Реєструй мене ніжно
Судова практика в справах щодо відмови в реєстрації податкової накладної та віднесенні платника до ризикових.
Податкова заблокувала реєстрацію податкової накладної (реакція здорової людини «Що? (здивовано)», ваше товариство потрапило до переліку ризикових платників податків (реакція здорової людини «Що за? (гнівно)», а на ваші листи із поясненнями та документами не відповіли щирими вибаченнями та подякою за ведення бізнесу в скрутний час (реакція здорової людини «Та що за? Я ж…. (розчаровано)»?
Вітаємо, ви один із десятків тисяч платників щодо яких податковою була зупинена реєстрація податкової накладної (лише за 11 місяців 2021 року податкова зупинила реєстрацію понад 1,5 млн податкових накладних на суму в 23 млрд грн).
Отримали електронну квитанцію про відмову в реєстрації податкової накладної? Ще раз вітаємо! Це квиток до квесту «Гонка нації: Випробування податковою», адже завдяки рішенням комісій податкової з питань зупинення реєстрації податкової накладної швидко завершити цю гру вдалось лише кожному четвертому платнику (за даними звітності податкової за 2020 рік). Інші 75% стали на роздоріжжі вибору: або смиренно змиритись, або звернутись до суду.
І якщо перший обраний шлях – для пацифістів, то другий – шлях справжнього самурая, на якому в суді вас випробуватимуть на міцність: чи то часом (щодо строків розгляду справи), чи то вмінням в складенні коротких текстів зрозумілою мовою, чи ще купою інших випробувань.
Пам’ятай про строки звернення до суду
Законодавець передбачив цілком достатньо часу, щоб не лише зважити плюси та мінуси від звернення до суду, але й якісно підготувати позовну заяву та всі необхідні документи. Єдине, на роздуми про звернення до суду у вас не буде 1095 днів, а в окремих випадках не буде навіть 6 місяців.
Досить детально про строки звернення до суду описано в рішеннях КАС у справах №1.380.2019.006517, №520/3902/2020 та №640/20468/18, і якщо коротко резюмувати всю логіку із цих рішень, то спеціальний строк в 1095 днів, що встановлений положеннями Податкового кодексу стосується лише щодо оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань.
Однак, рішення про відмову реєстрації податкової накладної або/та рішення про включення платника до переліку ризикових – це не про нарахування грошових зобов`язань, і Податковий кодекс не містить спеціальних строків для їх оскарження до суду Тому для таких випадків застосовуються загальні строки статті 122 Кодексу адміністративного судочинства, тобто:
6 місяців (з дня, коли дізнались/повинні були дізнатись про порушення права) – якщо не звертались із скаргами та не намагались вирішити спір в досудовому порядку;
6 місяців (з дня звернення із скаргою до Комісії) – якщо скористались досудовим способом вирішення справу, але рішення не було прийнято та (або) вручено в передбачені Податковим кодексом України строки;
3 місяці (з дня отримання рішення Комісії) – якщо скористались досудовим способом вирішення спору та отримали рішення в передбачені Податковим кодексом України строки.
Пропустили вказаний строк? В такому випадку, одночасно із своїм позовом подавайте заяву про поновлення строків звернення до суду, в якій детально опишіть, які саме злі сили об’єктивно завадили зробити це вчасно.
Зважайте, що поважними причинами слід розуміти ті обставини, які були чи об’єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення позивача, пов’язані із дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. І до таких обставин точно не відноситься дистанційна робота вашого бухгалтера/юриста/директора через запроваджений в Україні карантин (рішення КАС у справі №320/3307/21).
Вірно сплатив судовий збір – майже половина справи зроблена
Несплата судового збору в повному обсязі досі залишається лідером для залишення позову без руху, адже судді досить прискіпливо ставляться до цього питання.
Топлідером серед помилок є невірне визнання кількості позовних вимог, за яку має бути сплачений судовий збір.
Наприклад, в позові ви одночасно проситимете визнати протиправними та скасувати 10 рішень, які прийняті щодо різних податкових накладних (навіть незважаючи, що вони були видані в один день).
В такому разі вам необхідно сплачувати судовий збір як за 10 різних позовних вимог (рішення КАС у справі №160/7601/18), і жодного значення не має на яку суму були видані самі податкові накладні.
Тож, оскільки верхньої межі (обмеження) для сплати судового збору законодавець не передбачив, тому звертаючись в одному позові із проханням визнати протиправними та скасувати 10 рішень — сплачуйте 23 930 грн (10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який на 01.01.2022 року становить 2 393 грн).
Водночас, дві взаємопов’язані між собою вимоги суди розуміють як одну (рішення КАС у справі №640/21330/18 та у справі №280/2161/19). Наприклад, ви сплачуватимете як за одну немайнову вимогу в тому разі, якщо в позові одночасно проситиме:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії щодо зупинення реєстрації податкової накладної;
зобов`язати зареєструвати податкову накладну.
