5 найбільших корупціонерів в історії

Корупція — це не просто хабарі. В англійській мові слово corruption означає «розкладання», «спотворення», «псування». Але як це явище відбилося на історії світу та хто ставав явними фаворитами у цій підступній справі — розповідаємо далі.

Корупція здатна спотворити взаємини між людьми та може розчинити в собі цілі держави, тому в більшості розвинених країн світу з корупцією запекло воюють. Проте в будь-якій державі були і є свої корупціонери. Але сьогодні йтиметься про «подвиги» минулого.

Ніколя Фуке

Фуке нерідко ототожнюють із Залізної маскою, позаяк він провів близько трьох років у Бастилії, хоча до того — один з найбагатших та найвпливовіших людей Франції.

Втім, більшість істориків стверджує, що дане ототожнення не має серйозних підстав. Наш «герой» народився в заможній родині радника парламенту, а незабаром і сам отримав таку ж посаду. Йому благоволив відомий кардинал Рішельє.

Потім вдалий шлюб, після якого Ніколя стає інтендантом юстиції та поліції міста Гренобля. Далі послідувала генеральська посада, і як логічне завершення — посаду суперінтенданта фінансів Франції. Ви розумієте, що слідує за такою стрімкою кар’єрою.

Звичайно ж, сімейні підряди на державні замовлення, з яких більша частина грошей йшла аж ніяк не на державні потреби. У якийсь момент Фуке взагалі перестає вести фінансові відомості, купує собі острів Бель-Іль (де будує неприступну фортецю), а заодно і кілька бойових кораблів.

Подібний плин речей сильно не подобався навіть королю Франції Людовику XIV, але нічого не змінювалося. Ніколя Фуке, крім іншого, обіймав посаду генерального прокурора, а значить, судити його міг тільки куплений парламент. 

В результаті, один з наближених короля порадив Фуке продати таку високу та марну посаду, а вторговані гроші піднести як подарунок престолу. У 1661 році лейтенант королівських мушкетерів д’Артаньян заарештував Ніколя Фуке. 

Процес тривав кілька років та закінчився довічним ув’язненням з вилученням всього майна.

Олександр Меншиков

Меншиков почав свій шлях з торговця пиріжками, а закінчив — на засланні за казнокрадство і державну зраду.

У 14 років вступив на службу і швидко просувався по кар’єрній драбині — цьому сприяло особисте знайомство з Петром I. Де і за яких обставин вони познайомилися — точно невідомо. Можливо, імператор вирішив купити у Меншикова ті самі пиріжки. Але це не точно.

Швидко зрозумівши, що до чого, Меншиков намагався постійно стояти поруч з імператором. Спочатку допомагав йому в створенні потішних військ, а потім взяв участь у розправі над стрільцями та отримав звання сержанта.

Олександр примудрявся брати хабарі за Петра I та при цьому скаржитися йому ж на спроби підкупу, не виконуючи корумпованих обіцянок. Тобто просто брав гроші і тут же здавав «клієнтів». Таким чином він не тільки збагачувався, а й заробляв довіру імператора.

Цікаво, що князю Меншикову належить ідея першої девальвації рубля: грошей в скарбниці бракувало, тому вирішили випустити великий обсяг монет низькопробної якості з меншим вмістом благородних металів. Спрацювало. У всякому разі, Петро I залишився задоволений. Саме за таку прозорливість Олександру все і сходило з рук — правда, до пори до часу.

З приходом Петра II кар’єра Меншикова завершилася, послідувало заслання з вилученням всього майна. Очікували знайти чимало, але чим глибше копали, тим вище на лоб лізли очі. Колишньому князю належало 36 маєтків, а ще шість міст та понад сто сіл. На додачу до всього цього ще 90 тисяч кріпаків та півтори тонни золотого посуду.

Франциско Гомес де Сандоваль Лерма

Франциско Гомес — одним з наймогутніших людей при дворі Філіпа III. Іспанія переживала свій золотий вік: володіння держави ширилися, а разом з цим в казну текли буквально річки золота. Сам Франсіско родом з багатої сім’ї, що входила до складу королівського двору.

