Вітрина магазину як торгова марка та витвір мистецтва
Кажуть, що секрет успіху в консалтингу — дивувати клієнта. Деякі клієнти самі вміють дивувати нестандартними завданнями. Наприклад, як можна захиститися від копіювання оригінального стилю і оформлення магазину? Відповідь є в судовій практиці європейських країн.
Apple в 2010 р зареєстрував в США об’ємну торгову марку (ТМ) — інтер’єр і фрагмент фасаду роздрібного магазину, де заявник продає і обслуговує товари.
Однак міжнародна ТМ №1060321 отримала відмову в Патентному відомстві Німеччини з формулюванням: знак не асоціюється c заявником, а конкуренти можуть вільно використовувати столи, вітрини і вікна в своїх оффлайн магазинах. Відмову оскаржили в Німецький Федеральний Патентний Суд, який звернувся в Суд справедливості (Суд Європейського Союзу).
У липні 2014 р останній лаконічно виразився у справі C-421/13, Apple Inc. v Deutsches Patent- und Markenamt:
Зовнішнє і внутрішнє оформлення магазину без зазначення точних розмірів і пропорцій може бути зареєстровано як ТМ для послуг роздрібної торгівлі тими товарами, які будуть продаватися в магазині, якщо позначення не є невід’ємною частиною пропозиції з продажу товарів — тобто придатне для надання інших оплачуваних послуг (наприклад, навчальні заняття з користувачами).
Цей підхід викликав полеміку серед європейських IP юристів:
- звідки у знака візьметься відмінна здатність, якщо там схематично зображено два паралельних ряди столів, ліворуч і праворуч від яких — стіни з великими вітринами, які видно через великі скляні вікна? Приблизно так само оформлено внутрішній простір інших роздрібних магазинів електроніки.
- як оцінити позначення за критерієм описовості, якщо більшість елементів інтер’єру магазину використовуються конкурентами? Невже тепер ніхто не може ставити посеред торгового залу столи, розташовувати на них великі товари, а на стінах розміщувати дрібні товари?
- куди потрібно наносити знак, щоб таке використання було порушенням? Зазвичай ТМ наносять на вивіску, документацію, використовують в рекламі послуг і т.п. Чи вважається фізичне будівництво та оздоблення магазину нанесенням знака на … стіни? столи? скло?
- хіба у роздрібній торгівлі мобільними телефонами як окремої послуги є покупець? Споживач йде в магазин, щоб наживо побачити і протестувати товар, порадитися з консультантом, дізнатися як користуватися товаром, але ніхто ж не платить окремо за ці послуги — їх вартість включена в сам товар.
Здається, що для охорони інтер’єру магазину більше підходить промисловий зразок, а для екстер’єру — твір архітектури як об’єкт авторського права. Чому Apple Inc. вибрав шлях торговельної марки?
Design patent хороший, але шанси стягнути велику суму збитків низькі, адже її потрібно зв’язати з кількістю проданого товару. Ніхто ж не продає інтер’єр магазинів покупцям товарів! Copyright в США неефективний, тому що обсяг охорони обмежений критерієм функціональності — якщо твір має утилітарне призначення, його форма не може бути монополізована (з цієї причини не охороняється одяг).
Де можна захистити авторські права на інтер’єр магазину?
Італійська мережа KIKO, відкривши у Франції магазини косметики, виявила, що компанія Folies Douces повторила дизайн вітрини і інших елементів оформлення в своїх магазинах косметики і аксесуарів. Італійці подали позов, звинувативши французів в порушенні авторських прав і недобросовісній конкуренції.
У травні 2015 року суд першої інстанції (Tribunal de Grande Instance de Lille) задовольнив позов і визнав факт незаконного використання твору. Відповідач подав апеляцію, вказавши, що елементи інтер’єру магазину недостатньо оригінальні, щоб охоронятися авторським правом.
В травні 2017 року суд апеляційної інстанції (la Cour d’appel de Douai) залишив рішення на користь позивача, стягнувши завдані збитки і зобов’язавши відповідача демонтувати елементи вітрин, які розмивають його унікальний стиль і паразитують на репутації позивача.
Почитайте, як описані деякі елементи інтер’єру — це не рішення суду, а книга по дизайну інтер’єрів!
форма трикутної вітрини, пофарбована білим лаком, має оригінальну форму за рахунок двох перевернутих укосів, створивши відчуття гладкого і округлого інтер’єру і посиливши футуристичне сприйняття дизайну;
розстановка меблів в магазині, поєднана з симетричним розташуванням товарів на вітринах, підсилює нескінченний незавершений візуальний аспект дизайну;
композиція і вибір кольорів (фіолетовий, білий, чорний) і їх регулярне чергування (темна підлога і білі меблі; чорні екрани телевізорів і фіолетовий фон) підсилюють лінійний аспект дизайну
Компанія KIKO зіткнулася з копіюванням інтер’єру бутиків серед місцевих конкурентів в 2010 році і з тих пір безуспішно намагалася переконати італійське правосуддя в порушенні авторських прав. Лише в січні 2015 року його змогла переконати суд в Мілані захистити права на твори архітектури, проте відповідач подав апеляцію.
У 2014 році компанія подала заявку на реєстрацію об’ємного знаку в якості європейської торгової марки, отримала відмову, подала апеляцію і програла її. Вони не змогли переконати, що знак отримав достатню відмінну здатність, щоб служити для споживачів самостійним ідентифікатором компанії-заявника.
Питання про те, чи придатне авторське право для захисту інтер’єру магазину зводиться до двох моментів:
- наскільки суд країни опускає вимоги до оригінальності твору
- де грань між функціональністю речі і дизайном.
Ще одне питання: при наявності у позивача авторських прав на дизайн і об’ємної ТМ на цей же дизайн виходить «подвійна» охорона, але тоді суд повинен розмежувати, що саме порушив відповідач: ТМ чи авторське право?
Джерело: Legalshift
