17 університетів США і свій стартап: історія юриста Івана Чайки

Як український юрист вступив в 17 університетів США, обрав найкращий виш, а повернувшись в Україну — мав доводити свою кваліфікацію. 

Іван Чайка — юрист, який змінив сферу діяльності й пішов працювати в ІТ. Зараз він займає позицію продакт-менеджера в американській компанії, допомагає стартапам та запустив свою справу — антистресові м’ячики «Чайкабол». 

Ми розпитали Івана, чому він змінив професію, як йому вдалося вступити в 17 вишів США та що дало навчання у Штатах, а також як виникла ідея створити та розвивати власний проєкт. 

Розкажи, чому ти обрав юриспруденцію?

Це спонтанне рішення 🙂 Я мав хороші бали ЗНО, а тому проходив як на юридичний факультет, так і на міжнародні відносини та політологію. Розмірковував навіть над історичним факультетом, але згодом вирішив, що історія може стати моїм хобі. 

Я порадився з родичами й вирішив іти на юриста. Обрав юридичний університет ім. Ярослава Мудрого в Харкові. Таким чином я потрапив з маленького міста до мегаполіса. І там 5 років провчився.

Куди ти пішов працювати після закінчення вишу? 

Я почав працювати ще з 4 курсу, оскільки стажувався в одній із топових регіональних компаній. За майже три роки роботи я набив собі хороші руки. Проте, через «Майдан», я зайшов у громадський сектор. Згодом перейшов разом з партнером до однієї політичної сили. Це був початок кінця моєї виключно юридичної практики. Однак, я продовжував комбінувати юридичну справу з різними іншими кейсами.

Яку посаду ти обіймав, коли працював в юркомпанії?

Як і більшість молодих юристів, я займався сімейними справами, пошуками судової практики, стягненням заборгованостей та таке інше. Згодом у мене почалися консультації, в основному цивільні та господарські справи. 

А ще я намагався відкрити в фірмі практику IT-права. На жаль, до мене тоді не прислухалися. Це був один із знаків, що варто пробувати щось нове. 

Тобто вже на роботі в юридичній компанії ти почав розмірковувати про IT-сферу?

Було декілька періодів. Перший, коли я займався публічним IT-правом як науковий співробітник. Тоді я хотів ввести в Україні підприємницький університет, інновації, знову ж таки покращити стан інтелектуальної власності. Результат — я долучився до роботи над монографією, наукові статті, долучався до робочих груп у ВРУ.

Проте мій молодий вік, бюрократія та небажання людей чути — змусили мене змінити стратегію. Я почав намагатися зайти через практику (другий період). Для цього мені потрібен був до національного, ще й іноземний досвід. Тоді я вирішив повчитися в Америці, щоб зрозуміти як у них все влаштовано. Результат — поступив, отримав стипендію та хороший досвід.

Розкажи про своє навчання в США. Як прийшла ця ідея, чому наважився та як це процедурно проходило?

Це відбувалося доволі логічно. Я цікавився інноваційними університетами, інтелектуальною власністю та трансфером технологій, тож Штати для мене стали мейнстримом. Було питання лише вибору університетів.

Спочатку я знайшов освітній центр в Харкові та консультувався з товаришами. Десь рік-два часу витратив на те, щоб підтягнути англійську, свій бекграунд, мотиваційні листи та підготувати документи. Часу вбив доволі багато, але віра в те, що це не марно, допомогла мені. Результат — я досягнув бажаного.

Ти вступив у 17 університетів. Це справді так?

Так, я вирішив бити кількістю. У мене був свій список університетів, поділений на рівні. Перший — це топ університети, де я хотів би вчитися, але міг не пройти через конкуренцію та недостатній рівень англійської. Другий — це університети, які менш цікаві для мене. Ну і третій — це вже запасні виші, на крайній випадок. Я подався десь у 20 університетів у різних штатах. А от в 17 я був прийнятий та в більш ніж половині цих вишів отримав повну або часткову стипендію. 

Тобто ти вчився за стипендію?

Звичайно, таких грошей у мене точно не було. А це близько 70-80 тисяч доларів. Та й витрати там немаленькі: навчання, проживання, харчування, страхування, підручники, перельоти та й все інше.

В моєму університеті я мав мікс стипендій: стипендія від Всесвітніх студій фонда Віктора Пінчука, стипендія від американського уряду, стипендія від університету та певна допомога від мецената. З цим міксом я вибрав юридичну школу Університет Нью-Гемпшир (топ-5 по спеціальності). Це школа серед гір: між Бостоном та Канадою. Відверто кажучи, там немає чим зайнятися, окрім як вчитися та ходити в паби 🙂

Школа дуже відома у всьому світі, хоча, на жаль, в Україні про неї не знають. До прикладу, китайці, японці та європейці, з якими я навчався, запевняли, що після цього вишу їхні кар’єри суттєво підуть вгору. Тобто для них це суттєві стрибки. У мене все відбулося навпаки. По поверненню в Україну, більшості компаній було все одно на цей диплом. Можливо, щось зараз змінилося.

Чому ти повернувся в Україну?

Мене спонукали різні мотиви. Зокрема, патріотичні та кар’єрні. Також я мав зобов’язання перед фондом. В цілому, був комплекс причин. Це було складне рішення. На мене тиснули з різних сторін. Як і з України, так і зі Штатів. Був навіть випадок, що один з американських священників спонукав мене одружитися з його знайомою. Але це лише кумедна ситуація.

Гаразд, чим ти зайнявся після повернення?

Я розпочав з розвідки наших компаній. На 10% був переконаний, що так і залишуся працювати юристом. Але байдуже ставлення українських юрфірм до LL.M відбило у мене таке бажання. Та й флешбеки з попереднього досвіду роботи теж дали про себе знати. Я вирішив більше розвиватися у міждисциплінарному напрямку. Тож ризикнув почати все з нуля.

Мої американські порекомендували мене в один міжнародний блокчейн стартап в Києві на позицію головного юриста. Тоді я думав, що це IT та стартап, тож я попрацюю певний час юристом, щоб згодом плавно перейти на іншу посаду. Через два місяці я вже займався менеджментом, допомагав з інвестиціями, їздив на WebSummit представляти команду і потрошки скидав з себе «погони юриста». Згодом мав позицію операційного менеджера. Так я плавно перейшов у неюридичну сферу.

Як виникла ідея створити «Чайкабол»?

Я побачив концепт цієї штуки в Штатах. У них в студентських та медичних центрах є гумові м’ячики на столах для різних цілей. Зокрема, й щоб побавитися. Але я потім забув про це все.

В Україні мій дід користувався схожим медичним м’ячиком для відновлення моторики рук. І я замислився, чи можна зробити щось середнє між медичним м’ячиком-еспандером та дешевими гумовими. І почав розвивати це все: шукав різні варіанти на ринку, читати про антистресові м’ячики тощо.

Згодом я вирішив ризикнути та зробити таку “золоту середину”. На n-прототипові я зрозумів, що це можна вже пробувати тестити на ринку. В IT компанії, де я тоді працював, як проджект-менеджер проводив стендапи. Я туди почав брати цей м’ячик та кидати його людині, яка мала виступати. А та вже передавала його іншій.

Цікаво, що члени команди стали менше хвилюватися з м’ячиком у руці. Вони стискали під час виступу його у руці. Також їм подобалися тактильні відчуття. Тож я зрозумів, що проєкт може «зайти» і почав сильніше його розвивати.

Чим твої кульки можуть бути корисними юристам?

Як ексюрист скажу, що у них нескінченна кількість переваг для правників. Юридична робота напружена та повна стресів. Тому це ідеальний спосіб, щоб скидати напругу не лише в офісі, а й у будь-якому зручному місці. Потрібно лише взяти м’ячик з собою.

Він може допомагати й в написанні процесуальних документів, чи коли гортаєш судову практику. Допомагає креативити та думати. Люди зазвичай починають інтуїтивно брати ручку в руки чи стукати пальцями по столі. А м’ячик дуже добре підходить для таких цілей, бо тактильно приємний та стимулює роботу мозку. Своєрідна ігрова форма допомагає зняти стрес та збільшити продуктивність на роботі. Також відганяє нудьгу під час очікування в суді чи іншій держустанові.

Якщо в офісі потрібно обговорити справу чи продумати кейси, то можна робити це в інтерактивній формі, кидаючи м’ячик. Це допоможе як і розвантажитися, так і продуктивно попрацювати. Це також креативний подарунок.

Чи можна забрендувати кульку під назву певної компанії?

Звісно. Ми вирішили, що це оригінальна штука, яку можна використовувати в цілях брендингу та маркетингу. Плюс, якщо є різні команди в компанії це непогана річ, щоб їх виділяти. Можливо робити тімбілдінги. Ми вирішили додати таку можливість й наразі різні компанії використовують це. Також частково робимо благодійні стилізовані м’ячики для бійців ООС.

Чи є в тебе команда?

Так, невелика. У мене є партнерка, яка займається продажами та лідогенерацією. Також останні два роки мої колеги по фрилансу допомагають мені в окремих питаннях проєкту, по типу відеомонтажу чи контенту.

Які твої глобальні плани на стартап та кар’єру?

За Чайкабол поки нічого не хочу говорити. Все дуже швидко змінюється, тим більше в період карантину. Для мене він хороший кейс для власного досвіду, який показав, що можливо ввести щось нове в Україну. Думаю, що якщо у нас все буде окей із економічною ситуацією як до карантина, то Чайкобол багатьом ще допоможе.

На рахунок себе, то я хочу у майбутньому зробити якийсь крутий стартап, тому зараз набираюся досвіду в продуктовій сфері.

Твої поради молодим юристам, які хочуть навчатися за кордоном та згодом спробувати себе у стартапах.

Молодим правникам я б запропонував перш за все думати не просто як юрист, а ще і як менеджер та бізнесмен. Не варто обмежувати себе лише якоюсь юридичною сферою, адже юридичний бекграунд знадобиться вам не лише в юриспруденції. Якщо ви маєте гарні софт скіли та підприємницьку жилку, то ви точно швидше просунетеся по кар’єрі або краще підходитиме під інхаус позиції.

Також потрібно бути відкритими до всього, цікавитися не тільки юриспруденцією, а і технологіями, економікою тощо. Ви станете хорошим працівником та співрозмовником, а з цього точно щось хороше вийде. Це такий лайфхак, який багатьом допомагає в житті.

Ну і звісно багато працювати як над собою, так і на роботі. Слідкуйте за трендами та читайте іноземну літературу, адже конкуренція лише зростає. Але працювати потрібно розумно, щоб ефективно витрачати свій час. Користуйтеся софтом та лайфхаками для економії часу.

А для тих, хто хоче вступати у виші за кордоном єдина порада — плануйте все заздалегідь. Визначтеся з університетом, знайдіть відповідних менторів, зрозумійте свої сильні сторони для резюме та отримайте хороші рекомендації.

Також дайте чітку відповідь на питання, чи потрібно це вам. Це хороша інвестиція у майбутнє, але потрібно чітко розуміти на що витрачається ваш час та що ви від цього очікуєте..

Закордон — це круто. Він змінює людей, розширює світогляд та можливості. Але також це багато роботи, самовдосконалення та навчання. Також ви рік-два викидуєте із вітчизняного життя, хоч і набираєтесь нових знань. Тому перш ніж їхати, потрібно зрозуміти, чи хочете ви це пережити.

______________________________________

Спілкувалася Яна Собко