеріал  корисним, і просили  писати ще.  Без цих відгуків моя авторська діяльність  була би давно  завершена. 

По-третє, є багато літератури щодо постановки певної проблеми, але майже немає щодо її практичного вирішення. Цей недолік я намагаюсь вирішити в своїх книжках, які для підготовки до судового процесу можуть бути корисні всім , навіть і не юристам.

Розажіть ще про справи, де, наприклад, ви відшкодовували моральну шкоду? Як вам це вдалося. 

Справ щодо відшкодування моральної шкоди, крім наведеної вище, було багато. Про деякі з них я зазначаю в своїх книжках. 

Це і стягнення з Держави Україна моральної та матеріальної шкоди за тривале  невиконання судового рішення, стягнення моральної шкоди на користь незаконно засудженого, який 2 роки тримався за гратами, стягнення моральної шкоди внаслідок визнання судом незаконності звільнення з роботи тощо. 

Унікальним вважаю рішення про стягнення моральної шкоди з Держави Україна  за невиконання судового рішення  що,  як правило, робилось лише за межами України – Європейським судом з прав людини (ЄСПЛ).  

Кожне успішне рішення це результат багаторічної, важкої,  кропіткої адвокатської праці. Це наслідок адвокатського досвіду, правильно обраної адвокатської техніки та тактики. Більш детально про це пишу в моїх книгах.   

Яка справа була для вас найскладніша? А найцікавіша?

В мене було багато різних справ, кожна з яких і складна і цікава. Надати пріоритет якійсь одній з них складно. Наприклад, одного разу до мене звернувся засуджений до 9,6 років позбавлення волі, який вже відбував покарання, а до закінчення строку касаційного оскарження залишався тиждень. Він не приховував того, що ні на що не сподівається, а звернувся до мене за наполяганням родичів. В результаті судові рішення в справі були скасовані, при новому розгляді підзахисного звільнили з під варти, а потім він погодився на угоду з обвинуваченням. Як наслідок — йому присудили 2 роки позбавлення волі, рівно той строк що він вже відбув.

В іншій справі, коли я почав виконувати функції захисту, суддя заявила що судовий розгляд закінчений і оголошені судові дебати. Потім  вироком суду підзахисному  призначено покарання у вигляді 8,1 років позбавлення волі. До цього він вже більше року перебував у СІЗО. Після апеляційного, касаційного, знов апеляційного розгляду справи щодо підзахисного закрито за недоведеністю вини,  запобіжний захід скасований, а пізніше з держави стягнуто 200 тисяч гривень моральної шкоди. 

Ще в двох справах щодо однієї клієнтки оголошено два виправдувальних вироки, що є безпрецедентним для  Україні випадком (правда крапка в цьому питанні ще не поставлена).

Непрості були  спори з банками, в яких мені не раз вдавалося  досягти значних для клієнтів позитивних результатів (щодо повернення нерухомого майна тощо). Більш детально про деякі з цих справ написано в моїх книгах.

Як ви знаходите спільну мову з клієнтами? І взагалі — клієнтів?

На щастя, клієнтів я не знаходжу — вони мене знаходять  самі.  Ніякої реклами не роблю,  можливо це й неправильно. Головною рекламою вважаю свою  репутацію та виграні справи.

Історія стосунків  з клієнтами бувала різна. Конфліктні ситуації виникали, але це було 2-3  рази  на початку моєї адвокатської діяльності. 

Запорукою нормальних відносин з клієнтами вважаю дотримання таких правил: 

1. Не мати стосунків з очевидно конфліктними клієнтами, а також з тими, хто вам не довіряє, або ставе під сумнів вашу порядність і кваліфікованість. 
2. Не мати ніяких правових  стосунків без укладеного договору — це може стати наслідком дисциплінарної відповідальності адвоката. 
3. Правильне складання та укладення договору, без включення положень, які можуть тлумачитись подвійно,  зокрема проти адвоката.
4. Роз’ яснення клієнту того, що адвокату заборонено надавати гарантії щодо бажаного для клієнта результату в справі, і того, що результат вирішення справи залежить не тільки від дій та діяльності адвоката, а від багатьох інших чинників. І наголосити, що до діяльності адвоката не можна ставитись як до «безпрограшної лотереї». Викладення у договорі та погодження з клієнтом цих вимог. 
5. Клієнт має бути співучасником і нести солідарну відповідальність щодо вибору кожного з можливих кроків в справі, які можуть призвести до позитивних чи негативних наслідків. Клієнт може бути юридично не обізнаним, але що і для чого спільно з ним робить адвокат, як правило, добре розуміє.  

Чи можете поділитися своїми фішечками/лайфхаками, які допомагають вам в роботі?

У адвоката є певний алгоритм дій та засади, яких він має дотримуватись.  Головні фішки адвоката — це демонстрація кваліфікованості та добросовісності. Кваліфікованість досягається тривалою щоденною працею, навчанням, самовдосконаленням. Добросовісність — риса  характеру, яка досягається належним  вихованням.  Коли адвокат демонструє ці риси суду та іншим учасникам процесу — вони вимушені з ними рахуватися.  

Звертаю також увагу на те, що адвокат в процесі — це «один у полі воїн», але має перемагати. Він, як правило,   протидіє  державній машині  в особі слідчих, прокурорів, суддів,  які наділені владними повноваженнями, і які  часто навмисно  провокують адвоката на негативні емоції та дії. Наслідком таких провокацій є ствердження про неповагу до суду, відсторонення адвоката від процесу,  ініціювання дисциплінарних проваджень, а іноді і відкриття кримінальних проваджень.  У всіх гучних публічних провадженнях  можна спостерігати  саме такі дії стосовно адвокатів. 

Це  і є тиск,  і  «гачки» для адвоката,  якого ставлять в нестерпні умови в яких  він змушений витрачати значний час та енергію на захист  себе ,  що послабляє його можливості у  захисті клієнта.  А тому дуже важливо уникати таких провокацій,  не вступати без необхідності в перепалки, не вдаватися до образ, тим більш фізичних дій.  В більшості випадків  свою позицію щодо незгоди з певними діями, рішеннями – краще викласти письмово.   

Як стати успішним у своїй справі?  Якими якості має володіти адвокат? 

Адвокат має володіти багатьма якостями – наполегливістю, добропорядністю, професійністю, терпінням, любов’ю до своєї справи, стресостійкістю, комунікабельністю, готовністю до важкої праці тощо. Але головною рисою адвоката, на відміну від юриста, судді,  вважаю, наявність бійцівського характеру (який, на перший погляд, може бути і не помітним). 

Подивіться на свої якості характеру зовні. Надайте собі відповідь – чи маєте ви риси необхідні для адвокатської діяльності?  Якщо ні – не витрачайте марно час, найдіть свою справу. 

Адвокатська діяльність дуже стресова та емоційна. Для багатьох це призводить до «професійного вигорання»,  внаслідок чого особа  шукає  іншу роботу або діяльність. 

Таких людей можна порівняти з марафонцем, який  обрав темп спрінтера і зійшов з дистанції на перших кілометрах.  Якщо ви хочете працювати все своє життя — організовуйте свою роботу таким чином, щоб був час на відпочинок та поновлення сил. Також пам’ятайте, що працеголізм — це недолік, а не ознака «героїзму». 

«Воюйте» не з особою-опонентом, а з правовою позицією. Намагайтеся постійно підвищувати свій професійний рівень  і  якнайкраще виконувати свою роботу.

Всім  юристам, адвокатам бажаю успіху. Та, користуючись нагодою, дякую всім за високу оцінку моєї діяльності, підтримку та інтерес до моїх книг.