Проторена дорога в судових хащах
Ви ж не думали, що ви перші, хто відважився кинути бойовий клич податковій, те не побоявся гніву інспектора-ревізора? Цей шлях лише в м. Києві щорічно проходить понад 4 тис. платників (статистика 2021 року Окружного адміністративного суду міста Києва).
Окремі найнаполегливіші адепти віри в спрощене адміністрування податків навіть пройшли шлях до Верховного Суду, і віднині у вас є дороговкази, які допоможуть отримати перемогу (майже блискавичну, бо тут втручається навантаження).
«У нас є десь беззаперечні докази!» — гарна спроба для податкової, але не в суді (рішення КАС по справах №370/474/20 та №640/11321/20)
Топкритерієм віднесення Комісією податкової платника до ризикованих став п.8 Критеріїв ризиковості платника податку, який передбачає що у податкової є якась достовірна інформація (і це точно не бабаця біля під’їзду), яка доводить ризиковість здійсненої господарської операції.
Проте, мати таку інформацію і тихо радіючи зверхньо дивитись на платника, ніби натякаючи що знають щось дуже потаємне, не ввічливо. Такою інформацією потрібно обов’язково ділитись із платником.
Як це має відбуватись? Дуже просто. Комісія має заповнювати в затвердженій формі Рішення про відповідність платника ПДВ Критеріям ризиковості платника податку обов’язковий рядок «Податкова інформація (застосовується у разі відповідності пункту 8 критеріїв ризиковості платника податку)».
При цьому, заповнення рядку не має бути формальним, і самого лише цитування змісту Критеріїв ризиковості платника податків не достатньо. В рішенні мають обов’язково зазначити суть та характер наявної податкової інформації, що стала підставою для прийняття такого рішення, ідентифіковано конкретні ризикові операції та/або податкові накладні платника, в яких були зафіксовані такі операції.
Не вказали в рішенні таку інформацію, і суд прийняв рішення на користь платника.
Взагалі, якщо спір потрапив до суду, то податкова має обов’язково надати: абсолютно всю податкову інформацію, яка була використана саме під час прийняття рішення; документи, які були враховані саме під час прийняття рішення; протоколи засідання комісії в частині прийняття рішення.
Не подали документи, і суд знову прийняв рішення на користь платника.
Ба більше, судді приймають рішення на користь платника навіть якщо податкова подає документи. Ось наприклад, податкова подала до суду як докази листи, що були отримані нею вже після прийняття оскаржуваних рішень. Цими документами податкова ніби говорить «навіть ці докази доводять, що платник має ознаки ризиковості». Але, судом приймається ці документи критично, оскільки вони були відсутні у податкової на момент прийняття рішення.
«Ми дуже хотіли, але нормотворець не залишив місця для пояснень!» – такий собі аргумент (рішення КАС по справі №520/480/20)
Безспірно, судді розуміють бідкання податкової, які переконують суд, що затверджена форма Рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податку не містить розділу, в якому б вони могли конкретизувати підстави відповідності платника критеріям ризиковості платника податку (якщо такі випадки були не за п.8 Критеріїв ризиковості платника податку). І саме через дії нормотворця, вони не можуть надати до суду жодних аргументів.
Однак, в частині 2 статті 77 КАС України передбачено обов`язок податкового органу необхідності доказування правомірності власного рішення.
Тому судді розводять руками, адже попри те, що в формі рішення не міститься місяця для конкретизації підстав відповідності платника критеріям ризиковості, це не скасовує обов`язок податкової доказування в суді правомірності прийнятого рішення.
«Платник мав сам знати, які документи потрібно надати до податкової!» — аргумент, на який навіть не варто витрачати фарбу принтера (рішення КАС по справі №380/3498/20).
В затвердженій формі Рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних вказана відмітка: «документи, які не надано підкреслити».
Підкреслення в рішенні – це не про формальність, та не про намагання зобов’язати виконувати незрозумілу роботу податківцями. Це про зрозумілість та інформативність. Просте підкреслення надає платнику розуміння, що рішення прийняте Комісією через дії платника, бо саме він не подав необхідний документ: чи то щодо постачання/придбання товарів/послуг, чи то щодо зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, чи то складські документи (інвентаризаційні описи).
Якщо ж випадково в рішенні «забули» підкреслити перелік не поданих документів, то можемо передбачити який саме висновок зробить суддя.
«Купа відкритих кримінальних справ щодо контрагентів – це ж 100 % працюючий аргумент!» — ніби так, але не сьогодні (рішення КАС по справі №640/10988/20)
Так трапилось, що щодо одного із ваших контрагентів відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб – підприємців).
Однак, посилання податкової на наявність вказаного вище кримінального провадження не варто приймати близько до серця, оскільки воно не містить у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання платником своїх договірних зобов`язань.
Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, а самі докази, відповідно до статті 90 КАС України оцінюються та ґрунтуються на безпосередньому, повному, всебічному та об`єктивному їх дослідженні.
Чи відмовляють судді платникам в задоволенні позовів при такій гарній судовій практиці? Звісно відмовляють, і абсолютно аргументовано. Але то вже зовсім інша історія.
