Супутники і астероїди: чим займаються космічні юристи

Космічні технології розвиваються зі швидкістю світла: якщо раніше було потрібно п’ять років, щоб запустити супутник, тепер для підготовки міні-супутника досить чотирьох місяців і навіть менше. А відома космічна компанія, в яку інвестують знаменитості, розробляє технології видобутку мінералів на астероїдах. Чи законно це і кому належать астероїди, знають космічні юристи.

Ще вони розробляють правила при контакті з позаземним життям, пропонують способи боротьби з космічним сміттям і оформляють оренду космічної станції за зразком договору оренди офісу.

Торговець Місяцем Денніс Хоуп

Словом, в космосі є що регулювати: від космічного сміття до порятунку астронавтів, що потрапили в біду.  Проте дійсно змінить правила гри приватна ініціатива в цій сфері: від видобутку на астероїдах до космічного туризму.

Перша ідея заробити на космосі, скоріше за все, сягає 1980 року, і її можна було б назвати курйозною, якби не багатомільйонні прибутки. Тоді житель США Денніс Хоуп направив в ООН лист, в якому заявив про намір привласнити Місяць. Ніякої реакції не послідувало, і Хоуп трактував мовчання як згоду. Юристи стверджують, що чиновники і не повинні були відповідати, адже Угода про відкрите космос 1967 проголошує космос нічиїм. Його підписали 100 країн, включаючи США. Але Хоуп заявляє про правову прогалину: документ забороняє претендувати на небесні тіла державам, а ось про приватних осіб нічого не йдеться.

Незважаючи на скептицизм юристів, компанія Хоупа, яка продає ділянки на Місяці всім бажаючим, процвітає: на 2013 рік було продано 2,1 млн га землі. Серед лендлордів — зірки Голлівуду і світові корпорації. Приєднатися до них можуть усі охочі — 0,4 акра місячної землі можна купити по інтернету за $ 24,99 плюс вартість доставки сертифікатів в будь-яку точку світу.

Хоуп — аж ніяк не єдиний, хто вирішив підзаробити на продажі Місяця. Він судиться з тими, хто почав бізнес пізніше, і виграє. Правда, юристи захищають не право власності Хоупа на Місяць, а його авторські права на оригінальну ідею.

Підприємець регулярно отримував від клієнтів питання, як він збирається захищати їх право власності. Вихід він знайшов в 2001 році і заснував демократичну республіканську націю «Галактичний уряд». Через три роки була готова конституція.

Її ратифікували на голосуванні 3,7 млн ​​власників місячних ділянок, так що ми тепер — суверенна нація, — говорить Хоуп.

Вести видобуток на астероїді: а це взагалі законно?

Америка є батьківщиною і більш серйозних космічних стартапів. Одна з найвідоміших компаній — Planetary Resourses, яку заснували Пітер Діамандіс та Ерік Андерсон, власники першого «космічного туристичного агентства» Space Adventures Ltd. Головна мета Planetary Resourses — видобуток сировини на астероїдах. Обчислювати ймовірність успіху — справа вчених і інженерів, але ставки тут високі. Наприклад, один великий астероїд, який пролетів повз Землю влітку 2015 року, коштує більше, ніж ВВП Японії. Само по собі платинове ядро ​​в центрі астероїда оцінили більш ніж в $ 5 млрд. Вражені перспективами, в компанію інвестують режисер Джеймс Кемерон, співзасновник Google Ларрі Пейдж, глава ради його директорів Ерік Шмідт та інші заможні знаменитості.

Але чи може взагалі приватна компанія претендувати на астероїд, до сих пір є предметом дискусії. У 2015 році американська влада дозволили приватним особам «комерційне дослідження і використання неживих космічних об’єктів», включаючи воду і мінерали.

Що про це думає професор космічного права в Університеті Небраски-Лінкольна Франс он дер Данк:

• Чи законно зараз приватним компаніям займатися видобутком мінералів на астероїдах?

На жаль, Угода про відкритий космос 1967 року залишає деякі сумніви. Тому проти розробки астероїдів протестують ті, хто з якихось причин налаштований негативно. Я дотримуюся думки, що це легально, якщо за процесом наглядає відповідна країна, в даному випадку США. Закон про космос 2015 року, таким чином, — це перший крок до такого регулювання. Його також можна розглядати як запрошення для міжнародного співтовариства виробити глобальний правовий режим, імовірно на тих же принципах.

Зараз єдиним по-справжньому укладеними міжнародними документом залишається Угода про відкритий космос 1967 року. І в ньому є одна проблема. Угода декларує, що відкритий космос не належить жодній з держав. Деякі роблять з цього висновок, що для видобутку ресурсів потрібен міжнародний режим і міжнародна згода. У відкритому морі теж немає державного суверенітету, але це нікому не заважало ловити там рибу.

• Будні космічних юристів: чим вони займаються

Поки що «хліб з маслом» для нинішніх космічних юристів — це в основному супутники. Пристрої відповідають за супутникове телебачення, GPS-сигнал і використовуються для безлічі інших комерційних, військових і урядових потреб. Крім їх поточного обслуговування, юристи займаються конфліктами держав на ґрунті супутників. Для цих апаратів на геостаціонарній орбіті є лише обмежена кількість місця. А ті країни, які розташовані на екваторі, вважають, що вони можуть контролювати небо над своєю територією. Оскільки все більше країн хоче запустити на орбіту свої супутники, місця буде все менше, а конфліктів все більше. Як їх вирішити — належить з’ясувати юристам.

Ще одне прибуткове заняття — обслуговування космічних туристів. Таких клієнтів небагато, але вони зазвичай дуже заможні.

Вони можуть користуватися послугами крутих юристів, адже можливість застрахувати приватний політ в космос — це велика проблема, — визнає космічний юрист Дуг Гріффіт.

Зараз доступна лише одна можливість полетіти в космос — на Міжнародну космічну станцію за допомогою Роскосмоса і Space Adventures Ltd. Коштує це $ 30-40 млн. Стати більш доступними могли б суборбітальні туристичні польоти, але компанії не можуть довести владі їх повну безпеку для пасажирів, адже за статистикою 1 рейс з 100 закінчується аварією. Так що поки не проведено жодного такого польоту.

Ще одне заняття для космічних юристів, як уже говорилося раніше, — допомога державам у підготовці угод. Зокрема, юристи за завданням НАСА займалися переглядом норм на випадок контакту астронавтів і позаземного життя.

• Як ви починали? Чи була у вас таємна мрія стати астронавтом?

Я з дитинства хотів бути юристом, надійшов в університет Джорджтауна і зайнявся корпоративним правом. Але воно зводило з розуму від нудьги. В університеті я прослухав курс по праву відкритого космосу і закохався в нього. Я заснував першу групу студентів в країні, яка займалася саме цим. А потім пощастило отримати позицію в бутікової фірмі, засновник якої був одним з перших космічних юристів.

• І ви відразу отримали роботу з «космічними» клієнтами?

Ні, я почав працювати в телекомунікаціях, а у вільний час писав статті і виступав з доповідями. Побудувати цю практику було тривалою справою.

• Чи піднімають нові правові проблеми компанії на кшталт SpaceX або Blue Origin, які обіцяють зробити запуски в космос дешевшими та частішими?

Так, вони покінчать з бюрократією. Діючі [американські] правила розраховані на 12 польотів на рік: раніше було потрібно близько п’яти років, щоб запустити супутник. Раніше було потрібно близько п’яти років, щоб запустити супутник. Зараз міні-супутник розміром з буханець хліба можна підготувати за чотири місяці і менше.

Національне управління океанічних і атмосферних досліджень, яке видає ліцензії на системи дистанційного зондування Землі, зараз отримує в 100 разів більше заявок. Але обробляти їх посадили одну людину.

Джерело: Право.ру