Равлик, який став причиною судового процесу та поклав початок захисту прав споживачів
26 серпня 1928 року розпочалась історія одного з найвідоміших судових процесів «Донахью проти Стівенсона», що, в результаті, перенесло судову систему на новий рівень існування.
Справа «Донахью проти Стівенсона» слухалася в англійському суді чотири роки, з 1928 по 1932, і завершилася після смерті відповідача-пивовара. Його спадкоємці заплатили 200 фунтів відвідувачці, що виявила в пиві равлика і доводила, що він став причиною її хвороби.
26 серпня 1928 року тридцятирічна Мей Донахью з Глазго з подругою відпочивали в містечку Пейслі. У кафе «Толлі» вони замовили імбирне пиво з морозивом. Господар кафе, в їх присутності, залив морозиво пивом і залишив пляшку з темного скла на столі. Вирішивши долити пива, дівчата побачили, що з горлечка випав дохлий равлик. Мей Донахью стало погано і вона звернулася до лікаря, який діагностував гастроентерит.
Донахью подала позов проти господаря кафе Френсіса Мінгелла і власника пивоварні Девіда Стівенсона з вимогою компенсації у розмірі 550 фунтів стерлінгів.
У той час ключовою підставою для взаємних претензій вважалася наявність договору між сторонами. Незадовго до початку цього процесу той же склад суду виправдав пивовара в справі про пацюка, знайденого в плашці пива.
У таких умовах у Донахью майже не було шансів виграти: мало того, що вона не мала контрактних відносин з пивоваром і власником кафе, та й пиво оплатила не вона, а її подруга.
Проте, Палата лордів в 1931 році винесла рішення, що Стівенсон зобов’язаний піклуватися про здоров’я кінцевих споживачів. В якості прецеденту члени палати посилалися на справу 1916 року в США про зламане колесо «Бьюїка». У вердикті по ній було зазначено, що наслідки недбалої роботи можуть бути дуже серйозними, аж до тяжкої шкоди здоров’ю і навіть смерті. І хоча палата була на її боці, Донахью не мала доказів, що равлик став причиною хвороби шлунка.
Лорд Аткін, який виніс вердикт на користь позивачки, так сформулював підсумок розгляду справи:
Правило, за яким вам слід любити свого сусіда, за законом стає правилом, за яким ви зобов’язані не шкодити своєму сусідові. Ви зобов’язані приймати розсудливі заходи для того, щоб не допускати дій або помилок, які ви можете передбачити і які можуть нашкодити вашому сусідові.
Під визначення «сусід» в даному випадку підпадали «люди, настільки близько і безпосередньо, яких зачіпають мої дії, що я повинен в розумних межах приймати їх до уваги, коли я направляю свої думки на відповідну дію або бездіяльність».
Вона не змогла отримати компенсацію в судовому порядку. Однак, після смерті Стівенсона його спадкоємці вирішили укласти мирову угоду в позасудовому порядку і в 1934 році виплатили Донахью 200 фунтів.
З тих пір справа «Донахью проти Стівенсона» заклала основи сучасного англійського права і судового захисту прав споживачів. Але більш важливим виявилося те, що принцип, покладений в основу її перемоги, став основоположним і створив прецедент, на який спирається з тих пір будь-який суд, який розглядає справу про заподіяння шкоди особі.
Саме прецедент справи «Донахью проти Стівенсона» став запорукою перемоги Стелли Лібек в справі проти McDonalds. У 1992 році 79-річна громадянка США Стелла Лібек вилила на себе каву, куплену в закладі швидкого харчування McDonalds, та отримала опіки ніг третього ступеню. Справа дійшла до суду який і визнав правоту за Лібек та присудив McDonalds виплатити постраждалій компенсацію в розмірі 640 тисяч доларів.
Джерело: Scotsman.com
