Неймовірні способи розкриття злочинів, яких не побачиш навіть у серіалах. Part 1

Коли ми чуємо новину про затримання злочинця, найчастіше ми дивуємося, наскільки тупо той попався. Але є й такі злочини, які потрібно розкривати такими способами, що ті здаються неймовірними. Про такі випадки сьогодні і йтиметься.

Як ви зрозуміли, є і такі кримінальні елементи, які відрізняються від основної маси та легко водять правоохоронні органи за ніс. І тоді поліції доводиться використовувати свій досвід на повну та знаходити злочинців такими способами, яким би позаздрили Шерлок Холмс та Еркюль Пуаро.

Ось кілька неймовірних способів розкриття злочинів, яких не побачиш навіть в кращих детективних серіалах.

Збільшення фотографії допомагає знайти злочинця

Швидше за все, ви бачили картинку, що висміює поліцейський серіал CSI, де особу злочинця розгледіли у відображенні капелюшки болта. У цьому серіалі, як і в російських аналогах на кшталт «Сліду», люблять знаходити на розмитих зображеннях за допомогою якихось високих технологій чіткі відображення, що допомагає ловити злочинців. Але реальність куди цікавіша.

У 2012 році поліція Данії заарештувала людину, яка зберігала на своєму комп’ютері дитячу порнографію. Однак не так важливий споживач — важливіше постачальник. Тому перед поліцією стояло завдання зловити злочинця за всяку ціну.

Їм довелося переглянути весь контент на комп’ютері спійманого збоченця, щоб знайти хоч якусь зачіпку. І вони знайшли. Нею виявився пляшечка з таблетками. На Заході ліки, що видаються за рецептом, персоналізовані. Тобто вони належать конкретній людині, ім’я якої пишуть на банку. Так ось, на зображенні поліцейські побачили розмитий напис та віддали фотографію у Центр кіберзлочинів. Використовуючи спеціалізований софт, співробітники змогли усунути розмитість та з’ясували частину прізвища, а також перші два символи номера рецепту.

Зіставивши інформацію з медичними базами даних, поліцейські дізналися ім’я власника ліків — Стівен Кітінг. Але це не було доказом, адже банка могла належати не злочинцеві. Тоді вони стали шукати далі. На одній з фотографій співробітники поліції побачили чоловічу руку. Вони так само усунули розмитість і пропустили зображення через систему, що зчитує відбитки пальців. І так, це був дійсно Стівен Кітінг.

Постачальник незаконного контенту відправився на 110 років до в’язниці, а поліцейські в черговий раз довели, що серіали дуже далекі від реальності.

Дерево допомагає кинути за ґрати вбивцю

У 1992 році в одному з віддалених районів штату Аризона знайшли тіло жінки — Деніз Джонсон. Її задушили, а поліцейські припустили, що її ще й зґвалтували. Однак на тілі жертви не було знайдено ні сперми, ні слини, ні волосся, ні будь-яких інших біологічних рідин або предметів, що не належать їй.

Єдиним доказом на місці злочину став пейджер — пристрій, який в 90-х використовувалося для обміну повідомленнями. Власником пейджера виявився далекобійник Марк Боган. Він розповів поліції, що підібрав Деніз Джонсон на трасі, а після у них стався секс за взаємною згодою. Поки Боган розслаблявся після сексу, Джонсон схопила його гаманець і пейджер, вистрибнула з машини та втекла у невідомому напрямку.

Версія Марка Богана виглядала правдоподібною, та й, коли він це розповідав, поліцейські не побачили на його обличчі й натяку на брехню. Це справа так би й залишилася нерозкритою, якби один зі співробітників правоохоронних органів не виявив на гілці дерева, що росте на місці злочину, подряпину. Що зазвичай роблять в такому випадку? Подряпина та й подряпина — нічого такого. Але співробітник сфотографував її, а також кілька бобів з дерева. Після обшуку машини Марка Богана кілька таких же бобів знайшли на її радіаторній решітці.

Знову ж таки, це не було доказом, адже подібні дерева ростуть по всьому штату. Щоб довести, що Боган винен, поліцейські викликали на допомогу молекулярного генетика, який спеціалізується на рослинах. Той створив базу даних ДНК дерев цього району та порівняв ДНК бобів, знайдених на решітці радіатора, з подряпиною на гілці й ДНК бобів з дерева на місці злочину. В результаті вони збіглися. Богана викрили у брехні, розкрили й дали довічне.

Поліція знаходить злочинців за розповідями викраденого

У 30-х роках XX століття в США орудувало безліч банд, і одна з них — банда Келлі. Від інших злочинців ці бандити відрізнялися своїм професіоналізмом, завдяки чому їм вдавалося щораз вислизати від поліції.

Одного разу банда Келлі вирішила викрасти одного з найбагатших людей Оклахоми та запросила за його свободу 200 тисяч доларів. У перерахунку на сучасні гроші це приблизно два мільйони доларів.

Злочинці вжили всіх заходів обережності. По-перше, вони зав’язали очі та набили ватою вуха викраденого. По-друге, щоб віддати викуп, його родині довелося пройти своєрідний квест. Вони розмістили фальшиву рекламу у газеті як згоду та у вигляді відповідної реклами отримали координати місця, де потрібно залишити гроші, сіли в останній вагон поїзда до Канзас-Сіті, що відправляється о 22:10, та залишили гроші у певному готелі.

Коли злочинці отримали викуп, то відпустили викраденого за межами найближчого міста та зникли. Здавалося, що знайти викрадачів неможливо, бо їх особистості й все, що пов’язувало їх зі злочином, залишилося  невідомим. 

Однак поліція й особливо викрадений не хотіли здаватися та бажали покарати бандитів. Викрадений, попри те, що нічого не бачив та майже не чув, відстежував шлях по запаху (наприклад, відчув газ), а також чув шум, характерний для нафтових веж, стежив за часом й приблизно розраховував, коли над головою пролітали літаки, та навіть рахував, скільки кроків він проходив від машини до місця, де його тримали.

Крім того, він вказав приблизний час між декількома орієнтирами, завдяки чому ФБР вдалося зіставити дані з картами найближчих районів штату. Це дозволило точно визначити місце розташування укриття банди Келлі, але ні його, ні його спільників там не виявилося. Однак знайдені докази допомогли вийти на Келлі, заарештувати його та кинути за ґрати на все життя.

А вже скоро ми викладемо ще декілька способів, за допомогою яких поліцейські розкрили дійсно дивні справи.

Джерело: tvkultura.com, brodude.com

Фото: Pexels