Впровадження корпоративних політик у сфері прав людини: результати опитування


Аліна Куц-Карпенко

державний експерт Мінцифри (колишній державний експерт з прав людини Міністерства юстиції)


Наприкінці літа 2019 року керівники Apple, Boing, FedEx, General Motors та ще понад 170 глобальних корпорацій з мережі Business Roundtable, зробили спільну заяву про зобов’язання керувати компаніями в інтересах усіх зацікавлених сторін – клієнтів, працівників, постачальників, громад та акціонерів.

Схоже, що глобальні компанії визнають важливість ведення своєї діяльності на основі принципів корпоративної соціальної відповідальності. 

Але для чого це їм? Окрім, звісно ж, загального суспільного блага. Чи отримує бізнес від впровадження політики у сфері прав людини та політик корпоративної соціальної відповідальності якісь переваги для себе? Cпробувала знайти відповідь на це питання, поспілкувавшись з представниками «піонерів» корпоративної соціальної відповідальності в Україні.

Опитування щодо корпоративних переваг від впровадження ініціатив у сфері сталого розвитку, корпоративної соціальної відповідальності та прав людини*

Якщо коротко, онлайн-опитування мало на меті дізнатись, чи отримали компанії, які впровадили у свої політики принципи корпоративної соціальної відповідальності, у сфері бізнесу та прав людини та сталого розвитку, якусь користь після такого впровадження.

Основні питання опитувальника:

  • як вплинуло на господарську діяльність компаній впровадження ініціатив щодо сталого розвитку у сфері прав людини
  • яку користь коли-небудь отримували компанії від впровадження таких ініціатив
  • чи був коли-небудь з-боку інвестора/клієнта/постачальника інтерес щодо того, чи впроваджує компанія такі ініціативи 

*Опитування проведено Міністерством юстиції у партнерстві з Глобальним договором ООН в Україні

В опитуванні взяло участь 13 респондентів, серед яких великі та середні компанії з найрізноманітніших сфер – від ІТ до роздрібної торгівлі.

Щодо першого аспекту, а саме впливу на господарську діяльність впровадження компанією ініціатив у сфері прав людини, то результати опитування такі:

  • практично усі компанії (за винятком 1 респондента) вказали, що це сприяло формуванню позитивного іміджу та репутації компанії на ринку 
  • 8 респондентів зазначили, що це мало вплив на підвищення вартості бренду компанії
  • 9 респондентів запевнили, що було створено додаткові ринкові переваги та підвищено конкурентоздатність компанії
  • 6 респондентів вказало на відкриття доступу до окремих ринків
  • усі респонденти зазначили, що така політика призводить до утримання працівників в компанії

А найголовніше те, що усі респонденти відзначили той чи інший позитивний вплив такого впровадження.

Стосовно 2 аспекту опитування, а саме отриманої користі від впровадження ініціатив у сфері прав людини:

  • 4 респонденти отримали можливість укласти окремі контракти
  • 5 респондентів розпочали бізнес-відносини з новими клієнтами
  • 2 респонденти відзначили отримання доступу до нових ринків
  • 11 респондентів вказали, що це дозволило сформувати більш сприятливий імідж компанії, а також сприяло підвищенню мотивації та продуктивності співробітників компанії
  • 7 респондентів відзначили сприяння зменшенню ризиків, а саме – юридичних, операційних, фінансових, репутаційних

Компаніям також запропонували вказати приклад отриманої користі. Серед відповідей є вступ до ENTSO-E (Європейська мережа операторів систем передачі), сповільнення плинності кадрів, покращення ситуації із підбором персоналу на посади в операційні служби, відзначення міжнародними партнерами як такої компанії, що націлена на сталий розвиток, розширення напрямків діяльності компанії та її масштабу, покращення інфраструктури компанії. Одна з компаній стверджує, що працевлаштування людей з інвалідністю дозволило стати лідером на ринку, підвищити лояльність співробітників та клієнтів.

Цікавим індикатором необхідності внутрішньої політики у сфері прав людини є те, що один із респондентів прокоментував: «Деякі з наших клієнтів (зокрема, великі транснаціональні компанії) розглядають компанію як постачальника лише у разі відповідності певним соціальним стандартам – у тому числі і щодо прав людини». Західний бізнес, до прикладу, вже починає ретельніше обирати контрагентів, звертаючи увагу на впровадження ними ініціатив у сфері прав людини.

Що стосується заінтересованості клієнта, постачальника чи інвестора у впровадженні компанією ініціативи щодо корпоративної соціальної відповідальності:

6 компаній-респондентів стикались із таким запитанням від клієнта, постачальника чи інвестора.

Наявність таких випадків свідчить про поступове поширення інформації про практики КСВ в Україні та у світі загалом та про новий критерій відбору компаній для співпраці, інвестування чи отримання послуг. Серед іншого, у світі зараз говорять про «відповідальне» інвестування, яке враховує політику компанії у сфері бізнесу та прав людини.

Для впровадження компаніями практик захисту прав людини та корпоративної соціальної відповідальності в Україні потрібний гарний приклад. Лідери ринку та ті, хто прагне цього «титулу», можуть стати ним для інших компаній. По суті, це досить скоро буде їхньою необхідністю, адже для того, щоб залишатись постійно у статусі лідера, потрібно слідувати практиці захисту прав людини. Як мінімум, з метою монетизації репутації.

Не останню роль у цьому процесі відіграватимуть державні компанії України. Представник однієї з них додав коментар в опитуванні про те, що спільнотою експертів з КСВ глибоко цінується усвідомлення державними компаніями свого впливу на соціум на внесок в досягнення цілей сталого розвитку. 

Очевидно, що кількість компаній, які розуміють необхідність впровадження у своїх політиках принципів корпоративної соціальної відповідальності, цілей сталого розвитку та прав людини, невпинно збільшується. Корпоративних переваг також стає більше і вони урізноманітнюються (від відкриття нових ринків до створення сприятливого середовища для працівників). Зовсім скоро така КСВ-політика компаній буде не лише одним із чинників отримання корпоративних переваг, а й стане необхідним реквізитом ведення господарської діяльності. 

__________

Редакція може не поділяти думки авторів у розділі «блоги».