Публічні виступи: 10 типових помилок і як їх уникнути

Як не дивно, але страх публічних виступів у людини займає друге місце, після головного — страху смерті. Насправді страх — це природна оборонна функція організму. Його неможливо позбутися повністю, навіть ті, для кого публічні виступи, сцена чи трибуна, велика аудиторія — це частина професії, хвилюються перед кожним виступом.

Але навчитись переконливо виступати, завойовувати увагу слухачів та побороти невпевненість та страх — речі, яких можна навчитись, те, що можна вдосконалити, практикуючи.

Проте дозвольте додати трохи теорії, яку ви зможете використати наступного разу під час промови та при підготовці до неї.

Помилка 1: Невпевненість

Нічого так не псує виступ, як невпевненість оратора в собі та тому, про що він говорить. Якщо ви не досконало розбираєтесь в темі, на яку підготували доповідь, краще відмовтесь від виступу заздалегідь, або підготуйтесь більш ретельно. Ми вже давали кілька порад, які допоможуть вам побороти або хоча б трохи притупити відчуття страху перед великою аудиторією: оберіть один з них або знайдіть свій власний, проте навіть якщо вам все одно страшно, про це ніхто не повинен дізнатись.

Помилка 2: Виправдання та вибачення

Публіці байдуже, хвилюєтеся ви чи ні, як довго готували свою доповідь і який у вас досвід публічних виступів — вона прийшла дізнатись щось більш цікаве, пізнавальне та інформативне. Скоріше за все, ваші виправдання типу: «Я поганий оратор, рідко говорю перед публікою, сильно хвилююся і можу виступити невдало …» відвернуть увагу слухачів та похитнуть їх довіру до вас.  

Ви програмуєте свою аудиторію на поганий виступ дилетанта, навіть якщо ваша промова добре підготована та наповнена цікавою інформацією, її вже будуть слухати в піввуха.

Помилка 3. Відсутність прикладів

Усні приклади із вашого життя, книг, фільмів, історії, чи візуальні матеріали — один із інструментів, які не варто ігнорувати. Вони не лише найкраще пояснять складні теоретичні чи статистичні дані, про які ви говорите, а й дозволять аудиторії відволіктись та відпочити від занотовування чи концентрації на теорії.

Помилка 4: Жести та міміка

Якщо вам здається, що керувати мімікою та жестами легко, тоді запишіть свій пробний виступ на камеру та подивіться на себе збоку, і ви точно помітите розширені від страху очі, підняті від здивування брови та хаотичні рухи руками. Лицьовими м’язами важко управляти без тренування будь-якому, тому тільки практика вам допоможе, і хіба ще гра в покер.

Помилка 5: Заперечення

Ми чуємо і розуміємо окремі слова перш, ніж розуміємо все речення загалом. Тому на значення окремих слів ми реагуємо швидше і менш усвідомлено, ніж на значення речення. До того ж, негативні частинки сприймаються пізніше, ніж інші слова, а часто взагалі не сприймаються. Тому постійне використання таких конструкцій як «… не принесе збитків», «… не погано», «… не боїмося докладати зусилля» викликають у слухача ефект, протилежний очікуванням оратора.

Помилка 6: Неповна підготовка

Якщо ви недосконало розбираєтесь в темі, насамперед це викличе у вас невпевненість, а тоді дивіться п.1, по-друге, вас можуть загнати в кут будь-яким запитанням і тоді вже остаточно розгубившись, складно буде зібрати залишки сил закінчити доповідь достойно. Тому будь-яка промова чи виступ потребують ретельної підготовки: від вивчення цільової аудиторії до розроблення запасного плану вашого виступу.

Помилка 7: Зовнішній вигляд

По зовнішньому вигляду зустрічають — це незаперечна істина. Не бійтеся бути одягненим краще або більш офіційно, ніж аудиторія. Ви спікер – ви маєте право. Переконайтеся, що ваш одяг відповідає типу і змісту презентації.

Помилка 8: Уникання відповідей на запитання аудиторії

Якщо запитання заскочило вас зненацька посеред виступу, це насправді хороший знак: вас слухають. Тож скористайтеся можливістю відповісти й оживити промову. Найкращі презентації зазвичай сприймаються як розмова, навіть якщо вона йде лише з одного боку, тож не відмовляйтеся від можливості надати виступу інтерактивності. Ніколи не відхиляйте дискусію, а навпаки заохочуйте до неї, навіть якщо вона відведе трохи в іншу сторону вашу доповідь — будьте до цього готові.

Помилка 9: Монотонність

Доповідь навіть на найбільш цікаву та актуальну тему, буде втомливою, якщо читається нудним монотонним голосом. Всі слова зливаються в одноманітний потік і за тональністю мови не можна зрозуміти, де закінчується одне речення і починається інше, не кажучи вже про головну думку, яку варто виділити зі свого виступу. Монотонність швидко викликає роздратування і втому аудиторії, слухачі ледве стримуються, щоб не почати позіхати. Та й чи можна їх винити, якщо не стримаються.

Помилка 10: Відсутність пауз

Боятися пауз у своєму виступі не варто. Навпаки, одним із секретних прийомів повернення уваги аудиторії – є довга пауза. Особливості сприйняття такі, що пауза в одну чи дві секунди сприймається ніби доповідач щось забув, 5 секунд – типова театральна пауза. Якщо ж ви мовчите впродовж 10 секунд, то навіть ті, хто в цей час дивився у мобільний телефон, піднімуть голови і подивляться на оратора. А ви під час цієї довгої паузи можете зібратися з думками і використати підвищену увагу, щоб підкреслити дещо особливе у вашому виступі. І в будь-якому випадку намагайтеся якомога менше заповнювати короткі паузи у своєму виступі різною словесною нісенітницею і словами-паразитами («Ееее … Значить так … Ееее … Ну, що ще сказати … Ееее …»). В результаті, хтось починає рахувати, скільки разів ви скажете «Ееее .. », хтось занурюється у свої думки і починає дивитися у вікно чи гортати повідомлення в телефоні, не звертаючи на вас уваги, інші мучаться і рахують хвилини до кінця лекції.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *