Правове регулуювання зеленої енергетики: перспективи розвитку та підводні камені

Активний розвиток зеленої енергетики в Україні почався у 2008 році, разом з запровадженням так званого «зеленого тарифу». У зв’язку з чим, у період з 2008 по 2018 рік, Україна стала привабливим полем для інвестицій у галузі відновлювальної енергетики.

На сьогодні, в Україні існує багато не введених в експлуатацію проектів, загальна потужність яких складає близько 7-8 ГВт і одночасне введення яких в експлуатацію на умовах «зеленого тарифу» може призвести до колапсу вітчизняної енергетичної системи та економіки. Тому, маючи негативний приклад Іспанії, де необдумане надмірне стимулювання електрогенерації з відновлювальних джерел призвело до повного занепаду галузі та політичної кризи, законодавці прийняли рішення про перегляд концепції підтримки зеленої енергетики в Україні.

У червні 2018 року, за повного розуміння такої необхідності з боку як держави так і бізнесу, до парламенту було внесено законопроект №8449. А з грудня 2018 року на розгляді Верховної Ради України перебував один з альтернативних законопроектів, а саме № 8449-д, котрий під кінець року було прийнято у першому читанні.

Зміни, запропоновані даним документом, вже неодноразово обговорювалися експертами, тому спробую виділити лише фундаментальні положення, які, у випадку прийняття законопроекту, на мій погляд, будуть визначати напрямки розвитку вітчизняної зеленої енергетики протягом наступних років:

1. Заміна системи «зелених тарифів» аукціонними цінами, яка визначається як найнижча з запропонованих учасниками за результатами аукціону (редукціону) з закупівлі електроенергії виробленої з відновлювальних джерел енергії;

2. Проведення аукціонів пропонують розпочати вже з 2020 року, а поріг потужності вихід за який зобов’язує виробника електроенергії виходити на аукціон попередньо встановлюється на рівні, 20 МВт – для об’єктів, що виробляють електричну енергію з енергії вітру, та 10 МВт — для об’єктів, що виробляють електричну енергію з інших видів альтернативних джерел енергії, з подальшим поступовим зниженням у 2023 році до 3 МВт та 1 МВт відповідно.

3. Ціну визначену за результатами аукціону за попередніми пропозиціями планують закріплювати для переможця аукціону на строк 20 років, що має одночасно забезпечити інтереси існуючих гравців, зберегти інвестиційний інтерес для нових та все ж зменшити видатки державного бюджету, котрі на сьогодні недоцільно витрачаються на підтримку «зелених тарифів»;

4. Окрім того, передбачено встановлення квот підтримки за окремими джерелами (галузями) генерації. На аукціоні розподіляється щорічна квота підтримки (визначений на відповідний рік обсяг потужності об’єктів ВДЕ, в межах якого суб’єктам господарювання гарантується підтримка з боку держави). Розміри щорічних квот визначаються виходячи з цільових показників розвитку відновлюваної енергетики, встановлених міжнародними зобов’язаннями України, Енергетичною стратегією України, та з урахуванням результатів оцінки оператором системи передачі відповідності (достатності) генеруючих потужностей та плану розвитку системи передачі. У щорічній квоті визначаються окремо частки для проектів СЕС, проектів ВЕС та проектів з інших видів ВДЕ.

Наразі законопроект 8449-д перебуває на обговоренні в комітетах перед другим читанням, серед найцікавіших пропозицій та поправок запропонованих до внесення, можна виділити наступні:

1. Враховуючи те що проект закону не передбачає жодних регіональних квот, а лише галузеві – за напрямками генерації, після його прийняття таке питання знову виникло, не зважаючи на те що попередньо воно обговорювалося.

Його суть полягає в тому, що окремі регіони України є значно більш придатними для виробництва електроенергії з використанням сонячної та вітряної енергії, що у свою чергу призвело до підвищеного інтересу інвесторів саме до цих регіонів і як наслідок перевантаженості існуючих мереж. Тому з метою спрямувати погляд виробників на менш привабливі регіони поступають пропозиції запровадження регіональних квот, щоправда, без конкретики.

2. Серед, на перший погляд, не значних правок до законопроекту варто відзначити пропозицію віднести до переліку відновлювальних джерел енергії – відновлювальне паливо з побутових відходів, що навряд чи значно вплине на структуру ринку, але все ж дозволить розширити його та створить відповідні умови для розвитку цієї підгалузі.

Водночас, більша частина пропозицій, стосується зміни строків впровадження системи аукціонів, порогів участі в них та коефіцієнтів, що використовуються при встановленні «зеленого тарифу», що по суті є просто відстоюванням інтересів представників окремих галузей, адже економічних обґрунтувань такі пропозиції в більшості випадків не мають. Наразі, не зважаючи на ряд не погоджених питань, ринок з нетерпінням очікує винесення законопроекту 8449-д до розгляду у другому читанні та прийняття, що ймовірно відбудеться у кінці березня – на початку квітня.

 Олександр Терещенко, юрист ЮК «SLS Group»

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *