Воєнний стан: український варіант

ЗМІ поширюють новину, що Верховною Радою України затверджено Указ Президента України про введення воєнного стану та посилаються на Указ Президента України  №390/2018 від  26 листопада 2018 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 листопада 2018 року «Щодо надзвичайних заходів із забезпечення державного суверенітету і незалежності України та введення воєнного стану в Україні», який насправді не є таким Указом.

А Указів Президента України про введення воєнного стану за один день, 26 листопада 2018 року, було два.

Науковий радник АО «BARRISTERS» Пашковський Микола Іванович висловив свій погляд на введення воєнного стану в Україні.

Так, 26 листопада 2018 року Президент України вніс до Верховної Ради України проект Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (реєстраційний № 9338 від 26.11.2018 р.) (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=65008). Разом з  проектом і пояснювальною запискою додавався Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 391/2018 від 26.11.2018 р., який передбачав введення воєнного стану на всій територій України із 14 години 26 листопада 2018 року строком на 60 діб до 14 години 25 січня 2019 року.

Відповідно до пункту 31 частини першої статті  85 Конституції України, статті 189 Закону України «Про Регламент Верховної Ради  України», статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Верховна Рада України увечері 26 листопада 2018 року зібралася на позачергове пленарне засідання з розгляду питання щодо прийняття проекту Закону (реєстраційний номер 9338) про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Під час попередніх дебатів було досягнуто згоди, що термін введення воєнного стану обмежується з 60 днів до 30 днів, і, що буде зазначено, що вибори Президента України відбудуться 31 березня 2019 року, тобто в той термін, який передбачений законом України.

У зв’язку з цим Президентом України внесено до Верховної Ради доопрацьований проект Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який посилається вже на новий Указ Президента України № 393/2018 від 26.11.2018 р. «Про введення воєнного стану в Україні», яким введення воєнного стану обмежується строком на 30 діб.

Доопрацьований проект Закону, внесений Президентом України, передбачав такі положення:

«1. Затвердити Указ Президента України від 26 листопада 2018 року № 393 «Про введення воєнного стану в Україні» з таким застереженням:

воєнний стан вводиться в Вінницькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернігівській, а також Донецькій, Запорізькій, Херсонській областях та внутрішніх водах України Азово-Керченської акваторії.

2. У період дії воєнного стану, введеного зазначеним Указом Президента України, часткова мобілізація оголошується Президентом України у строки і в обсягах відповідно до загроз національній безпеці і обороні України».

Далі, в сесійній залі Президент України вніс дві пропозиції:

1. голосувати за затвердження цього нового Указу Президента України № 393/2018 від 26.11.2018 р. «Про введення воєнного стану в Україні»,

2. викласти в Законі, який затверджує цей Указ, такі умови:

– «запровадження воєнного стану виключно в областях, які розташовані вздовж російського кордону, вздовж придністровської  ділянки україно-молдовського кордону і вздовж узбережжя Чорного  і Азовського морів. Саме там, де може бути нанесений удар… Це є Вінницька, Луганська, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, а також Чернігівська, Херсонська і внутрішні води азово-керченської акваторії».

– «особий стан буде введений лише у випадку наземної операції регулярних військ Російської Федерації за межами операції Об’єднаних сил і за межами незаконно анексованого Криму» (цитується за стенограмою засідання ВРУ – http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/6966.html).

Голова Верховної Ради України в традиційному для ВРУ стилі поставив проект закону «…на голосування з тими поправками, які під стенограму узгодив Президент України», тобто «з голосу» і Закон було прийнято в цілому.

Наразі прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» станом на 11:00 27 листопада 2018 року не опубліковано, на сайті Верховної Ради в інформаційній картці відповідного законопроекту міститься стан «Стан проходження: Готується на підпис», що свідчить про те, що кінцева редакція Закону ще не готова.

Деякі попередні підсумки:

1) Конституція України передбачає таке повноваження Верховної Ради України як 31) «затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях…» та не містить положень про право Верховної Ради України робити будь-які застереження під час такого затвердження (п. 31 ч. 1 ст. 85 Конституції України). Проте відповідно до ч. 1 ст. 190 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» передбачає, що «Верховна Рада може прийняти повністю, частково з рекомендаціями та/або застереженнями або відхилити проект закону про затвердження відповідного указу Президента України про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях…».