Ще за життя Філіпа II (батька Філіпа III) він зблизився з юним принцом, нездатним виконувати державну діяльність. Спочатку Франциска призначили віцекоролем Португалії, а незабаром йому довірили практично повне ведення внутрішньої та зовнішньої політики цілої імперії. Він навіть мав право ставити королівський підпис на документах, а це відкривало небачені перспективи.

44 мільйони дукатів він зібрав за життя — ця сума дорівнює місячної платні приблизно 14 мільйонів солдатів.

Крім цього, Гомес мав славу цінителя мистецтва. Знаючи про це, уряди інших країн надсилали йому безліч подарунків у вигляді картин чи статуй. Багато екземплярів, зібрані Гомесом, пізніше потрапили в музей Прадо. 

Закінчив Франциско Гомес де Сандоваль Лерма жертвою підкилимних інтриг, в яких брав участь навіть його власний син. Втім, до страти справа не дійшла завдяки заступництву папи римського Павла V. Гомес заплатив величезний штраф в розмірі мільйона дукатів. Також відсторонений від двору та поміщений під домашній арешт, де і просидів до останнього дня.

Шарль Моріс де Талейран-Перигор

Політичні інтриги — природне середовище для Шарля Моріса. В них він відчував себе як риба у воді. У Франції, побитої нескінченними революціями, Моріс не тільки не відправився під суд як поплічник минулої влади, але незмінно займав вищі державні пости. Шарль Моріс пережив Наполеона, реставрацію Бурбонів та прихід Орлеанського будинку. Для подібного фокуса необхідно стати абсолютно безпринципним, і Моріс був таким.

За життя він приніс 14 взаємосуперечливих присяг. Яка різниця, хто при владі, якщо ці люди не заважають гроші робити?

Втім, іноді виходило принести користь і країні. Після наполеонівських війн Шарль Моріс брав участь у Віденському конгресі, де не тільки не дав розтягнути Францію по шматках, а й примудрився зіштовхнути лобами членів антинаполеонівської коаліції.

Понад 13 мільйонів франків золотом зібрав Шарль — це при середній зарплаті звичайного француза у 2 франки за 13-годинний робочий день. Виходить, що середньому робітникові довелося б збирати таку суму близько 17 тисяч років. За умови, що він взагалі нічого не буде витрачати на себе.

Нюхуру Хешень

Хешень вважається найбільшим корупціонером в китайській історії. 

Походить з впливового клану; в ранньому віці втратив батька, але, ймовірно, мав якихось покровителів. Так чи інакше, юний Хешень потрапив в привілейовану школу для маньчжурських дітей та закінчив її з відзнакою.

У 1772-му відібраний до загону імператорських охоронців. З цього моменту кар’єра різко пішла вгору. Уже через рік після імперської охорони ще молодий Хешень отримує посаду заступника міністра податків і стає главою Департаменту імператорського двору.

У віці 27 років йому дозволяється в’їжджати в Заборонене місто верхом. Ймовірно, Хешень стає наймолодшою ​​людиною, якій подібне дозволено (можливо, за винятком імператорських дітей). Незабаром він стає директором Пекінської митниці та міністром податків.

Напевно, від перерахування посад вже голова обертом йде, тому підсумуємо. У якийсь момент Хешень займав понад 20 найважливіших державних посад. Це відмінний простір для збагачення.

Після зміни імператора — як це зазвичай і буває — Хешень потрапив в немилість. Його засудили до смертної кари, але великодушно дозволили вчинити самогубство через повішення.

Весь опис майна Хешеня тут не поміститься, тому коротко: 3 000 кімнат у маєтках; більш як три тонни золота (скільки срібла — точно невідомо); 1 500 000 мідних монет, 1 200 шматків нефриту, 230 перлинних ниток, 10 великих рубінів, 40 великих сапфірів. Якщо коротко, то він зібрав у своїх руках приблизно вісім річних бюджетів країни. 

Джерело: brodude.com

Фото: Pixabay