Студенти у містах, де немає розвинутого юрбізнесу, повинні мати можливості для саморозвитку

Створення масштабних проектів часто виникає із необхідності задовольнити особисті потреби та відсутності необхідних ресурсів серед вже існуючих на ринку.

Так розпочалась історія Світлани Одінцової — ініціаторки та співзасновниці осередку Ліги студентів у Миколаєві та регіональних відділень у малих містах, а сьогодні представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Миколаївській області та співзасновниці ГО «Правозахисне об’єднання «Ти ж юрист».

Lойер розпитав її про здобутий досвід та запитав поради щодо розвитку юридичної освіти в Україні.

Розкажіть про свій шлях в Лізі студентів АПУ. З чого ви починали?

Для мене ця частина мого життя дуже важлива. Вона розпочалась на початку мого третього курсу навчання. Минулого року я почала себе реалізовувати в громадській діяльності, але вона була більш правоосвітньою, а мені хотілось розвитку в юридичній сфері. У соціальній мережі я побачила анонс Школи морського права в Одесі від Ліги студентів АПУ, але коли почала шукати інформацію, з’ясувала, що реєстрація вже закінчилась. Потім  побачила інформацію про інші цікаві заходи, але у Миколаєві  нічого не знайшла.  Вирішила  написати повідомлення голові Ліги того часу — Анні Колівошко з запитанням, чи є осередок в місті, вона відповіла мені що ні, але чи не хочу я сама спробувати ? Так все і почалось. Далі мене чекали три місяці планування відкриття осередку, перемовини з університетом та набір команди, що виявилось найскладнішим. Вісім осіб вступили до Ліги і ми почали працювати. За що їм дуже  вдячна і до сьогодні.

Як нам відомо, ви створили осередки та розвивали регіональні відділення у малих містах. Як ви до цього прийшли?

Коли я створила осередок у Миколаєві, ми не відразу вийшли на результат. Близько року ми шукали партнерів, спікерів, налаштовували команди  і вже через два роки ми отримали відзнаку від Ліги за найбільший розвиток.  Після того, як я два роки була головою осередку мені запропонували балотуватись у Правління на координатора південних осередків. Поставили собі за мету заснувати осередки у Кропивницькому та Кривому Розі (на той час регіон складався з Одеси,  Миколаєва та Херсона ). Декілька особистих поїздок, шукання активістів через соцмережі та презентації у ВНЗ — і робота розпочалась. Це був цікавий досвід.

 Чому, на вашу думку, це важливо?

Студенти у невеликих містах, де немає розвинутого юридичного бізнесу, також повинні мати можливості для саморозвитку. Ліга — це організація, яка таку можливість надає, але іноді потрібно провести певну роботу, щоб зацікавити студентів у цьому.

Яким би ви бачите сучасного студента ?

Перш за все — він повинен йти вчитись свідомо та з бажанням отримати нові знання. Інакше — навчання може пройти повз нього.

Якими якостями він повинен бути наділений, щоб бути конкурентоспроможним на ринку праці?

Активний, націлений на практику та результат, який чітко знає, чого він хоче.  Також не потрібно забувати про імідж та ведення соціальних мереж – зараз наші сторінки є нашим обличчям, в тому числі і для роботодавця. І, звичайно, володіння іноземними мовами зараз є основною перевагою.

Наразі, за даними Мін’юсту, юридичну освіту здобувають близько 106 тис студентів. Як ви гадаєте, це досить багато для нашої країни чи якраз норма?

На мою думку, та враховуючи досвід спілкування зі студентами, не всі з цих більше 100 тис. захочуть працювати за професією. Це пов’язано  з багатьма обставинами. Думаю, що та кількість, яка залишиться, знайде себе у професії, але це можуть бути не лише приватні юридичні фірми, а й державна служба, робота в органах місцевого самоврядування, в громадському секторі. Талановиті та професійні юристи завжди будуть затребувані на ринку праці.

Як ви оцінюєте сучасну освіту в Україні. Чого їй не вистачає?

На мою думку – більше практики та конкретики, складання процесуальних документів та вузької спеціалізації за вибором студента на останньому курсі навчання.  Саме ці недоліки можна усунути, якщо бути членом Ліги або відвідувати заходи на ту тематику, яка цікава для професійного росту.

Нам відомо, що ви представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в Миколаївській області. А також заснували свою ГО. Розкажіть, будь ласка, про цей досвід.

Після того, як закінчився мій термін у Правлінні Ліги, ми спільно з іншими членами вирішили заснувати власну ГО, яка буде націлена на правову освіту населення, а не на професійне зростання студентів. Так і з’явилась ГО «Правозахисне об’єднання «Ти ж юрист», засновником якої є також активістки Ліги: Аліна Жегунова та Юлія Хандобіна, адже ми разом розвивали Миколаївський осередок і стали справжньою ефективною командою та друзями.

Щодо кар’єрного росту мене завжди цікавила тематика правозахисту, ще у студентські роки я стала монітором національного превентивного механізму –  пройшла навчання та отримала можливість відвідувати місця несвободи разом з працівниками Офісу Уповноваженого. Так я зрозуміла, що це те, чим я хочу займатись. Майже наприкінці мого другого року магістратури оголосили конкурс на регіонального представника у Миколаєві, я вирішити спробувати себе. Мені було 23 роки і, якщо чесно, я до кінця не була впевнена, що отримаю цю роботу, адже це дуже відповідально – ми працюємо по одному представнику на область, є дуже багато напрямків роботи. Але завдяки своїм знанням, науковим роботам та особливо правоосвітній та правозахисній діяльності, я  усвідомлювала, яка робота на мене чекає. І вже другий рік я працюю на цій посаді, і для мене це – робота мрії, де є місце правозахисній діяльності, правоосвітнім заходам, консолідації громадського суспільства та насамперед  допомоги людям для захисту їх прав.  І найголовніше – у нас працюють фахівці своєї справи, з яких необхідно брати приклад.

Щодо правової освіти населення. Чому, на вашу думку, потрібно її розвивати?

Під час нашої освітньої діяльності ми з командою дійшли до висновку, що порушення прав людини відбувається у більшості випадках через дві основні причини: людини не розуміють, що дана дія або бездіяльність є порушенням, або не знають, як захистити своє порушене право.  Адже як можна захищати те, чого не знаєш та не розумієш? Люди починають звертатись до органів, до компетенції  яких не відноситься вирішення їх питання, отримують відписку чи негативну відповідь, і розчаровуються в системі, або стикаються з бездіяльністю органів, посадових осіб. Тому лише правова освіта зможе змінити дану ситуацію та наблизити нас до  правової держави.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *