Яким експертом-криміналістом був би Шерлок Холмс сьогодні?
Найвідоміший літературний детектив Шерлок Холмс з’являється в 56 оповіданнях і 4 повістях сера Артура Конан Дойла, тому читачі знають про 60 розкритих ним справ. Але з якими доказами найчастіше «працював» блискучий детектив та яким би експертом він був сьогодні — розповідаємо далі.
У книгах Холмс стверджує, що в розкритті злочинів йому допомагає суворе дотримання наукових методів: логіки, уважності та дедукції. Також у детектива глибокі знання в хімії та анатомії, ботаніці (у сфері отрут і токсичних речовин), а також прекрасне розуміння англійських законів та кримінальної хроніки.
Однак, проаналізувавши усі докази, з якими мав справу Холмс, можна виявити, що сьогодні детектива скоріше б назвали експертом-лінгвістом. Він розплутав 29 справ, досліджуючи статті та рекламу в газетах (тобто друкований текст), і 9 справ, вивчаючи рукописний текст.
Не дивно, що Холмс в розмові з Ватсоном (у другому розділі повісті «Долина жаху») заявляє, що «будь-які знання корисні для детектива», і ближче до кінця оповідання «Левова грива» описує себе як «нерозбірливого читача з неймовірно чіткою пам’яттю на дрібні деталі».
В оповіданні «Нога диявола» прямо говориться про захоплення Холмса історичною лінгвістикою:
«Холмс зацікавився також древньою корнуельською мовою і, якщо мені не зраджує пам’ять, припускав її схожість з халдейською та поступову запозиченість від фінікійських купців, які приїздили сюди за оловом. Він виписав купу книг по філології та засів було за розвиток своєї теорії, як раптом, на мій превеликий жаль і його неприхованого захоплення, ми виявилися втягнутими в таємницю…»
Холмса можна вважати й криптоаналітиком. Він працював з шифрами в 5 справах. Шерлок говорив Ватсону:
«Я добре знайомий з усіма видами шифрування, також я написав статтю, в якій проаналізував 160 шифрів.»
Один з шифрів він розгадує за допомогою частотного аналізу в оповіданні «Танцюючі чоловічки».
У Холмса абсолютно експертний підхід до розслідування — він досліджує докази з наукової та предметної точки зору. Як і сучасний експерт-криміналіст він вивчає сліди, залишені транспортним засобом (у 21 справі, наприклад, «Етюд у багряних тонах»), недопалки та залишки попелу (в 7 справах), вдається до балістичної експертизи і досліджує залишки пороху («Рейгетська загадка») і кулі («Порожній будинок»), ну і звичайно, вдається до дактилоскопії («Підрядник з Норвуда»).
Підсумовуючи вищевикладене, можна тільки погодитися зі словами доктора Ватсона, який вважав Шерлока Холмса геніальним детективом.
Експерт він теж геніальний, в першу чергу, через свою універсальність. Експерт-лінгвіст з широкими знаннями в області дактилоскопії, судмедекспертизуєи, трасології та шифруванні — такий експерт дуже до речі й в наш час.
7 найчастіших методів, за допомогою яких великий детектив розкривав справи.
29 справ — експертиза реклами і статей в газетах
21 справа — аналіз відбитків і слідів
11 справ — аналіз слідів крові
10 справ — допомога собак-шукачів
9 справ — дослідження рукописного тексту
7 справ — вивчення попелу сигарет
5 справ — аналіз шифрів і кодів
Як до Шерлока Холмса ставилися реальні полісмени його часу?
На цей рахунок існує цікава стаття сера Роберта Андерсона, колишнього глави карного розшуку Скотланд-Ярду. Стаття вийшла в 1903 році та називалася «Шерлок Холмс: детектив з точки зору Скотланд-Ярду».
Уже тоді, на початку XX століття, сер Роберт впевнено пише, що ім’я Шерлока Холмса безсмертне, воно назавжди стало певним символом. При цьому він критикує зайву гіперболізацію, до якої схильний Конан Дойл. Так події «Постійного пацієнта» він називає неправдоподібними, а вистежування Холмса Моріарті в «Останньому справі Холмса» і зовсім абсурдним.
Втім, все це він вважає не дуже важливим, тому що мета автора «не в тому, щоб зробити з усіх нас детективів, але щоб навчити нас бути спостерігачами та мислителями».
Однак на його думку Шерлок Холмс зазнав в цьому невдачу, тому що нападає на поліцію.
«Чудово помічати, як точно ключі Шерлока Холмса підходять до замків Шерлока Холмса, — пише він, — і як незмінно його двічі два рівні чотирьом. Але в реальному житті ключі схильні плутати або втрачатися, а двічі два іноді здатні виявитися рівними двадцяти двом».
Автор: Назарій Стах
Джерело: ceur.com, biography.wikireading.com