Партнерство у юрбізі: що робити, коли минає «ділова закоханість»?

У бізнес-партнерів, як і в романтичних стосунках, буває букетно-цукерковий період, який рано чи пізно закінчується. І далі починається найцікавіше — знайомство з тим, кого насправді обрали. 

Не наважувалася написати про партнерство в юридичному бізнесі з кількох причин. По-перше, люди, які так чи інакше впливали на моє уявлення про партнерів, десь поряд (дай їм Боже здоров’я ) та можуть сприйняти цей допис на свій рахунок. По-друге, мені здавалось, що про партнерство у юрбізі не писав лише ледачий, тож навіщо?

Проте, роздуми мої на цю тему безкінечні, енергії на осмислення я витрачаю багато, тож настав час підсумувати. 

Дисклеймер. Всі герої вигадані, співпадіння випадкові,  а думка автора є глибоко суб’єктивною.

Власне, про суб’єктивність я і хочу написати. 

Один консультант з розвитку юридичних фірм якось видав крилату фразу: «Обирайте партнерів по бізнесу ретельніше за подружжя! Ви проводите з ними більше часу, ніж з власними дітьми».

З численних майстер-класів з управління юрфірмою щільненько засіло і про матрицю партнерських компетенцій, і про постійне нарощування управлінських скілів; і про синергію та взаємне доповнення та про стереоскопічне сприйняття; і однакові цінності, спільні цілі. Якщо запитають у ночі, я без сумніву з просоння  відповім, що характеризує партнера. Розповім, що  партнери ділять між собою сталий набір функцій, в залежності від того, у кого до чого хист.  Розкажу про вічний спір про те, хто у фірмі важливіший rain maker  чи production lead. І так безкінечно.

Ділова закоханість

Проте ця теоретична і насправді корисна маячня наразі не вартує і копійчини, оскільки до вибору партнерів у бізнесі, у мене принаймні, вона не мала жодних стосунків. Ну як не мала? Ми всі раціоналізуємо свій вибір, наводячи аргументи логіки. Проте обираємо ми зовсім за іншими принципами. Базуючись на власному досвіді, дозволю собі декілька зауважень. Сподіваюсь, що комусь вони збережуть нерви та зекономлять час. 

Уявіть, ваш спільний бізнес-шлях на самому початку. Ви багато спілкувались, писали плани та дорожні карти. Ділова закоханість. Ти не те що сліпий і не бачиш, що власне з того «омріяного джентльменського набору» ідеального партнера не все присутнє, проте якось це не видається важливим. В кінці кінців, ідеальних людей не буває.       

По закінченню букетно-цукеркового періоду стає якось ніяково. Доводиться спілкуватися без анестезії, і не з чимось абстрактним, а найчастіше з власними ілюзіями та невиправданими очікуваннями. І далі починається найцікавіше — знайомство з тим, кого насправді обрали. 

Усвідомлюємо ми чи ні, але наші уподобання щодо того з ким і як вибудовувати партнерські стосунки (у будь-якій сфері) співмірні нашій зрілості. Те, наскільки глибоко ми здатні сприйняти людину (зазирнути за її маску, що являється зовнішньому світові) та свідомо оцінити відповідність вивченим на відмінно критеріям ідеального партнера та взагалі можливість продуктивно бік о бік працювати — залежить від глибини знань про себе.   

Перед тим як жалітися на те, що не поталанило із партнером, роздивляючись під лупою його вади, варто запам’ятати таке. Речі які найбільше нас обурюють і найбільше засмучують є тим самим, що притягнуло нас до цієї людини. Притягує в сенсі того, що ця людина, з якою ви поруч так багато часу з її найдратівливішими проявами потрібна саме вам для задоволення якоїсь внутрішньої потреби (досить часто підсвідомої). 

В це важко повірити, а ще тяжче прийняти. Особливо про свої потреби. Ну хто зізнається собі, що партнер, який душить своїм гіперконтролем, свідчить про незадоволену потребу у близькості і турботі? А партнер, що систематично не тримає слово, порушує обіцянки – знайома модель стосунків, закарбована в пам’яті ще з дитинства, в яке ми безкінечно регресуємо і переживаємо знов і знов. А інтроверти, часто заздрять своїм партнерам екстравертам і, стоячи поруч, потайки спостерігають за феєрією, на яку поки що не здатні самі.  Я не буду окремо розповідати про стосунки з партнерами – психологічними аб’юзерами та маніпуляторами. Кожний прийшов до того своїм шляхом. 

Програма «Ідеальний партнер» 

Хтось скаже: де тут про юрбіз і навіщо в цьому копирсатися, давайте краще поговоримо про партнерську угоду. Так, про юрбіз тут зовсім мало, більше про людей, на яких цей бізнес тримається і про їх стосунки між собою. 

Я обожнюю героїню «Мільярдів» Венді Роудс. Якось вона сказала: «Це проблема реального світу та реальних людей. Ми не комп’ютери, в яких програми командують залізом, що саме робити. Ми ірраціональні». Програма «Ідеальний партнер» давно написана в підручниках, всі їх читали, проте де всі ці ідеальні партнери?

Фінансові плани на партнера не мають жодного значення, коли партнери не співпрацюють, а конкурують між собою. Уявіть атмосферу та культуру в компанії, де працівники відчувають напругу та невдоволення партнерів один одним. Про продуктивність взагалі не йдеться, коли конструктивна критика сприймається як особиста образа. Коли кожний бачить і дослухається лише до себе – партнерство у критичній ситуації. Тож побудова здорових стосунків між партнерами є важливим елементом системного управління юридичною фірмою. А здорові стосунки не побудувати без усвідомлення кожним учасником цих комунікацій власних потреб, сильних сторін і слабкостей.

 А як бути, коли партнер вривається в команду партнерів, яка вже склалася і нібито ніхто нікого не обирає? Впевнена, що мої спостереження універсально працюють на всіх партнерствах, з особливостями колективної динаміки.  

Ми обираємо, нас обирають. А освічений вибір, як і відвертість у спілкуванні передусім із собою є перевагою для бізнесу. Це моє особисте переконання.

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».