Нацбезпека та права людини в аеропортах: ЄСПЛ вказав на межі втручання у приватне життя

Можливість перевірки особи, яка триває до дев’яти годин, допит без офіційного затримання або доступу до адвоката. Усе це без обгрунтованої підозри, навіть в рамках боротьби з тероризмом може виходити за межі конвенційних гарантій.

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Бегал проти Сполученого Королівства» (заява № 4755/16), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.

Сільві Бегал прибула в аеропорт Східний Мідлендс (Англія) після візиту чоловіка, який перебував у в’язниці у Франції за злочини, пов’язані з тероризмом. Її зупинили відповідно до додатку 7 закону про боротьбу з тероризмом, який надавав співробітникам поліції і імміграційної служби повноваження зупиняти, проводити обшук і допитувати пасажирів у портах, аеропортах та міжнародних залізничних станціях. Законодавство не вимагало попереднього дозволу та повноваження зупиняти і допитувати могли здійснюватися без підозр у причетності до тероризму.

Співробітники прикордонної служби повідомили пані Бегал, що вона не перебувала під арештом і вони не підозрювали її в тому, що вона була терористом, але їм було необхідно поговорити з нею для того, щоб встановити, чи могла вона бути «особою, яка була пов’язана зі скоєнням, підготовкою або підбурюванням до терористичних актів». Після того, як їй надали час попросити про надання допомоги, її обшукали, дозволили поговорити з її адвокатом по телефону і потім відвели в кабінет для перевірки, в якому її допитували протягом 30 хвилин. Вона відмовилася відповідати на запитання за відсутності її адвоката. Згодом їй було пред’явлене обвинувачення в умисному невиконанні обов’язку відповідно до Додатку 7. Вона визнала себе винною і була умовно звільнена.

Бегал оскаржила повноваження, надані правоохоронним органами Додатком 7, в національних судах, однак там ці повноваження визнали такими, що відповідають закону, і є пропорційними. А верховний суд врахував, що на час розгляду справи законодавство було вже змінене. За новими правилами службовці, які проводять перевірку, повинні затримувати особу, якщо вони бажали перевіряти її протягом більш, ніж години, розпочинати допит лише після прибуття юриста, і звільняти осіб, які були допитані, через шість годин.

Пані Бегал поскаржилася до ЄСПЛ, стверджуючи, що повноваження поліції згідно з Додатком 7 порушили її права відповідно до статті 5 (право на свободу та безпеку), статті 6 (право на справедливий судовий розгляд) та статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Уряд Сполученого Королівства погодився, а ЄСПЛ визнав, що в даному випадку мало місце втручання з право заявника на повагу до її приватного та сімейного життя.

У Страсбурзі також розглянули, чи містив існуючий на той час порядок достатні гарантії для захисту заявника від свавільного втручання. Тут суд зазначив, що межі повноважень Додатку 7 і свобода дій, надані службовцям, які проводять перевірку, були широкими. Зокрема, повноваження постійно застосовувалися у всіх портах та прикордонних контрольно-пропускних пунктах та співробітники прикордонної служби не повинні були демонструвати, що вони мали обґрунтовану підозру, що особа була пов’язана з тероризмом. Широкі межі повноважень і відсутність вимоги «обґрунтованої підозри» не суперечили принципу законності з урахуванням того, що Договірні держави вже зіткнулися з дуже реальною загрозою міжнародного тероризму. Дійсно, існували очевидні докази того, що повноваження правоохоронців мали дійсну цінність для захисту національної безпеки і, насправді, не було зловживань ними. Зокрема, в 2011 році лише 0,03% пасажирів, які подорожували через порти, були перевірені відповідно до Додатку 7.

Проте, існували й інші фактори, які свідчили, що законодавство не було достатньо окреслене та були відсутні відповідні правові гарантії від зловживань. Зокрема, особи могли бути піддані перевірці, яка могла тривати до дев’яти годин, і змушені відповідати на запитання без офіційного затримання або доступу до адвоката. Крім того, можливість вимагати судового перегляду повноважень відповідно до Додатку 7 була обмеженою, оскільки співробітник прикордонної служби не був зобов’язаний демонструвати «обґрунтовану підозру».

З урахуванням цих недостатніх гарантій разом з відсутністю будь-якої вимоги «обґрунтованої підозри» Суд визнав, що на той час, коли заявника зупинили, повноваження згідно з Додатком 7 не були «відповідними до закону». З цього ЄСПЛ констатував факт порушення статті 8 Конвенції.

А от розглядати скаргу відповідно до статті 5 ЄСПЛ не став, оскільки вона була заснована на тих самих фактах, що й її скарга відповідно до статті 8.

Що стосується статті 6 то тут суд у Страсбурзі виходив з того, що заявниця не була ні заарештована, ні обвинувачена в кримінальному злочині. Лише той факт, що вона була обрана для перевірки, неможливо було розуміти як такий, що означає, що її підозрювали у причетності до будь-якого кримінального злочину. Навпаки, співробітники поліції чітко повідомили їй, що вона не перебувала під арештом і поліція не підозрювала її в тому, що вона була терористом.

У підсумку суд постановив, що виявлення порушення ст. 8 Конвенції складало достатньо справедливу сатисфакцію щодо моральної шкоди, завданої заявнику. Він присудив 25 000 євро відшкодування видатків і витрат, які повинні бути виплачені адвокату заявника.

З текстом прес-релізу рішення ЄСПЛ у справі «Бегал проти Сполученого Королівства» (заява № 4755/16) у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова та директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової можна ознайомитися за посиланням.

Фото: Pexels