5 найбільш незвичайних статей в Кримінальному кодексі СРСР

Свого часу радянська ідеологія вимагала жорсткого підходу в її реалізації. В першу чергу це, звичайно ж, стосувалося законів. Та й тут не обійшлося без ляпів. Яких саме — розповідаємо далі.

Формування законодавства відбувається під впливом політичних поглядів панівної партії. До того ж закони контролюють всі суспільні відносини, і без них держава нормально не функціонує.

Однак в СРСР часом зустрічалися закони, які зараз здаються просто абсурдними. Ми зібрали для вас топ найбільш незвичайних для нашого часу статей Кримінального кодексу СРСР

1. Жебрацтво

Бідувати в СРСР можна. А ось займатися бродяжництвом або жебрацтвом — це вже злочин. У 209 статті КК чітко вказувалося на те, що будь-який прояв бідності неприпустимий.

У Союзі передбачалося, що у суспільства існують всі важелі для ведення нормального способу життя. Законодавець вважав, що жебраки та бродяги вибирають таке життя самі, адже будь-кому з них держава надає можливість працювати та приносити суспільству користь.

Між іншим, на рівні законодавства України немає жодної статті, котра б забороняла людям жебракувати. Існує тільки кримінальна відповідальність за втягнення малолітніх до жебракування (стаття 304 КК України).

2. Дармоїдство

Все та ж 209 стаття, крім вказівки на неприпустимість бродяжництва та жебрацтва, встановлювала і відповідальність за паразитичний спосіб життя.

Під словом «паразити» в СРСР розумілися ті люди, які жили за рахунок оточуючих. У народі цю статтю прозвали «стаття за дармоїдство». Оскільки працювати необхідно кожному, той, хто цим нехтував, вважався злочинцем.

Зараз в нашому законодавстві немає подібної статті. Безробітних люди так само зневажають, але при цьому небажання працювати не вважається злочином. Громадський осуд не зрівняється з реальним державним примусом.

3. Спекуляції

Про те, що економіка СРСР значно відрізнялася від сучасної, відомо всім. Але про те, що вільна торгівля з метою отримання прибутку — карна справа, знають одиниці. 154 стаття КК забороняла дії по скупці товарів з метою їх подальшого перепродажу. 

Сам прибуток при цьому називався «нажива» — таким чином законодавець вказував на підлість подібних дій. Вважалося, що купівля товарів не заради їх вживання за призначенням, а заради бажання їх перепродати є обманом покупців.

Звичайно, зараз уявити таку статтю в КК України неможливо, бо всі ринки займаються саме перепродажем.

4. Виготовлення спиртного

На територіях колишніх республік завжди любили випити. Одні вважають це національною традицією, інші — бичем суспільства. Це питання піднімали й в СРСР.

Зараз існує думка, що якісний алкоголь цілком допустимо вживати в невеликих кількостях без особливої ​​шкоди для організму, а деякі навіть вважають його лікувальним. Але ось алкоголь, який роблять в домашніх умовах, далеко не завжди корисний, а часто навіть дуже шкідливий.

У Кримінальному кодексі 1960 року є 158 стаття, яка карає за виготовлення міцного алкоголю для продажу. У ті часи «палена» горілка — хвороба, яка вражала всі верстви населення. У гонитві за вигідною ціною люди пили алкогольні напої вельми сумнівного змісту. Так, щоб напитися, саморобного алкоголю досить, але ось здоров’я від цього страждало сильно.

Також на те, що цей злочин вважався дуже серйозним, вказує покарання за його вчинення. А саме від 3 до 5 років в’язниці з конфіскацією майна — і ніяких тобі штрафів і попереджень. Звичайно, крім алкоголю, заборонялося також продавати і самогонні апарати. За це карали не менше суворо.

5. Гомосексуалізм

Дивно, але зовсім недавно сексуальний зв’язок між чоловіками карався законом. У 121 статті Кримінального кодексу 1960 року чітко встановлюється відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 9 років за будь-які види гомосексуалізму.

Країни пострадянського простору складно назвати толерантними стосовно секс-меншин, але ось в радянські часи все значно гірше. Передбачалося, що така поведінка є саме злочином проти основ моралі. Багато юристів та лікарів вважали гомосексуалізм явищем з буржуазного суспільства, що, своєю чергою, свідчило про його моральний розпад.

Також незвичайна сексуальна орієнтація активно використовувалася в пропаганді, а саме в 1934 році в гаслах проти фашизму: «Необхідно знищити гомосексуалізм — фашизм щезне!». 

Цікаво, що в Німеччині за гомосексуалізм також було передбачено покарання. Взагалі, сексуальним меншинам тоді жилося дуже непросто, адже засудили за цією статтею багатьох: від дипломатів до прихильників внутрішньопартійних опозиціонерів Льва Троцького і Григорія Зінов’єва.

Джерело: www.consultant.com, brodude.com

Фото: brodude.com