Діалогу зі студентами ніхто не веде – вони залишені самі на себе, – Михайло Процайло

Який він – сучасний студент юридичного ВНЗ? Які в нього погляди на життя і юриспруденцію? Яким він бачить чи уявляє юридичний ринок? Що думає про сучасний підхід до навчання? Які в нього цілі, мрії і переживання?

Про це Lойер вирішив дізнаватися безпосередньо з перших уст: від студентів юридичних вишів.

Ми запускаємо цикл інтерв’ю зі студентами-правниками. Герой першого випуску – Михайло Процайло, Голова Ліги студентів Асоціації правників України.

Чому Ви вирішили свого часу долучитися до Ліги студентів АПУ?

Чесно кажучи, до Ліги студентів я потрапив випадково. Знайома розповіла про можливості для працевлаштування і сконтактувала мене з необхідною людиною. Мене запросили на зустріч. Я очікував, що це буде співбесіда, але це виявилось неформальною зустріччю голови Харківського осередку Ліги з новачками. Хоч це не було тим, що я очікував, мене зацікавила розповідь про організацію і я залишився подивитися, що буде далі. Розпочалося щось на кшталт змагання за те, хто з новачків потрапить в команду осередку і мене тримав спортивний інтерес. А згодом, коли я розібрався “що до чого”, я залишився вже свідомо для того, щоб зростати особисто та розвивати організацію. Зараз я все ще переконаний, що Ліга студентів – краща платформа для особистого зростання, налагодження контактів з юридичною спільнотою та пошуку близьких тобі за духом людей в середині юридичної професії.

Як це — очолювати студентську організацію? Чи часто приходиться долати труднощі? Чого це навчає?

Це величезний драйв та така ж відповідальність. Перш за все, це можливість говорити і діяти від імені величезної кількості студентів-юристів України. Це велика честь. Часом трапляються ситуації, коли дійсність ставить тобі незручні запитання. В такі моменти мені допомагає команда однодумців з Правління Ліги. Я звертаюся до них, і ми разом шукаємо відповідь. Це вчить грати в команді.

Які сучасні студенти юрфаків?

Мені важко виділити спільну рису. Я спілкуюся зі студентами з усіх юрфаків країни і вони всі доволі різні. Між ними набагато більше відмінностей. Напевно, для більшості спільним є те, що вони просуваються у своїй професії навмання: типовий студент уявляє лише початкову та кінцеву сходинку власної кар’єри. Іноді лише початкову. Вони вагаються: лишатися в професії чи змінити її, яку спеціалізацію обрати для себе, йти у державний чи приватний сектор. Ситуації не допомагає те, що діалогу зі студентами ніхто не веде. Вони залишені самі на себе. І така «покинутість» багатьох лякає настільки, що вони просто пливуть течією.

Які виклики стоять перед ними?

Як на мене, студентам юрфаків варто навчитися розвиватися поза межами класичних навчальних закладів. Роботодавці вже давно не дивляться на колір диплому (деякі все ще дивляться, хто його видав). Все більшу роль відіграють знання та навички, що здобуваються поза межами ВНЗ. Розмірковувати варто так: порахуй, скільки людей щороку випускається з твого факультету. Що їх відрізняє? Особливо нічого. Яким чином стати привабливішим для роботодавця? Саме через «додану вартість» до твоїх теоретичних знань у вигляді відвідування практичних курсів, знання додаткової мови (окрім англійської), участі у мут-кортах, громадської діяльністі у профільних спільнотах та іншого.

Як для Вас виглядає український юридичний ринок?

Я б порівняв його з футбольним світом. Є умовні «Реал», «Манчестер Юнайтед» або «Баварія», є чемпіони національних ліг (рахуй, практик), є «андердоги». Це доволі тісний світ, де всі знайомі і всі про всіх все знають. Так само люблять привертати до себе увагу. Все пронизано духом змагання. Відмінність у тому, що у футболі рахунок на табло, а в юриспруденції кращого обирає клієнт. До речі, фірми як і футбольні клуби у постійному пошуку новачків. А Ліга студентів у цьому порівнянні – краща футбольна школа.

Яка найбільша проблема сучасної молоді, на Вашу думку?

Дуже мало каналів через які молодь може доносити свою думку і, тим паче, втілювати її в життя. В усіх сферах рішення приймають люди, що в кращому випадку ставляться до молоді як до «молодших», в гіршому випадку – як до «нижчих». Правильна модель сприйняття – як до «молодих, але рівних».

Якби Вас відразу після навчання могли взяти на роботу в будь-яку компанію чи держорган, куди б ви пішли?

Аби уникнути назв, спробую описати свій ідеал. Це фірма, що забезпечує гідний рівень винагороди, інвестує в розвиток своїх працівників, має корпоративну культуру та цінності, а також забезпечує передачу досвіду від старших колег до молодших. Важливим для мене також є очікуваний темп просування по кар’єрній драбині. Під ці критерії можна перерахувати достатню кількість юридичних компаній або юридичних департаментів. Серед них я й обирав би. Правоохоронні органи для мене – табу. Майже всі інші державні органи, за виключенням декількох, під сумнівом. Зараз можу уявити себе лише у Новій державній службі або чомусь, що пов’язано з КМУ. Ліга декілька разів перетиналася в співпраці з ними, і ми залишилися виключно з приємними враженнями. Настільки, що зараз декілька моїх колег вже працює там.

Що для Вас важливіше — гроші чи досвід?

Досвід, за умови, що в мене закриті базові потреби. Тим паче згодом досвід можна конвертувати в гроші.

Які виклики зараз стоять перед Вами?

Доволі мало часу залишилося до складання мною повноважень Голови Ліги. Єдиний виклик – передати організацію наступнику у кращому стані, ніж я її прийняв. А прийняв я її у відмінному стані. Зараз в роботі декілька проектів, наприклад всеукраїнський кейс-чемпіонат, ще декілька ідей в планах. Їх втіленню я присвячу останні місяці своєї каденції.

Чого не вистачає сучасній українській системі навчання?

Адекватності і, власне, сучасності. Більша частина навчання зводиться до того, аби просто зайняти час студента. Нескінченні потоки рефератів, які ніхто не читає, предмети, що необхідні лише для того, аби «набити» час викладачам і ніякої практичної користі не несуть, а важливі предмети часто відірвані від реалій і пропонуються студенту як застигла теорія, а не жива та динамічна дійсність. В ідеалі, студент має приходити до роботодавця готовим до базових операцій. З досвіду розмови з представниками юридичних компаній можу судити, що зараз все зовсім не так. Як на мене, основою юридичної освіти має бути здобуття практичних навичок для реальної роботи. А теорію варто залишити вченим.