Чарльз Міллар: історія юриста, який прославився завдяки своєму заповіту

Остання воля і заповіт Чарльза Ванса Міллара (1853-1926) привернули більше уваги в Канаді, ніж будь-який інший. Він надихнув на створення фільму, книжки і зберіг невелику армію адвокатів, зайнятими (і багатими) в судах протягом багатьох років.

Чарльз Міллар був адвокатом, який практикував у Торонто. Він був королівським радником. Міллар, як і багато інших юристів, також був підприємцем, власником компанії, яка спеціалізувалася на доставці пошти до Британської Колумбії (BC Express).

7 червня 1921 року він написав свою волю. Протягом п’яти років вона залишалась таємницею, поки пан Міллар продовжував жити. Коли він помер від серцевого нападу у віці 73 років, на Хеллоуін, 31 жовтня 1926 року, його виконавець подав заповіт до суду округу Онтаріо.

Саме тоді всі веселощі й почалися.

Заповіт був більше схожий на жарт, який втім виявився реальністю і став атракціоном людської жадібності на наступні 12 років, протягом яких адвокату Міллара довелося захищати його останнє волевиявлення.

Ось основні його положення:

1. Акції елітного Онтарійського жокейського клубу він розділив між трьома людьми, двоє з яких були затятими прихильниками закриття кінських перегонів і будь-яких тоталізаторів в цілому. Їм довелося тимчасово вступити в цей клуб, щоб продати свої акції. І третій — азартний гравець, якому в іншому випадку ніколи не світило стати членом даного клубу, отримав своє членство.
2. По одній акції Кенілворського (Kenilworth) жокейського клубу він розподілив між практикуючими священиками трьох навколишніх містечок. Жарт полягав у тому, що клуб був абсолютним банкрутом. Кожен, хто володів його акціями намагався від них позбутися і їх вартість на той момент становила всього півцента.
3. Так само він заповідав по одній акції пивоварного заводу O’Keefe кожному практикуючому протестантському священику в Торонто і більшість священиків взяли їх. Хоча, як виявилося згодом, він за фактом цими акціями не володів (та ще й завод знаходився під «дахом» католиків) і, в результаті, це вилилося в довгі релігійні розбирання.
4. Свій будинок на Ямайці він заповів трьом адвокатам, які яро ненавиділи один одного, без права його продажу. А після смерті останнього з цих адвокатів будинок повинен був бути проданий, а кошти роздані біднякам.

Ну, і останній пункт його заповіту, завдяки якому Міллар отримав місце в історії:

Решту його майна, він заповідав продати і розділити між тими жінками, які народять в Торонто найбільшу кількість дітей в наступні, після його смерті, 10 років. З урахуванням великої депресії, що набирала обертів, це спровокувало вибух народжуваності і цей період отримав назву Baby’s Derby. До фінішу дійшли 4 матусі з дев’ятьма дітьми кожна і отримали по 125 тисяч доларів. Ще одна матуся з десятьма дітьми, двоє з яких були мертвонародженими, отримала втішний приз в 12,5 тисяч доларів і ще одна з десятьма дітьми, не всі з яких були народжені від чоловіка, теж отримала втішний приз в 12,5 тисячі доларів.

P.S. Весь цей час далекі родичі Міллара атакували суд з вимогою визнати його заповіт недійсним на підставі аморальності, але не досягли успіху.

За матеріалами: Duhaime.org, Verum