Студенти сьогодні дуже відчайдушні та хоробрі

Ми продовжуємо розповідати про студентів юридичних факультетів та дізнаватися у них про реалії сучасної освіти та студентського життя.

Героєм чергового інтерв’ю стала Юлія Адамович, яка очолює організацію Lviv Moot Court Society та разом з командою представляє нашу країну на міжнародних судових дебатах у різних країнах світу.

Зокрема, нещодавно їх команда наблизила Україну до історичного моменту: вони зайняли 71 місце з 372 і їм не вистачило лише кілька місць, аби увійти в 64 найкращі команди і змагатись за фінал.

Юліє, який, на Вашу думку, сучасний студент?

Сміливий. Студенти сьогодні дуже відчайдушні та хоробрі − вони не бояться, здається, нічого. Вони з першого ж курсу наполегливі у своїх амбіціях і переконаннях, я б навіть сказала – вперті.

Як думаєте, якими рисами має володіти студент юрфаку?

Ні для кого не секрет, що в більшості сфер цінними є не просто талановиті люди, а люди, в яких горять очі, і, які готові працювати над собою кожного дня. Таким має бути і студент юрфаку. Ба більше, вважаю, що саме юридичний факультет зосереджує значну частину нашого громадянського суспільства, тому кожен студент юрфаку має бути в душі маленьким революціонером.

Які виклики зараз перед українським студентством? З якими проблемами доводиться стикатися?

Звичайно, що завжди є якісь поточні проблеми, але в глобальних масштабах, вважаю, що студентам гріх жалітись. Зараз є всі умови для того, аби розвивати себе − стажування, міжнародні програми, курси і т.д. І, аби розвивати щось − в тій чи іншій мірі до студентства дослуховуються: ми беремо участь в творчих процесах і маємо гучний голос. В цьому контексті проблемою може бути лише загубитись чи розлінуватись в потоці можливостей.

Нам відомо, що Ви керували Західноукраїнським регіоном Ліги студентів АПУ. Навіщо Вам Ліга? Це ж додаткова робота?

Я можу назвати безліч причин, чому це необхідно і жодного разу навіть не перебільшу. В Лізі ти займаєш посаду, а отже маєш свою відповідальність, вчишся організовувати роботу, керувати процесами. Вона показує нам реалії життя і розвиває в нас лідерські якості. Але що найважливіше, це те, що, будучи в Лізі, ти оточуєш себе правильними людьми.

На мою думку, це дуже важливо, щоб твоє оточення спонукало тебе до власного розвитку своїм прикладом, от Ліга може це забезпечити. По-перше, це ідеальний майданчик для нетворкінгу, який дає можливість зарекомендувати себе на юридичному ринку ще до того, як ти туди потрапиш. А по-друге, там ти стаєш частиною чогось великого і знаходиш друзів, які поділяють твої інтереси. Ліга це сім’я − ми завжди це кажемо.

Розкажіть за змагання з арбітражу в Чехії. Як вони проходили? Як вдалося вашій команді посісти призове місце?

Ми брали участь в Vis Moot, специфікою, якого є те, що, крім фінальних раундів, по всьому світу проводяться попередні раунди. Ми поїхали на 6 таких прі-мутів в різні країни, один з яких був в Чехії в Брно, де ми з Юліаною Федорук два дні грали з командами з Чехії, Австрії, Словенії та інших країн.

Ми дуже хвилювались, бо це були наші перші дебати в цьому сезоні і часу на підготовку було не багато. Окрім цього, психологічний тиск створювало те, що нам доведеться грати з командами з відомих університетів. Зрештою, дебати довели, що ні статус університету, ні рівень фінансування, ні навіть кількість тренерів не є вирішальними в процесі підготовки. Нам вдалось виступити краще і зайняти не тільки призове місце, але і отримати нагороди кращих ораторів.

Чи спілкуєтеся Ви з вашими «колегами по цеху», тобто студентами юрфаків з інших країн. Якщо так, чи є відмінність? Що, на Вашу думку, було б варто у них запозичити?

Така нагода випадає доволі часто завдяки дебатам. Відмінностей, звичайно, багато. Річ, яка мені сподобалась в Австрії − це те, що там студенти можуть вчитися, наприклад, 10 років, а можуть завершити юрфак і за 3, все залежить від їх старань. Це хороша можливість для студента не витрачати 6 років на навчання, якщо він може цю програму засвоїти швидше. І що важливо, це не супроводжується нескінченною кількістю бюрократичних моментів, які б унеможливили цей процес.

Щодо сучасного підходу до навчання на юрфаках України. Як Ви вважаєте, що варто було б змінити/удосконалити?

Я не відношусь до категорії людей, які безперестанку критикують нашу юридичну освіту. Я також не є прихильником того, аби студенти в університеті займались лише практичними питаннями, бо нібито теорію ми отримуємо, а практику ні. На моєму шляху є багато прецедентів, коли мені доводилось вирішувати практичні питання без теоретичного підґрунтя, тому я знаю, наскільки це складно.

Я вважаю, що основною метою навчального закладу є дати теорію і навчити мислити, а практика є важливим, але додатковим елементом в системі освіти. Зрештою, ми дуже швидко отримаємо її вже на роботі. Але що точно вартує впровадити, так це обов’язкові закордонні стажування для викладачів. Це розширює їх світогляд і, як показує досвід, саме ці викладачі в більшості випадків є найпрогресивнішими і найближчими до студентів.

Юрист майбутнього – який він?

Сподіваюсь, поважний і багатий, але питання, яке мене хвилює в цьому контексті випливає з тенденції, яка є не дуже втішною. Юристи самі для себе дуже швидко підвищують планку. Вони хочуть більше, краще, швидше. Юристи готові працювати по ночах і відмовлятись від вихідних, при цьому далеко не в кожному такому випадку заробітна плата відповідає таким жертвам. Сподіваюсь, що юристи не перетворяться на дешеву робочу силу, хоча, мені здається, такий процес в якійсь мірі вже розпочався.

Якби у вас була можливість уже сьогодні щось змінити у сфері української юриспруденції. Що б це було?

Мислення в першу чергу. Мені доводиться багато спілкуватись з людьми з англосаксонської системи права і різниця між нами і ними колосальна. Їх цікавлять інші речі, вони ставлять інші запитання, вони по-іншому думають − ширше. Мені такий підхід набагато більше подобається і я би хотіла, щоб українські юристи не зациклювались на формальних речах і почали мислити глобальніше.

Розкажіть про дебати у Відні, чим вони особливі?

Уявіть собі, що у вас є більше чотирьох тисяч однодумців з усього світу, з якими ви знаходитесь в одному місті, з якими працюєте, відпочиваєте і смієтеся з тих самих жартів. Це неймовірне відчуття. Але це вишенька на торті, а до того учасники повинні пережити пів року насиченої підготовки: перечитування фабули, пошук інформації, формування правової позиції, написання меморандумів, фандрейзинг, підготовка усних виступів.

Все це супроводжується великою кількістю критики і значними зусиллями над собою, але воно того однозначно вартує. Цього року наша команда наблизила Україну до історичного моменту: ми зайняли 71 місце з 372 і нам не вистачило лише кілька місць, аби увійти в 64 найкращі команди і змагатись за фінал.

Ви очолюєте організацію Lviv Moot Court Society. Чим вона займається? Яка її ціль?

Lviv Moot Court Society є координатором львівських команд на міжнародні дебати. Це доволі закрита спільнота львівських «мутерів», в яку можна потрапити лише шляхом участі в міжнародних дебатах. Наша робота полягає в тому, аби проводити відбір в команди та забезпечувати максимально комфортні умови для їх підготовки. Наша ціль − зробити Львів передовим містом у сфері міжнародних судових дебатів та забезпечити майданчик для комунікації львівських дебатерів.

Яка взагалі в Україні ситуація з дебатами? Чи багато молоді виявляє бажання брати участь?

Після наших презентацій і яскравих розповідей про те, наскільки це круто, студенти натхненно подаються на наш відбір. А далі все йде не так успішно. Ми навмисне на відборі відтворюємо умови реальних міжнародних дебатів, в тому числі і той тиск під яким живуть члени команд в реальних дебатах. З шістдесяти студентів, які приходять на першу зустріч, на фіналі виступає п’ять. Більшість людей не витримує навантажень. Однак, попри це, ситуація з дебатами в Україні хороша, більшість команд на міжнародному рівні представляються Україну дуже гідно.

Щодо інших країн. Яка там ситуація, можливо, вам відомо?

Складно дати однозначну відповідь, бо є команди які беруть участь в дебатах вже багато років і в них налагоджений процес відбору та підготовки. Відповідно, в таких країнах висока конкуренція, щоб потрапити в команду і достатня фінансова підтримка.

Є інша ситуація, коли країна тільки відкриває практику участі в дебатах. Рідко кому вдається зразу зазнати успіху. Однак, команди з інших країн переважно краще фінансуються. До прикладу, наші колеги з Польщі отримали грант на кілька десятків тисяч доларів (вже не пригадаю точну суму) на двох людей. Для нас це космічні суми.

Як студенту можна долучитися до команди?

Якщо студент навчається в університеті, при якому діє громадська організація, яка займається питаннями участі в міжнародних дебатах, то пройти відбір, який ця організація проводить. Якщо організації ще немає, то зібрати людей, зареєструватись на сайті мут корту і творити історію. Львівських студентів закликаю приходити на відбір від Lviv Moot Court Society в квітні.

Що для вас дають такі змагання?

Є стандартний «пакет» переваг, про які всі говорять: змагання покращують знання права, розвивають внутрішню впевненість, ораторські здібності, вчать складати процесуальні документи, дають знайомства, друзів, можливість подорожувати та багато іншого. Зрештою, після кількох років участі, мені хочеться трактувати такі змагання, як особисте випробування, яке допомагає познайомитись із самим собою і відповісти на багато питань. Участь дозволить вам відчути свій життєвий ритм, перевірити свої можливості і, можливо, поставити нові цілі.