Закон «Маски-шоу стоп» – розбір найбільш важливих моментів

Ось вже декілька днів, як діє Закон № 2213-VIII про обов’язкову відеофіксацію під час проведення обшуків, який відразу почали називати не інакше як «Маски-шоу стоп». Цей закон дуже примітний з огляду на те, що його норми чи не в перше за останні роки допомагали виписати не просто юристи, а практикуючі адвокати, про що, до речі, навіть неодноразово згадувала і заступник міністра юстиції Олена Сукманова.

Але більшість ЗМІ підійшла до висвітлення основних новел цього закону досить поверхнево, назвавши лише декілька принципових моментів, але не дослідивши усі нюанси. Так, дійсно, Закон вводить обов’язкову відеофіксацію під час обшуків, як і під час розгляду клопотань слідчим суддею (якщо не йдеться про негласні слідчі дії). Причому відеозапис має бути невід’ємним додатком до протоколу обшуку. Крім того, людина може скористатися допомогою адвоката у разі проведення у неї обшуків. Адвокат може самостійно вести зйомку обшуків, проте не може розголошувати відомості досудового розслідування без письмового дозволу слідчого або прокурора. За розголошення таких даних передбачається кримінальна відповідальність. Після проведення обшуку в людини судовий розгляд відбувається в закритому режимі, щоб не допустити розголошення даних про особисте життя.

Тим не менш є й інші особливості, на яких хотілося б зупинитися більш детально.

По-перше, відбулося розширення переліку учасників кримінального провадження. Відтепер цей закон стосується й «інших осіб, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування» (п. 16-1 та п. 25ст. 3 КПК України). В той чи інший спосіб про права «іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування» згадується додатково:

• у ч.6 ст. 28 КПК (право на подання заяви до прокурора, слідчого судді або суду з клопотанням, в якому викладаються обставини, що обумовлюють необхідність здійснення кримінального провадження (або окремих процесуальних дій) у більш короткі строки, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, так зване «право на розумні строки»);
• у ч.1 ст. 308 КПК (право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування);
• у ч.1 ст. 303 КПК (право на оскарження на досудовому провадженні рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, наприклад, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Що ж стосується фіксування судових засідань, то загалом новація викладена вірно. Але тут слід наголосити на деяких принципових моментах. По-перше, офіційним записом судового засідання є лише технічний запис, здійснений судом у порядку, передбаченому КПК (ч.5 ст. 27). По-друге, положення щодо застосування під час судового розгляду відеозаписувальних технічних засобів набирають чинності лише з 1 січня 2019 року.

І звичайно ж, найбільш цікавими для всіх учасників кримінального провадження є зміни, які стосуються проведення обшуку. Окрім встановлення обов’язкової фіксації обшуку (ч.1 ст. 107 КПК), стороні захисту дійсно надане право на безперешкодне фіксування проведення обшуку за допомогою власних відеозаписувальних технічних засобів.

Недопустимими тепер також є докази, що були отримані під час обшуку, якщо вони:

• отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження;
• отримані під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

При цьому важливо звернути увагу на той нюанс, що слідчий суддя або суд може обмежити чи заборонити доступ сторін кримінального провадження з боку захисту до результатів технічного запису з метою забезпечення недопустимості розголошення відомостей досудового розслідування у разі, якщо на обґрунтування клопотання про проведення обшуку слідчий або прокурор надали результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Що є також дуже принциповим для усіх адвокатів, то це той факт, що запис, здійснений за допомогою звуко- та відеозаписувальних технічних засобів під час проведення слідчим, прокурором обшуку, є невід’ємним додатком до протоколу. Іншими словами, дії та обставини проведення обшуку, не зафіксовані у записі, не можуть бути внесені до протоколу обшуку та використані як доказ у кримінальному провадженні (ст. 104 КПК).

І нарешті відбулося остаточне закріплення права адвоката на участь у проведенні обшуку. Більше того, особа, у житлі чи іншому володінні якої проводиться обшук, має право користуватися правовою допомогою адвоката на будь-якій стадії проведення обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Дещо змінені й підстави та наслідки тимчасового доступу до речей і документів. Відтепер у клопотанні про тимчасовий доступ до речей і документів зазначаються обґрунтування необхідності вилучення речей і, – доповнено: оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження. Також в ухвалі слідчого судді, суду про тимчасовий доступ до речей і документів має бути зазначено розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і оригінали або копії документів (раніше – речі і документи), якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом. Особа, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і оригіналів або копій документів, зобов’язана залишити володільцю речей і оригіналів або копій документів опис речей і оригіналів або копій документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді, суду. Копії документів, які вилучаються або оригінали яких вилучаються, виготовляються з використанням копіювальної техніки, електронних засобів володільця (за його згодою) або копіювальної техніки, електронних засобів особи, яка пред’являє ухвалу про тимчасовий доступ до речей і документів.

Дуже важливо, що відтепер забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв’язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об’єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов’язаний з подоланням системи логічного захисту. У разі необхідності слідчий чи прокурор здійснює копіювання інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Окремо слід наголосити на тому, що Законом додано підставу для закриття кримінального провадження (п.10 ч.1 ст. 284 КПК):

«Якщо існує нескасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося із дотриманням вимог щодо підслідності».

У зв’язку з цим п.10 доданий до переліку пунктів, за якими слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження: слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9, а також 10 (доповнено) частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру (абз.2 ч.4 ст. 284 КПК). Також, п.10 доданий до переліку пунктів, за якими суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження: суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження, якщо обставини, передбачені пунктами 5, 6, 7, 8,9, 10 частини першої статті 284, виявляються під час судового провадження, а також у випадку, передбаченому пунктами 2, 3 частини другої статті 284 (абз.2 ч.7 ст. 284 КПК). І ще цей пункт згадується у ч. 3 ст. 314 КПК, де йдеться про право суду прийняти рішення про закриття провадження.

Таким чином, Закон «маски шоу стоп» дійсно вніс багато позитивних новел для діяльності адвоката, але не слід переоцінювати його значення для бізнесу в цілому. Для цього потрібні інші закони, оскільки обшук — всього лише один з безлічі інструментів тиску на бізнес.

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».