Історія Д. Б. Купера — найвідоміша справа про викрадення літака
Чоловік в костюмі зайняв своє місце на борту «Боїнга-727», замовив бурбон і содову. Здавалося б, нічого примітного в цьому не було, але саме так почався єдиний в історії комерційної авіації США нерозкритий випадок викрадення літака.
Зазвичай авіапірат швидко потрапляє до в’язниці або на той світ, проте майже півстоліття тому невідомий просто вистрибнув з літака з грошима та зник.
Минуло 47 років, а справу офіційно здали в архів. Ми вирішили розповісти про цю неймовірну історію, в якій досі не знайшли злочинця.
Звичайний пасажир
Близько полудня 24 листопада 1971 року пересічний чоловік підійшов до стійки авіакомпанії Northwest Airlines в аеропорту Портленда в штаті Орегон. За готівку він купив квиток під іменем Дена Купера на рейс номер 305, який прямує в Сіетл (штат Вашингтон). Того разу літак заповнили приблизно на третину: шість членів екіпажу плюс 37 пасажирів. Політ мав зайняти близько пів години.
Піднявшись на борт, Купер зайняв своє місце — 18С, в кінці літака. Це був тихий чоловік в діловому костюмі, білій сорочці та чорній краватці, зростом близько 180 сантиметрів, на вигляд близько 45 років — цілком типовий бізнесмен.
В очікуванні польоту він замовив собі випити та начебто навіть закурив, а буквально через десять хвилин після того, як літак відірвався від землі, передав бортпровідниці клаптик паперу.
Та вирішила, що це номер телефону самотнього підприємця, а тому прибрала його не читаючи. Однак чоловік знову привернув до себе увагу:
«Міс, вам краще поглянути на записку. У мене бомба».
Купер змусив шоковану стюардесу сісти поруч, а потім відкрив свій портфель. У ньому вона побачила дроти та червоні блоки.
Через неї він передав свої вимоги капітану літака. Список виявився коротким: чотири парашути та 200 тисяч доларів.
Втім, він уточнив: парашути потрібно дати не військові, а цивільні, без автоматичного розкриття, а гроші — 20-доларові купюри без відміток. А ще авіакомпанія повинна дозаправити літак після прильоту.
На ті часи 200 тисяч — це величезна сума: автомобіль продавався в середньому за 3,5 тисячі, а галон бензину (≈ 3,78 літра) коштував 36 центів. З урахуванням інфляції тодішній викуп у наші часи склав би трохи більше ніж 1,2 мільйона доларів.
На вимоги Купера погодилися, екіпажу порадили виконувати всі накази зловмисника. До речі, бортпровідниці описували викрадача, який відразу ж надів сонячні окуляри, як спокійного, ввічливого та начитаного чоловіка. За їх словами, він легко впізнавав місцевість, над якою пролітав літак.
Захоплений Купером «Боїнг-727»
Купер хотів, щоб весь викуп вже чекав його на аеродромі після посадки, тому пасажирам оголосили, що доведеться деякий час кружляти над аеропортом «через технічну несправність». Купюри збирали по всіх банках Сіетла, а «Боїнг» приземлився лише через пару годин.
Після приземлення літак встав на віддаленій, але освітленій частині аеропорту. Світло всередині приглушили, а шторки на вікнах опустили, побоюючись снайперів. Гроші та парашути Куперу приніс співробітник авіакомпанії, і після їх перевірки пасажирів й двох бортпровідниць відпустили. Тим хто залишився терорист не давав розслабитися: з обіцяною дозаправкою затягнули через поломки, і він тут же нагадав про бомбу.
Залишившись з командиром, другим пілотом, бортінженером та стюардесою, Купер висунув вимоги для нового польоту: він хотів дістатися до Мехіко. Однак зробити це потрібно з певними умовами.
Так, летіти потрібно було якомога повільніше та нижче — максимум на висоті в три тисячі метрів, хоча стандартно польоти на довгі дистанції проходять приблизно на 10-11 тисячах. Також він зажадав не прибирати шасі, опустити закрилки на 15 градусів, і щоб кабіна не перебувала під тиском. Задній трап літака (а у «Боїнга-727» він розташовується під хвостом) терорист вимагав опустити. Від останньої умови викрадача змусили відмовитися: надто ризиковано злітати. Оскільки при виконанні інших вимог палива до Мехіко не вистачило б, Купер погодився зробити ще одну дозаправку в місті Ріно, штат Невада.
Літак злетів майже о восьмій вечора. Його супроводжували два військових винищувачі, причому летіли вони над і під «Боїнгом»: так їх неможливо помітити з салону. Після зльоту Купер наказав стюардесі замкнутися в кабіні з пілотами, а потім самостійно опустив задній трап. На той час уже стемніло та лив дощ. Хвилин десять нічого не відбувалося, потім задня частина літака сіпнулася, і екіпажу довелося стабілізувати повітряне судно. Через дві години борт приземлиться в Ріно, його обшукають поліцейські, але ні Купера, ні грошей там вже, звичайно, не знайшли.
Фантастика та й годі
У сучасному світі подібна ситуація здається абсурдом: ну як людина без документів могла купити квиток на літак, та ще й пронести бомбу в портфелі?
Однак на початку 1970-х аеропорти не надто відрізнялися від нинішніх автобусних станцій: не існувало ні службовців транспортної безпеки, ні службових собак, ні навіть рамок на вході. Поступово охорону посилювали, але зайти всередину міг хто завгодно. А повідомлення про захоплення літака в тій чи іншій країні з’являлися майже щомісяця.
Завдяки цьому Дену Куперу і вдалося провернути свій план. До речі, в історію через помилку ЗМІ він увійшов під іменем Ді Бі Купер (D.B. Cooper). Обидва ці імені, втім, виявилися фальшивими. Вважається, що ім’я могли взяти з коміксу про канадського військового льотчика.
В погоні за злочинцем
Як би не звали викрадача, відразу після цієї події на нього почалося справжнє полювання. Його масштаби вражали: цілі райони прочісують як з землі, так і з повітря, перевірялися всі будинки й квартири, агенти ФБР навіть імітували політ літака та скинули з нього 90-кілограмовий вантаж, який зображав злочинця. Передбачуваним місцем приземлення злочинця стали околиці озера Мервін в штаті Вашингтон, однак ніяких слідів його присутності там не виявили.
Після себе чоловік залишив в літаку лише невикористані парашути, краватку з затискачем та 66 відбитків пальців. Однак, як з’ясується через багато років, практично всі вони непридатні для впізнання. Втім, з затискача потім отримають зразки ДНК, але вони не співпадуть ні з одним з підозрюваних. У ФБР пізніше пояснювали, що частинки могли взагалі не належати викрадачеві: він міг позичити краватку у когось або купити вже поношену.
Зачіпкою стали й листи, які опісля нібито відправлені викрадачем в різні газети. У них невідомий писав, що Ден Купер — вигадане ім’я, що він живий і зміг перемогти систему та «дурний уряд».
Однак з’ясувати нічого не вдалося. Відзначали й ще один момент: на фотороботах зображали темноволосого та темноокого чоловіка середнього віку, а деякі очевидці говорили про неприродне волосся — тобто перуку й навіть макіяжі.
Спочатку спецслужби вважали, що таємничий Купер мав досвід стрибків з парашутом чи був десантником. На цьому будувався і список підозрюваних.
«Через кілька років ми прийшли до висновку, що це не так. Жоден досвідчений парашутист не стрибнув би в темну-темну ніч з дощем і вітром, який б’є в обличчя зі швидкістю 320 кілометрів на годину, в мокасинах і пальто. Це занадто ризиковано», — розповідав агент Ларрі Карр, який відповідав за цю справу з 2006-го по 2016 рік.
В результаті в ФБР почали схилятися до версії, що викрадач не вижив при стрибку та або розбився, або потонув: парашутом практично неможливо було керувати, а одяг — невідповідний для грубої посадки, особливо в лісистій місцевості.
Ця теорія отримала непряме підтвердження через дев’ять років. У 1980 році дитина знайшла на березі річки Колумбія пакет з напівгнилими 20-доларовими купюрами (всього 5,8 тисячі). Слідство за серійними номерами банкнот підтвердило: це частина суми, яку вимагав Купер. Решту грошей досі не знайшли. Також знайшли в гірській місцевості інструкцію, в якій говорилося, як опустити задній трап «Боїнга».
У загальному та й в цілому розслідування справи під назвою NORJAK (скорочено від Northwest hijacking — «викрадення літака Northwest Airlines») тривало до 2016 року, коли документи вирішили здати в архів. Дена Купера так і не знайдуть.
Джерело: uk.wikipedia.org, sciencestory, lenta, danelis, travelask