В Україні мають намір впорядкувати відносини паркування транспортних засобів

У Верховній Раді зареєстрований проект Закону № 8423 про внесення змін до статті 977 Цивільного кодексу України щодо впорядкування відносин паркування транспортних засобів.

Автори законопроекту стурбовані тим, що станом на сьогодні в країні так звані «паркувальники» транспортних засобів банально збирають гроші з водіїв, які поставили в місцях паркування транспортні засоби. Розмір такого «ринку» — сотні мільйонів гривень. При цьому «паркувальники» не несуть жодних взаємних та зустрічних зобов’язань перед водіями. Гроші збираються (отримуються) просто, без всілякої логіки, притаманної цивільно-правовим стосункам, де в обмін на грошові кошти, які отримуються від одного учасника правовідносин інший учасник правовідносин має щось надати навзаєм (передати товари, надати роботу, виконати послугу тощо).

Згаданий вид «бізнесу» є надприбутковий, позаяк не передбачає практично ніяких капіталовкладень та взаємної відповідальності — по суті відбувається «продаж повітря», — йдеться в пояснювальній записці.

Тому останнім часом виникла потреба у врегулюванні та упорядкуванні відносин з паркування транспортних засобів (в тому числі платного), запевняють ініціатори проекту. Так, в ряді законодавчих актів України, таких як Податковий Кодекс України (ст. 10), Кодекс України про адміністративні правопорушення (ст. 1521) та інших вживається термін «паркування транспортних засобів», однак, при цьому в законодавчих актах відсутнє визначення та наповнення правового змісту зазначеної діяльності, розподілу повноважень та обсягу відповідальності між учасниками правовідносин, порядку здійснення такої діяльності тощо.

При цьому аналіз фрагментарних посилань в законодавчих актах на термін «відносини паркування» чи «діяльність з надання послуг паркування» дають підстави визначати, що така діяльність є договірною діяльністю між суб’єктами правовідносин, котра заснована на юридичній рівності, самостійному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Відтак, очевидно, що така діяльність має бути регламентована (кодифікована) нормами Цивільного кодексу України, як єдиного універсального законодавчого акту, який регулює всі відносини, засновані на аналогічних засадах (купівля-продаж, банківський рахунок, обмін, надання послуг тощо).

Без визначення суті відносин т. з. «стосунки паркування» або «відносини паркування» є лише банальним збором (побором) коштів з водіїв, які залишають свої транспортні засоби на вулицях міст, без зустрічної відповідальності за невиконання зустрічних зобов’язань чи їх порушення.

Тому, виникає необхідність внесення відповідних змін до Цивільного кодексу України (як головного, базового акту законодавства України, який регулює передусім договірні відносини між сторонами) шляхом встановлення (розрізнення) чим же відрізняються (виходячи з загальних засад справедливості, розумності, вільності волевиявлення) відносини паркування поміж інших відносин.

Вбачається, що відносини паркування окрім того, що є договірними (де праву однієї сторони відповідає певний обов’язок іншої сторони і навпаки) і вільними (заснованими на рівності сторін) найбільш подібні (схожі) до відносин схову (зберігання) і саме це і пропонується визначити запропонованим до прийняття Законом.

Так, за загальними правилами (засадами) за відносинами схову (зберігання) одна особа (зберігач), яка володіє певними ресурсами та можливостями (територія, обладнання, персонал) надає іншій особі послуги зі збереження (схову) майна такої особи, отримуючи від це розумну та справедливу винагороду в межах цивільного обміну, який в свою чергу є основою сучасної цивілізації. Приміром, особа сплачує кошти (ділиться своїми ресурсами) в обмін на щось. Особа сплачує податки в обмін на виконання державою своїх взаємних зобов’язань по встановленню правопорядку, регулюванню стосунків, захисту від злочинності, вирішенню спорів, обороні тощо. Це стосується податкової системи та відносин на рівні держава – громадянин (юридична особа). В деяких країнах світу, слід зазначити, оплата паркування є податком (який сплачується на користь держави в силу відповідних нормативних актів, які визначають цей платіж, як податок). В Україні він не є податком (збором), як таким як з огляду на особу, яка отримує гроші за паркування (приватні особи, комунальні підприємства) так і з огляду на загальні засади відносин.

В плані цивільних відносин особа сплачує кошти в обмін на певні матеріальні блага. Що ж стосується «паркування», то наразі зміст цієї діяльності та відповідь на головне питання — за що саме водій транспортного засобу має сплачувати кошти, залишивши своє майно (автомобіль) на дорозі (на вулиці) — відсутні.

З метою вирішення цього питання пропонується прийняти  законопроект, який зможе ситуацію з «паркуванням» якісно відрізнити від випадків, коли водій залишає автомобіль поза охоронюваною зоною контролю, напризволяще, на власний ризик — в таких випадках зрозуміло, що ризик втрати чи пошкодження автомобіля водій приймає на себе, на відміну від випадків, коли водій (власник) сплачує кошти в обмін на догляд за автомобілем та забезпеченням його схоронності.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *