Вітрина магазину як торгова марка та витвір мистецтва

Кажуть, що секрет успіху в консалтингу — дивувати клієнта. Деякі клієнти самі вміють дивувати нестандартними завданнями. Наприклад, як можна захиститися від копіювання оригінального стилю і оформлення магазину? Відповідь є в судовій практиці європейських країн.

Apple в 2010 р зареєстрував в США об’ємну торгову марку (ТМ) — інтер’єр і фрагмент фасаду роздрібного магазину, де заявник продає і обслуговує товари.

Однак міжнародна ТМ №1060321 отримала відмову в Патентному відомстві Німеччини з формулюванням: знак не асоціюється c заявником, а конкуренти можуть вільно використовувати столи, вітрини і вікна в своїх оффлайн магазинах. Відмову оскаржили в Німецький Федеральний Патентний Суд, який звернувся в Суд справедливості (Суд Європейського Союзу).

У липні 2014 р останній лаконічно виразився у справі C-421/13, Apple Inc. v Deutsches Patent- und Markenamt:

Зовнішнє і внутрішнє оформлення магазину без зазначення точних розмірів і пропорцій може бути зареєстровано як ТМ для послуг роздрібної торгівлі тими товарами, які будуть продаватися в магазині, якщо позначення не є невід’ємною частиною пропозиції з продажу товарів — тобто придатне для надання інших оплачуваних послуг (наприклад, навчальні заняття з користувачами).

Цей підхід викликав полеміку серед європейських IP юристів:

  1. звідки у знака візьметься відмінна здатність, якщо там схематично зображено два паралельних ряди столів, ліворуч і праворуч від яких — стіни з великими вітринами, які видно через великі скляні вікна? Приблизно так само оформлено внутрішній простір інших роздрібних магазинів електроніки.
  2. як оцінити позначення за критерієм описовості, якщо більшість елементів інтер’єру магазину використовуються конкурентами? Невже тепер ніхто не може ставити посеред торгового залу столи, розташовувати на них великі товари, а на стінах розміщувати дрібні товари?
  3. куди потрібно наносити знак, щоб таке використання було порушенням? Зазвичай ТМ наносять на вивіску, документацію, використовують в рекламі послуг і т.п. Чи вважається фізичне будівництво та оздоблення магазину нанесенням знака на … стіни? столи? скло?
  4. хіба у роздрібній торгівлі мобільними телефонами як окремої послуги є покупець? Споживач йде в магазин, щоб наживо побачити і протестувати товар, порадитися з консультантом, дізнатися як користуватися товаром, але ніхто ж не платить окремо за ці послуги — їх вартість включена в сам товар.

Здається, що для охорони інтер’єру магазину більше підходить промисловий зразок, а для екстер’єру — твір архітектури як об’єкт авторського права. Чому Apple Inc. вибрав шлях торговельної марки?

Design patent хороший, але шанси стягнути велику суму збитків низькі, адже її потрібно зв’язати з кількістю проданого товару. Ніхто ж не продає інтер’єр магазинів покупцям товарів! Copyright в США неефективний, тому що обсяг охорони обмежений критерієм функціональності — якщо твір має утилітарне призначення, його форма не може бути монополізована (з цієї причини не охороняється одяг).

Де можна захистити авторські права на інтер’єр магазину?

Італійська мережа KIKO, відкривши у Франції магазини косметики, виявила, що компанія Folies Douces повторила дизайн вітрини і інших елементів оформлення в своїх магазинах косметики і аксесуарів. Італійці подали позов, звинувативши французів в порушенні авторських прав і недобросовісній конкуренції.

У травні 2015 року суд першої інстанції (Tribunal de Grande Instance de Lille) задовольнив позов і визнав факт незаконного використання твору. Відповідач подав апеляцію, вказавши, що елементи інтер’єру магазину недостатньо оригінальні, щоб охоронятися авторським правом.

В травні 2017 року суд апеляційної інстанції (la Cour d’appel de Douai) залишив рішення на користь позивача, стягнувши завдані збитки і зобов’язавши відповідача демонтувати елементи вітрин, які розмивають його унікальний стиль і паразитують на репутації позивача.

Почитайте, як описані деякі елементи інтер’єру — це не рішення суду, а книга по дизайну інтер’єрів!

  • форма трикутної вітрини, пофарбована білим лаком, має оригінальну форму за рахунок двох перевернутих укосів, створивши відчуття гладкого і округлого інтер’єру і посиливши футуристичне сприйняття дизайну;

  • розстановка меблів в магазині, поєднана з симетричним розташуванням товарів на вітринах, підсилює нескінченний незавершений візуальний аспект дизайну;

  • композиція і вибір кольорів (фіолетовий, білий, чорний) і їх регулярне чергування (темна підлога і білі меблі; чорні екрани телевізорів і фіолетовий фон) підсилюють лінійний аспект дизайну

Компанія KIKO зіткнулася з копіюванням інтер’єру бутиків серед місцевих конкурентів в 2010 році і з тих пір безуспішно намагалася переконати італійське правосуддя в порушенні авторських прав. Лише в січні 2015 року його змогла переконати суд в Мілані захистити права на твори архітектури, проте відповідач подав апеляцію.

У 2014 році компанія подала заявку на реєстрацію об’ємного знаку в якості європейської торгової марки, отримала відмову, подала апеляцію і програла її. Вони не змогли переконати, що знак отримав достатню відмінну здатність, щоб служити для споживачів самостійним ідентифікатором компанії-заявника.

Питання про те, чи придатне авторське право для захисту інтер’єру магазину зводиться до двох моментів:

  1. наскільки суд країни опускає вимоги до оригінальності твору
  2. де грань між функціональністю речі і дизайном.

Ще одне питання: при наявності у позивача авторських прав на дизайн і об’ємної ТМ на цей же дизайн виходить «подвійна» охорона, але тоді суд повинен розмежувати, що саме порушив відповідач: ТМ чи авторське право?

Джерело: Legalshift

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *