У ВРУ пропонують альтернативу Вищому антикорупційному суду

В місцевих та апеляційних судах можуть запровадити обов’язкову спеціалізацію для розгляду справ про корупційні правопорушення. У ВРУ вважають, що створення Вищого антикорупційного суду є фінансово невиправданим.

Ця ініціатива викладена в проекті закону «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (щодо запровадження обов’язкової спеціалізації суддів з розгляду корупційних і пов’язаних з корупцією правопорушень)» № 6529.

Даний законопроект містить пропозицію виключити положення про діяльність Вищого антикорупційного суду та запровадити такий алгоритм розгляду судами корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень:

1. Встановити на рівні закону в загальних місцевих судах та апеляційних судах обов’язкову спеціалізацію суддів, а у Верховному Суді передбачити створення окремої палати Касаційного кримінального суду для здійснення правосуддя у таких категоріях проваджень.
2. Закріпити у законі вимогу щодо кількості суддів з такої спеціалізації (у місцевих – не менше 3, а в апеляційних – не менше 5).
3. Встановити порядок визначення спеціалізованих суддів: у місцевому суді шляхом конкурсного добору на відповідні посади з підвищеним рівнем вимог до кандидатів (наявність трьох років суддівського стажу, або п’яти років досвіду адвокатської, наукової діяльності тощо), а в апеляційному суді шляхом визначення з найбільш досвідчених суддів зборами суддів.
4. Визначити особливості перехідного етапу до створення обов’язкової спеціалізації суддів з розгляду корупційних і пов’язаних з корупцією правопорушень.

Запровадження цих законодавчих змін відповідає міжнародним стандартам, у тому числі враховує ризики, окреслені у висновку Консультативної ради європейських суддів № 15 (2012) щодо спеціалізації суддів, зокрема щодо унеможливлення “ускладнення доступу до судів” та “створення занадто великої відстані між суддею та стороною у справі”; “отримання враження, що компетентність судді з певних питань відносить їх до елітної групи суддів”, що “може вилитися в брак суспільної довіри до судів” (п. 18, 21).