Нормотворча діяльність НКРЕКП дала збій

Наприкінці травня Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг внесла зміни до Правил постачання природного газу. Але, на жаль, зміни не еволюційного характеру.

У більшості людей, які чули назву цього державного органу, перша асоціація — тарифи на комунальні послуги. Утім, Комісія також здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У цьому блозі йтиметься про ринок постачання природного газу непобутовим споживачам (юридичним особам).

Про загальне

Загальні правові засади діяльності цього ринку закріплені в Законі України «Про ринок природного газу». Його прийняли Верховною радою України ще у 2015 році.

А ухваленню передувало укладення Україною з Європейським Союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та Угоди про асоціацію.

У тому ж році, на вимогу приписів цього Закону, Комісія затвердила Правила постачання природного газу.

Метою Правил є регулювання відносин, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи.

Враховуючи положення Конституції України, ці Правила не можуть суперечити Закону України «Про ринок природного газу» та іншим законам. Але, нещодавні зміни до Правил постачання природного газу, які були затверджені Постановою НКРЕКП від 26.05.2021 № 856, не відповідають законодавству та імплементованим Україною міжнародним договорам.

Річ у тім, що вони посилюють навантаження на споживача під час процедури зміни діючого постачальника природного газу.

Тепер вводяться додаткові документи, без яких договір із новим постачальником не набере чинності.

Таким чином, споживач, для зміни діючого постачальника природного газу, зобов’язаний отримати від останнього один із трьох документів:

• письмова довідка діючого постачальника про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником, або

• складений із діючим постачальником акт звірки взаєморозрахунків про відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений газ перед діючим постачальником, або
• письмовий дозвіл діючого постачальника на перехід споживача до нового постачальника.

Після внесених змін до пункту 5 розділу IV Правил постачання газу, у разі зміни споживачем діючого постачальника, договір укладений із новим постачальником набере чинності за умови надання споживачем новому постачальнику одного із наведених письмових документів.

Така вимога, на мою думку, ускладнює зміну постачальника природного газу, адже, діючий постачальник буде мати можливість створювати перешкоди своєму споживачу, навмисно затягуючи процедуру видачі одного із таких документів.

Водночас, у разі його відсутності, договір із новим постачальником не набере чинності, тобто, не буде вважатися укладеним.

До речі, попередня редакція Правил теж вимагала відсутність простроченої заборгованості перед діючим постачальником. Проте, ніякі письмові документи не були підставою для набрання чинності договору з новим постачальником.

Які приписи містить законодавчий акт вищої юридичної сили

Для повноцінного аналізу наведених змін, звернімо увагу на основоположні приписи Закону України «Про ринок природного газу».

У преамбулі цього Закону міститься положення про те, що цей Закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав — сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.

Також, статтею 3 цього Закону визначені такі принципи функціонування ринку природного газу, як, вільна добросовісна конкуренція на ринку природного газу, вільний вибір постачальника природного газу, належний захист прав та інтересів споживачів.

Проте, перелічені принципи фукціонування ринку природного газу стають майже неможливими, коли процедура зміни постачальника перетворюється у процес обміну письмовими довідками, наче ми живемо у минулому столітті.

За таких змін, Комісія повинна взяти на себе обов’язок миттєво та неупереджено реагувати на скаргу споживача у разі невиконання діючим постачальником вимоги надати один із трьох наведених письмових документів.

Хоча, враховуючи строки та порядок розгляду скарг, Комісія навряд чи зможе гарантувати споживачам належний захист їх прав.

Також слід розуміти й те, що зміна постачальника природного газу відбувається не тільки у площині укладення/розірвання договору між споживачем та постачальниками (діючим та новим).

На початку процедури зміни постачальника, майбутній постачальник на сайті Інформаційної платформи Оператора ГТС надає електронний інформаційний запит діючому постачальнику споживача. Ці дії регулюються Кодексом газотранспортних систем, що затверджений Комісією.

У такому разі, діючий постачальник зобов’язаний не пізніше вісімнадцятої доби з дня інформаційного запиту, погодити або відмовити у переході споживача до іншого постачальника. Одна із підстав для відмови — це наявна у споживача заборгованість за спожитий природний газ.

Тобто, розділом IV Кодексу ГТС передбачено перевірку діючим постачальником наявності у споживача заборгованості. 

Крім того, у разі відсутності від діючого постачальника будь-якої відповіді на запит, відповідно до цього ж розділу Кодексу ГТС, такий запит вважається автоматично погодженим. І тут постає питання, а як бути тим споживачам, які не отримають письмовий документ від постачальника, з яким договір вже розірваний.

Отже, маємо наступний результат нормотворчості від НКРЕКП

На мою думку, такі зміни не є еволюційним рішенням, яке б дозволило ринку природного газу розвиватися, та стрімко збільшувати попит і пропозицію. Вважаю, що вони створюють певні складнощі для споживачів, які будуть намагатися придбати природний газ на більш якісних та економічно вигідних умовах у інших постачальників природного газу.

Письмові дозволи діючого постачальника ніяким чином не захищають права споживача, або інших учасників ринку природного газу. Вони навіть і не відповідають принципам діяльності цього ринку. Наявність цих письмових документів у процесі зміни постачальника позитивно не вплинуть на розвиток та збільшення добросовісної конкуренції. Беззаперечна необхідність таких письмових документів від діючого постачальника несе в собі загрозу вільному вибору постачальника природного газу.

Слід підкреслити, що вони дублюють і так наявні електронні погодження/відхилення зміни постачальника, які новому постачальнику направляє діючий постачальник на сайті Інформаційної платформі Оператора ГТС.

Раціонально і логічно було б взагалі прибрати будь-які письмові документи, з цього та інших процесів, і залишити комунікацію між постачальниками природного газу виключно у межах сайту Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Будемо надіятися, що у наступний раз Комісія більш серйозно поставиться до регулювання діяльності ринку природного газу, і ми будемо як весь цивілізований світ збільшувати електронний документообіг, та спрощувати для бізнесу усі регульовані законодавством процеси.

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».