Оксана Купер: Чому для римлянина християнство було заколотом

Перші ідеї християнства пропагували любов до ближнього, але давали можливість засумніватися у «божественній» силі влади. Цілком можливо, що прихильники старих порядків могли розцінити такі релігійні проповіді як бунт проти держави.

Дві тисячі років тому проповіді про доброчесність, любов та розсудливість знайшли сотні перших послідовників та згодом стали основою християнської релігії. Про зародження нових духовних ідей розповідає фільм «Бен-Гур» (англ. Ben-Hur, США, 1959, за романом письменника Льюїса Воллеса) зі списку класики світового кіно. 

Це історія про те, як релігійні проповіді Ісуса з Назарета кидали виклик усталеному порядку речей в Римській імперії, розказана очима ймовірного сучасника — іудейського купця Юди Бен-Гура. І знайти в цій (не)біблійній розповіді можна значно більше правових норм ніж виглядає на перший погляд.

Про що кіно?  

Початок н.е. Вже майже століття як провінція Іудея є частиною Римської імперії. Управляє могутньою державою імператор Тиберій. Тим часом легіони римських солдатів входять в Єрусалим: в Іудею прибуває новий військовий трибун Мессала. 

Одразу після призначення він зустрічає в місті свого давнього друга, а зараз місцевого знатного купця Юду Бен-Гура. Гарні спогади, нова перспективна посада, старі друзі та добре вино — що може бути краще?

Але від імені Риму на Мессалу покладена важлива місія: допомагати наміснику управляти бунтівним регіоном. За його плечима успішна військова кар’єра та одне з завдань — навести порядок та придушити ймовірне повстання. Бо жодна влада не терпить бунтарів.

До чого тут право?

За сюжетом фільму (та історичними хроніками) можна виділити три найважливіших юридичних моменти:

Закон перший. Воля імператора — закон

Уся влада у Римській імперії належала імператору, отже, його «божественна» воля — закон. Базові правила виживання будувалася на виконанні римських законів — рішень Сенату — та указів/наказів правителя.

«Імператор незадоволений Іудеєю та хоче, щоб ми перетворили її в більш слухняну провінцію… і я виконаю цей наказ», — одразу ж заявляє трибун. У кожного імператора своя державна політика, а Тиберій, чесно кажучи, не надто схвально ставиться до різного вільнодумства, особливо релігійного змісту. А ще мешканці Іудеї не платять податків, ненавидять римлян і слухають проповідника Ісуса. Все це разом серйозно дратує римських чиновників!

Закон другий. Верховна влада римського меча

Бажання вислужитися перед імператором і отримати в перспективі нову посаду приваблює Мессалу. Хіба важливо, що краще для самого іудейського народу: свобода вибору, як жити, чи право римлян, завойовувати нові землі та управляти ними? І що вище за юридичною силою в державі, де вся влада належить імператору та його чиновникам?

Давні друзі — римлянин Мессала та іудей Юда Бен-Гур — серйозно сваряться з цього приводу. Різні погляди на життя та недбалий випадок руйнують дружбу і розводять героїв на два протилежні табори. «Без суду і слідства» Юду карають за нібито замах на життя римського намісника та у вигляді покарання відправляють рабом на галери. Звісно ж, він повертається, але вже іншою людиною.

Закон третій. Панівна сила римських порядків

Якщо для римлянина Мессали найголовніші закони військові, то для іудея Юди Бен-Гура — світські. Як людина з поважного роду він веде торгові справи, користується повагою у місті та має рабів.

Римські цивільні закони сильно впливають на його життя, попри суперечки щодо повноважень влади імператора. Юда опікується справами матері і сестри та вважає, що одна дружина — це цілком достатньо для чоловіка такого статусу (так, про рівноправність тоді не завжди йшлося). Якими добрими були «старі часи» царя Соломона, коли можна було одружуватися з будь-якою дівчиною, незалежно від її соціального походження, вважає іудей і дає дозвіл на одруження доньки свого раба.

Чи могли нові релігійні ідеї розцінити як заколот?

Син теслі, проповідник Ісус з Назарета говорить, що любов сильніше ненависті — і на ці проповіді приходить сила-силенна людей з усієї Іудеї. «Він вчить, що бог поруч, всередині кожної людини…», — і ці проповіді кидають виклик основним правилам імперії: законом «божественного» імператора, могутній силі римського меча, тодішнім суспільним нормам та навіть місцевим релігійним практикам. 

Все це посягає на усталений порядок речей в імперії/регіоні та з висоти римських пагорбів цілком може розглядатися як заколот проти держави: «Надто багато людей, які хочуть розхитати владу Рима. Тут надто небезпечно». Крім того, в таких історіях завжди є ті, хто більше переймається за власні посади, фінанси та вплив подібних проповідей на народ. Що буде, якщо люди повірять, що влада імператора не верховна, а силу меча можна подолати силою слова? 

Рішення на суді у намісника Понтія Пілата виноситься за волею натовпу — смертна кара через розп’яття. За свідченням істориків, такий формат покарання був цілком звичним для того часу, мав кілька видів та зазвичай застосовувався до вбивць та бунтівних рабів. Ісус з Назарета — і бунтівник? Чим не привід на Великдень прочитати біблійну історію і знайти там речі, які раніше не помічалися?

Оксана Купер, аналітик з дипломом юриста та великою любов’ю до кіно, авторка Telegram-каналу про право через кіносюжети «Вина»

Вже давно звикла, що можу розібрати «з точки зору права» буквально будь-яку кіноісторію. Повірте: юридичні деталі знайдуться навіть у фільмах/серіалах, які мають мало спільного з юриспруденцією. Ось доказ: єдине, що детально пам’ятаю із трилогії про «Хоббіта» — це контракт Більбо Бегінса на подорож в Еребор: документ потім пригодився як доказ сусідам по Ширу, де це можна пропадати цілих 13 місяців без жодної звістки. Ще один: якщо зловісного Джокера коли-небудь зловлять, його неосудність — гарний шанс виплутатися з будь-якої історії. Навіщо це все? Так значно простіше пояснювати складні речі з законів, особливо не фахівцям з юриспруденції.

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».