Побоювання стати жертвою переслідувань є критерієм щодо визначення біженця, — ВС

При визнанні статусу біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, ситуація в країні походження є доказом того, що суб’єктивні побоювання стати жертвою переслідування є обґрунтованими. Інформація про країну походження належить до загальновідомої і не потребує доказування.

Як повідомила прес-служба суду, такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 (справа №820/1309/16), розглянувши в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом громадянина Сирійської Арабської Республіки до Державної міграційної служби України про скасування рішення ДМС щодо відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов’язання повторно розглянути заяву позивача для надання одного із зазначених статусів.

Так, позивач у заяві стверджує, що в умовах внутрішнього збройного конфлікту і складної політичної ситуації в Сирії за умови повернення існує загроза його життю, безпеці та свободі.

У свою чергу в касаційній скарзі відповідач (представник ДМС) пояснив, що позивач прибув в Україну ще в 2012 р. на законних підставах, однак на певний період часу. З метою легалізувати подальше перебування він звернувся до ГУ ДМС із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Позиція відповідача полягає у тому, що не має достатніх підстав вважати, що позивач є особою, яка потребує додаткового захисту (відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону №3671-VI).

ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу, що при розгляді зазначених справ слід ураховувати, що обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідувань є визначальним у переліку критеріїв щодо визначення біженця. Ситуація в країні походження є доказом того, що суб’єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими, тобто підкріплюються об’єктивним положенням у країні.

Як зазначають у ВС, відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 №3, інформація про країну походження належить до загальновідомої інформації, може бути отримана як від біженця, так і незалежно від нього – з різних достовірних джерел, наприклад, з публікацій у засобах масової інформації, повідомлень національних чи міжнародних неурядових правозахисних організацій, звітів Міністерства закордонних справ України тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.