Україна – найкращий пірат в світі! Чи є надія?

Захист прав інтелектуальної власності на стадії перезавантаження.

Україна протягом останніх чотирьох років є лідером в міжнародному рейтингу! Так приємно звучить ця новина, але, на жаль, це не досягнення і не привід для гордості. Це лідерство наша держава отримала  і продовжує утримувати через неспроможність  забезпечити ефективний правовий захист інтелектуальної власності.

Те, що права інтелектуальної власності є часто більш цінними ніж звичайні речові права (як то на авто, квартиру), для багатьох українців може стати відкриттям. На жаль, на сьогодні в правосвідомості українців зрозумілим є те, що користуватися чужим автомобілем (для прикладу) без дозволу – є злочином, а користуватися чужим фільмом, музикою і т.д.  без дозволу – це абсолютна норма.

Саме мережа інтернет є найбільшим джерелом розповсюдження порушень прав інтелектуальної власності в Україні: безкоштовний перегляд фільмів, прослуховування музики, розміщення творів образотворчого мистецтва в вільному доступі стало настільки звичним явищем для українців, що законна боротьба авторів, митців за свою власність, вилучення піратських копій з незаконного обігу, заборона доступу до нелегального контенту викликає у більшості обурення, нерозуміння як мінімум.

Ще 26 квітня 2017 року Закон України “Про авторське право і суміжні права”  (-Закон) доповнено  статтею 52-1 «Порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет”, яку можна назвати основним кроком в напрямку правової визначеності в цьому питанні.

Виходячи з  норм зміненного закону стає зрозуміло, що українські інтернет-ресурси ось-ось будуть наповнені виключно легальним контентом, в свою чергу, як незаконний за вимогою автора буде максимально оперативно видалятися з доступу.

Проте варто звернути увагу на проблемні аспекти реалізації законів у сфері захисту прав інтелектуальної власності, а саме:

1.  Власники  веб-сайтів  та  постачальники послуг хостингу, як зазначено нормами Закону  зобов’язані  розміщувати  у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку повну достовірну інформацію про себе (повне   ім’я  або  найменування, адресу  місця  проживання і т.д.), тобто надати інформацію, до кого ж саме звертатися з претензією, хто ж саме відповідальний за факт неправомірного розміщення.

На практиці ж, поки що розміщення такої достовірної інформації на  веб-сайтах є скоріше виключенням, чим нормою і правовласники  надалі залишаються незахищеними, оскільки і надалі часто неможливо з’ясувати, кому ж конкретно направляти претензію, а e-mail  на електрону почту, що зазначена на сайтах надсилати сенсу немає, оскільки вони не будуть відповідати вимогам Закону.

2. Заява про припинення порушення повинна містити вмотивоване  твердження про наявність у заявника майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт авторського права і (або) суміжних  прав,  зазначених  у  відповідній заяві, з посиланням на підстави виникнення таких прав та строк їх дії.

Цей пункт нівелює один із головних стовпів авторського права, а саме “авторське право існує з моменту створення відповідного об’єкту і його реєстрація не є обов’язковою”  і  надає площу для зловживань і маніпуляцій, відмов з боку власників веб-сайтів.

Тобто для більш ефективної боротьби з нелегальним контентом, автори будуть змушені здійснювати формальні процедури щодо реєстрації авторського права. На жаль, на сьогоднішній момент, строк проведення такої процедури в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі  дуже рідко відповідає строкам, що нормативно встановлені, скоріш за все це пов’язано з перехідним періодом. До того ж потребує додаткових витрат на оплату державного мита, та послуг патентних повіренних, юристів чи адвокатів.

3.Хоча допомогти автору з реєстрацією твору може і патентний повірений, і юрист, та власне він може зробити це і самостійно, проте згідно існуючої на сьогоднішній момент затвердженої Законом процедури заявник звертається із заявою про припинення  порушення виключно  за  представництвом (посередництвом) адвоката.

З одного боку це підвищить рівень якості захисту прав автора, а з іншого боку підвищує вартість цієї процедури і вона в свою чергу стає менш доступною для правовласників.

4. Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (редакція від 15.12.2017)  Вищий суд з питань інтелектуальної власності розглядає як суд першої інстанції справи у спорах щодо прав автора та суміжних прав.

І хоча  Вищий суд з питань інтелектуальної власності поки що  існує лише «на папері», фактичний початок його роботи принесе як плюси так і мінуси.

Безперечно головною перевагою буде єдина судова практика та  оперативність розгляду спорів, повязаних з порушенням інтелектуальної  власності, висококваліфікованими суддями відповідної спеціалізації.

Проте найважливішим його недоліком, на нашу думку, є  територіальна віддаленість для всіх українців, крім жителів столиці. Станом на сьогоднішній день справи з питань інтелектуальної власності розглядаються господарськими, районними та апеляційними судами, що є значним плюсом для пересічних громадян.

Фактично перенесення підсудності до  Вищого суду з питань інтелектуальної власності (м. Києва) є перешкодою в доступі до правосуддя, і знову ж таки, ми змушені говорити про подорожчання цієї процедури.

Ви можете сказати, що вказаний аспект легко регулюється шляхом проведення  відеоконференцій. Про те як показує практика нашої компанії, у більш ніж половині випадків суди  у проведенні відеоконференції відмовляють і практично унеможливлюють судовий розгляд без особистої участі у ньому сторони. Ще в 30% відсотках якість таких відеоконференцій, мягко кажучи, залишає бажати кращого.

Маємо надію, що вказанні побоювання, мінуси і суперечності на практиці все ж таки перетворяться в посилення ефективності захисту прав інтелектуальної власності. А робота  Вищого суду з питань інтелектуальної власності та відповідних експертів підвищить правосвідомість українців і посприяє підйому економіки нашої держави. А поки що автори і юридична спільнота, що є небайдужою до цього питання  – “в очікуванні дива”!

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».