Віктор Люстіг: історія шахрая, який двічі продав Ейфелеву вежу

Деякі талановиті люди можуть ступити на незаконну стежку, тим самим стаючи знаменитостями. Таким став шахрай Віктор Люстіг, який прославився тим, що продав Ейфелеву вежу кілька разів.

Віктора Люстіга брали під арешт більше 50 разів, але завжди випускали на свободу за відсутністю доказів. Чоловік увійшов в історію як найхитріший аферист, який тонко відчував людську натуру, мав гострий розум і пам’ять, що допомогло йому продати Ейфелеву вежу, до того ж двічі.

Люстіг на світ з’явився в Чехії в родині мера містечка Гостін, а заможність його батька допомогла хлопчикові отримати гідну освіту, і він вільно говорив 5 мовами. Після школи Віктор Люстіг поїхав на навчання в Сорбонну, яке оплатив його батько, однак юнак кинув це заняття і поневірявся по Європі, займаючись дрібними аферами. У більшості випадків він представлявся графом, але мав десятки інших імен.

Першу оригінальну аферу, яка принесла йому $ 30 000, він провернув в 1910 році, коли йому виповнилося 20 років. Люстіг продемонстрував потенційному покупцеві сконструйований ним компактний верстат для друкування фальшивих стодоларових купюр, пояснивши, що єдиний його недолік полягає в низькій продуктивності — одна банкнота за шість годин. На очах клієнта він заклав в машинку нарізані аркуші паперу, а через зазначений час той вже зміг потримати в руках банківську кюпюру, яку не зміг відрізнити від справжньої. Після цього відбулася угода: Люстіг отримав готівкою запитану суму в $ 30 000, а клієнт забрав чудо-верстат. Молодий шахрай відразу ж почав збиратися до від’їзду, оскільки добре знав, що станеться далі: вигаданий ним хитромудрий пристрій замість чергової купюри видасть обдуреному покупцеві чистий аркуш паперу — фальшивим був сам верстат, а демонстраційні стодоларові купюри були справжніми.

Кримінальну кар’єру Люстіг продовжив в якості карткового гравця і продавця фальшивих лотерей на борту трансантлантичних лайнерів, що курсують між Європою і Америкою, а в 1920 році осів на проживання в США. Тут, завдяки витонченим манерам, глибокому знанню людської психології і властивому йому дару переконання, Люстігу вдалося обдурити декілька банків і приватних осіб на десятки тисяч доларів.

Коли Франція намагалася відновитися після Першої світової, Париж стрімко відбудовували, що відкривало шахраям безліч варіантів легкої здобичі. Коли Люстіг відпочивав на свіжому повітрі і читав газету, він наткнувся в ній на статтю, де критикують Ейфелеву вежу за незручність в її змісті. Тоді у шахрая народився геніальний план по продажу сьогоднішнього символу Франції.

Люстіг створив фальшиві урядові бланки, після чого запросив відомих дилерів з металобрухту на «закриту» зустріч. На заході він представився заступником гендиректора міністерства пошти і запропонував присутнім придбати Ейфелеву вежу.

Люстіг пояснив таку угоду тим, що споруда не вигідна для міста і влада вирішила розпродати конструкцію на металобрухт, що необхідно зробити швидко і тримати інформацію в секреті від громадськості. У 1925 ця ідея не здавалася такою шаленою, як зараз, у зв’язку з чим дилери повірили в такий кінець існування Ейфелевої вежі.

Щоб переконати покупців у корисності такого правочину Люстіг не пошкодував грошей і замовив лімузин для прогулянки до Ейфелевої вежі, щоб подивитися, хто з його підопічних найбільше прагнув її придбати. Вибір шахрай зупинив на Андре Пуассоні, який ще не входив в коло ділового товариства, і був упевнений, що така угода дасть йому шанс стати шановним в місті.

Єдиною заковика для Люстіга залишалася дружина Пуассона, яка не довіряла такій пропозиції, і її бентежили терміни і секретність операції. На новій зустрічі шахрай прикинувся звичайним корумпованим урядовцем, який бажав хабар, і це остаточно приспало пильність сім’ї Пуассона. Люстіг отримав не тільки кошти за Вежу, але і хабар.

Після цього чоловік і його подільник виїхали з Парижа, а обведений навколо пальця Пуассон вирішив не звертатися в поліцію, оскільки виявився роздавлений таким поворотом подій. Через місяць Люстіг знову повернувся до Ейфелевої вежі, щоб продати її ще раз, але один з минулих дилерів надав підроблені бланки поліції, проте шахрай встиг виїхати в США.

На території Штатів Люстіг став вельми успішним фальшивомонетником, якого не могли піймати звичайні полісмени. Заради викриття американські правоохоронні органи в 1934 відкрили спецвідділ. Шахрая видала його коханка через ревнощі, і Люстіга пощастило заарештувати. Однак він втік за день до суду, і в підсумку його засудили до 15-річного терміну за друк підроблених грошей і ще на 5 років, але вже за втечу з-під варти.

У результаті Віктор Люстіг був спійманий поліцією і його відправили до в’язниці Алькатрас, де прожив він усього 12 років, померши в 1947 році, коли йому стукнуло 57 років. Поховали шахрая в загальній могилі, а в свідоцтві про смерть сказано, що причиною смерті стала пухлина мозку або пневмонія. Притому його справжнє ім’я, швидше за все, — Роберт Міллер. Навіть після смерті цього шахрая його фальшиві гроші знаходилися в побуті ще чимало років.

У 1961 році в світ вийшла книга Флойда Міллера «Людина, яка продала Ейфелеву вежу» (Floyd Miller, The Man Who Sold the Eiffel Tower). Крім того, чимало його витівок включені в художні фільми, що розповідають про щасливих шахраїв.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *