Суд без папірців: коли судочинство стане доступним онлайн

Яка ситуація склалася з електронним судом в Україні?

В нинішніх умовах для належного здійснення судочинства, захисту і вирішення спорів – електронний суд доречний, як ніколи.

В тестовому режимі старт йому дали більше року тому. Втім розігнатися і набрати швидкості він не може й досі.

Каменем спотикання на шляху стала –  діджиталізація. Точніше, її відсутність.

Через неможливість здійснювати судочинство онлайн в умовах карантину – судовий процес загальмовано.  

Чи припадуть пилом судові справи? На скільки часу їх розгляд відкладається? 

Рішенням Ради суддів України від 17.03.2020 затверджено рекомендації для судів стосовно заходів в умовах карантину. Фактично, судам дали індульгенцію на відкладення розгляду справ на період карантину.

І без того тривалі строки розгляду та перегляду справ – стали ще довшими. Вирішення більшості з них відкладається ще принаймні на місяць.

Проблема б так гостро не постала, якби функціонував закладений в нові процесуальні кодекси – електронний суд.  

Простою мовою,  визначення терміну електронний суд – це система, яка покликана перевести документообіг та перебіг судового розгляду в цифрову площину. Сторони та сам суд повинні отримати можливість вчиняти абсолютно всі процесуальні дії «без папірців».

Завдяки цій системі всі мали б можливість підписувати свої документи за допомогою ЕЦП (електронного цифрового підпису), і надсилати їх через спеціалізовану електронну систему. Крім того, проведення засідань у режимі відеоконференцій могло б стати правилом, а не виключенням із нього. 

Наразі така система вже є, але працює вона у тестовому режимі. З грудня 2018. Тобто вже більше року.

Повноцінно ця система запрацює в один чудовий день – День початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (на рівні норми закріплено в процесуальних кодексах).

Треба віддати належне, в багатьох випадках судді приймають до розгляду документи, які були просто відправлені на електронну адресу суду. В подальшому судді все одно перевіряють достовірність цих документів, просять надати для огляду оригінали, але сам факт такої можливості – точно є позитивним.

Україні є у кого перейняти ефективний досвід формування та роботи електронного суду.

Достатньо успішна система наразі працює в Литві. Там сторони в онлайн-режимі мають доступ до господарських справ.  Можуть дізнатися про час та місце наступного судового засідання. Ознайомитися з протоколами судових засідань, матеріалами справи (і для цього не потрібно писати заяву, отримувати візу у судді і фотографувати всі її томи), подати свої процесуальні документи.

Не менш успішною в цьому напрямку є Норвегія. Поряд із правом сторін обмінюватись процесуальними документами через електронну пошту, існує також централізований електронний портал, який дає можливість реалізувати всі свої процесуальні права, та виконати свої обов’язки, не виходячи з офісу. Для цього не обов’язково навіть мати ЕЦП.

Більшість міжнародних комерційних арбітражних установ також працюють в електронному режимі. Весь документообіг здійснюється через електронну пошту, всі матеріали справ надсилаються в електронному вигляді, а засідання проводяться в режимі відеоконференції. І це є правилом, а не правом. 

Тобто сторони спору, сидячи в різних кінцях країни (або навіть світу, якщо ми говоримо про арбітраж), контактуючи між собою та судом, можуть вирішити свою суперечку. 

То що ж заважає Україні?

Причин декілька. Це (1) саботаж, (2) відсутність ресурсу та (3) відсутність достатніх знань та навичок роботи із цифрою.

Якщо бути чесними із собою, то варто визнати, що судді в Україні не готові до переходу на повністю електронну форму судочинства. Все життя все було на папері, так навіщо ж щось змінювати, якщо «і так працює». 

Також є проблема із матеріальним забезпеченням. Для нормального функціонування системи кожному судді та його помічнику (як мінімум) потрібні якісні комп’ютери, принтери, ксерокси, веб-камери тощо. Це все шалені витрати, які ніхто на себе брати не хоче.

Ну і звичайно ж – величезна проблема із навчанням суддів, їх помічників та секретарів судових засідань. Вони повинні вдосконалювати як технічні навички, так і вивчати особливості функціонування електронного суду як такого.

Створення додатку «Дія» профільним міністерством показало всій країні, що за бажання і систему можна створити, і навчити всіх бажаючих нею користуватись.

В умовах карантину така система вивела б судочинство в ефективну та безпечну площину – більшість судових засідань можна було б провести «з дому».

Умови карантину показали нам, що початок функціонування електронного суду в Україні є критичною необхідністю, це потрібно робити якнайшвидше.

Наразі ж, лишається лише сподіватись на краще. 

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».