ЄРДР & законодавчі ініціативи: що нового пропонують?

Проблемні питання внесення відомостей до ЄРДР та чи будуть вони усунуті в розумінні існуючих законодавчих ініціатив?

Наразі комітетом Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності опрацьовується законопроєкт про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) №3049-а від 31.08.2020.

З його прийняттям законодавці прагнуть внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України (КПК), які будуть спрямовані на підвищення ефективності досудового розслідування, зокрема строків та підстав внесення відомостей до ЄРДР як обов’язкового елементу початку досудового розслідування.

На даний час стаття 214 КПК унормовує, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, які містять достатні дані про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела таких обставин, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Існують обов’язкові юридичні складові для початку досудового розслідування кримінального провадження за ініціативою заявника (потерпілого), а саме:

• подання до органу досудового розслідування заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення;
  
  
• виклад в такій заяві, повідомленні інформації про обставини, які можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.

Здавалось би, все дуже просто: спочатку написав заяву, після чого на «кривдника» відкрили кримінальну справу, а далі бажаний результат: слідство-суд-вирок.

Теорія без практики – мертва, а практика без теорії – сліпа

Як показує практика, так буває не завжди і, навіть такий незначний обсяг вимог не гарантує внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування. Тут варто згадати слова відомого історичного діяча, полководця Олександра Суворова: «Теорія без практики – мертва, а практика без теорії – сліпа».

У реальній дійсності, навіть звернення із юридично підготовленою заявою про вчинення кримінального правопорушення не дає жодних гарантій того, що викладені в заяві відомості будуть внесені до ЄРДР та розпочнеться досудове розслідування. 

На практиці, існує такий собі «фільтр» в особі правоохоронців, які на основі прочитаної заяви, яка подана про вчинення кримінального правопорушення, роблять передчасний висновок. Наприклад, що «не має суб’єктивних та об’єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати викладені в заяві обставини, як конкретний злочин». Іншими словами, зі змісту викладених в заяві обставин та фактів правоохоронці не вважають, що порушується кримінальний кодекс. Як наслідок, складається відповідь про те, що в заяві відсутні дані про вчинення кримінального правопорушення і відомості до ЄРДР не вносяться. 

У такому випадку порушуються вищенаведені вимоги ст. 214 КПК, що є підставою для заявника звернутися з відповідною скаргою до слідчого судді, до повноважень якого входить, зокрема, вирішення подібних ситуацій. На практиці, в переважній більшості випадків слідчі судді задовольняють такі скарги та зобов’язують уповноважених осіб органу досудового розслідування внести відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування. 

Все нове – добре забуте старе 

Саме такою фразою можна охарактеризувати законопроєкт 3049-а, автор якого пропонує ввести «дослідчу перевірку» поданих заяв про вчинення кримінального правопорушення. Строк такої «дослідчої перевірки» пропонується визначити тривалістю не більше 5 робочих днів.

Як ми бачимо, відбувається повернення до раніше діючого КПК 1960 року (діяв до 19.11.2012), норми якого передбачали проведення дослідчої перевірки відомостей, викладених в заявах про вчинення злочину.

За ідеєю автора законопроєкту, введення дослідчої перевірки спрямовано на покращення досудового слідства шляхом його розвантаження, адже органи досудового розслідування будуть займатися реальними справами.   

Проте, вважаю що наведена ініціатива в реаліях України може призвести до інших наслідків, а саме: у органів  досудового розслідування буде ще більше можливостей маніпулювати у вирішенні питання чи розпочинати досудове розслідування, чи ні. Тобто, орган досудового розслідування отримає старий механізм вирішення питань щодо відмови у відкритті кримінального провадження, а особи, які вчиняли кримінальні правопорушення, за певні блага зможуть впливати на те, аби кримінальне провадження не розпочиналось.

Вважаю, що існуючий «фільтр» при вирішенні питання про внесення відомостей в ЄРДР, а саме: зазначення в заяві «достатніх даних про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення» та строк на прийняття рішення — в межах 24-х годин після подання заяви про вчинення кримінального правопорушення, є цілком достатніми для того, щоб здійснити первинні заходи перевірки (огляд місця події, відібрання пояснень, проведення медичного освідування, отримання висновку спеціаліста) та прийняти обґрунтоване рішення про внесення чи невнесення відомостей до ЄРДР.

Те, що ці фільтри використовуються нераціонально, вже інше питання. Однак, проблему із значною кількістю справ (особливо це стосується національної поліції) не вирішити дослідчою перевіркою, яка має суто поверховий характер без з’ясування всіх обставин справи, передбачає проведення тих самих заходів перевірки та буде спрямована на розвантаження роботи шляхом збору матеріалу для обґрунтування рішення про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР. Такий собі спосіб розвантаження значної кількості справ. Це призведе до того, що збільшиться кількість кримінальних правопорушень, які взагалі не будуть розслідувані. 

Окрім цього, необхідно врахувати корупційну складову, до якої призведе прийняття до КПК нової норми щодо «дослідчої перевірки», протягом дії якої (5 робочих днів) будуть вирішуватися питання щодо прийняття рішення про внесення чи не внесення відомостей до ЄРДР. Зважаючи на це,  постає розумне питання: «Чи має ця запроваджувана норма нової редакції ст. 214 КПК України більше здобутків, чи принесе більше проблем для заявників та потерпілих?».

У пошуку відповіді не можна не згадати про так звану «теорію розбитих вікон», яка була сформована в США 1982 року політологом Джеймсом Вілсоном та кримінологом Джорджом Келлінгом. Суть теорії полягає в тому, що соціальні психологи та поліція погоджуються, що якщо розбите вікно в будинку лишається неполагодженим, незабаром решта вікон теж буде розбито. Якщо цю теорію інтерпретувати в сучасні умови, то виглядає вона так: якщо в певній місцевості вчиняються правопорушення і на них ніхто не реагує, а обстановка заохочує їх вчиняти, то незабаром на цій території почнуть вчинятися злочини, адже покарання за їх вчинення не настане.

Вважаю, що повернення до норми КПК 1960 року є кроком назад, адже в сьогоденній Україні із ростом криміногенної обстановки та схильністю посадовців до корупції, «дослідча перевірка» жодним чином не підвищить рівень ефективності в роботі органів досудового розслідування. На жаль, населення та органи правопорядку ще не мають такого рівня довіри один до одного.

Про злочинність потрібно повідомляти. Робити це необхідно якомога повніше та оперативніше, аби правоохоронці мали змогу вчинити дії для запобігання злочинності, належної фіксації  вчинених кримінальних правопорушень та швидкого досудового розслідування. 

І пам’ятайте, що за ч. 4 ст. 214 КПК України відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».