2) Народні депутати України в черговий раз проголосували за текст проекту Закону, запропонований «з голосу», що може позначитися на кінцевій редакції Закону.

Пунктом 3 Указу Президента України від 26 листопада 2018 року № 393 «Про введення воєнного стану в Україні» передбачено, що тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні  для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Таке рішення тягне за собою звуження обсягу конституційних прав людини і громадянина:

– права на працю та права вільно обирати місце роботи (п. 2 ч. 1, п. 21 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»);

– права власності (п. 4 ч. 1, п. 12 ч. 1, п. 15 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»);

– свободи пересування (п. 5, п. 6 ч. 1, п. 16 ч. 1, п. 23 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»);

– свободи мирного зібрання (п. 8 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»);

– права створювати політичні партії та мати в них членство (п. 9 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»);

– свободи слова (п. 10 ч. 1, п. 12 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»);

– свободи підприємництва (п. 13, 14 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»);

– права на житло (п. 17 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»);

– права на достатній життєвий рівень (п. 20 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану») та інш.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» конкретні обмеження (трудову повинність, військово-квартирну повинність, примусове віджування майна, комендантську годину, інтернування і т.п.) в окремих місцевостях України, де введено воєнний стан, запроваджує та здійснює в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Таким чином, після набрання чинності Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», слід очікувати відповідних рішень військового командування (насамперед, Генштабу ЗСУ) та військових адміністрацій (у разі їх утворення), щоб розуміти, які конкретні обмеження та на якій місцевості України, де введено воєнний стан, було запроваджено.

Відразу слід зазначити на певні проблеми, що матимуть місце у кримінальному судочинстві, де і без воєнного стану не все гаразд.

Відповідно до ст. 615-1 КПК України, яка визначає особливий режим досудового розслідування в умовах воєнного, надзвичайного стану або у районі проведення антитерористичної операції, на місцевості (адміністративній території), на якій діє правовий режим, зокрема воєнного стану, у разі неможливості виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 163, 164, 234, 235, 247 та 248 цього Кодексу, а також повноважень щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 30 діб до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260-263-1, 294, 348, 349, 377-379, 437-444 Кримінального кодексу України, ці повноваження виконує відповідний прокурор.

Постає ряд запитань у зв’язку з реалізацією вказаних положень:

1) хто і в якому порядку буде встановлювати неможливість виконання у встановлені законом строки слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 163, 164, 234, 235, 247 та 248 КПК України;

2) в якому порядку можуть оскаржуватися до суду (слідчому судді) відповідні рішення прокурора, які приймаються з виконання повноважень, передбачених ч. 1 ст. 651-1 КПК України, оскільки ч. 1 ст. 303 КПК України не містить посилання на такі рішення, а ч. 2 ст. 303 КПК України передбачає, що «скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу».

І останнє зауваження.

Реалізація Закону України  «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та відповідного Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» передбачатиме відступ України від окремих міжнародно-правових зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому Верховна Рада має звернутися до Генерального секретаря ООН та Генерального секретаря Ради Європи з відповідною заявою і слід звернути увагу, що за практикою ЄСПЛ дерогація (відступ від зобов’язань) має відповідати низці критеріїв, визначених ст. 15 Конвенції (наявність війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації; гострота становища; не протиріччя заходів, що відступають від зобов’язань держави за Конвенцією, іншим її зобов’язанням згідно з міжнародним правом), що може стати в майбутньому предметом певного звернення до Європейського суду з прав людини.

Досвід дерогації в України є. Наприклад, 21 травня 2015 року Верховною Радою України була прийнята постанова № 462-VIII «Про Заяву Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов’язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» (постанова оскаржувалася до ВАСУ, див.: постанова ВАСУ від 18.10.2016 р., справа N 800/232/16(800/220/15).

Документи, щодо воєнного стану:

Джерело: BARRISTERS

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *