Оксана Купер: працювати fixer’ом на службі в міста

На Заході юридичні серіали (чи legal drama, як називають цей жанр тамтешні кінематографісти) мають звичку «розмножуватися».

Логіка тут проста: якщо одна успішна історія завершується, то чому б не зняти її продовження і розказати про героїв у новому ракурсі?

Творці історії про вдалу кар’єру юриста-самоучки з «Форс-мажорів» (англ. Suits, 2011—2019) у новому одноіменному серіалі «Pearson» розповідають, куди в результаті перебралася директорка відомої нью-йоркської юридичної фірми — адвокатка Джессіка Пірсон.

Про оригінальний серіал Suits уже писала раніше. У нового ж серіалу тільки один сезон та 10 серій, але динаміки розвитку сюжету тут теж не бракує (трейлер знайдете тут).

Про що кіно?

Ще за сюжетом 6-го сезону «Форс-мажорів» пані адвокат потрапляє під санкції адвокатської колегії за приховування фактів афери її колег з юридичним дипломом Майка Росса та втрачає адвокатське свідоцтво. Але життя досвідченої юристки на цьому не закінчується і в якийсь момент вона вирішує, чи не покинути б корпоративну практику та й власну юридичну компанію?

Отже, із Джессікою знову зустрічаємося на вулицях її рідного міста — американського Чікаго. Вона починає працювати в команді місцевого мера на посаді, яку в народі зазвичай називають кризовим менеджером. В оригіналі англійською ця позиція, до речі, звучить як fixer.

«Мер найняв мене вирішити його проблеми, отже, ми попрацюємо», — одразу заявляє юристка. Її завдання тепер не надто прості — дати раду сумнівним справам у міському управлінні, вирішити конфлікти між місцевими мешканцями та мерією, а ще паралельно догодити і місцевим бізнесменам, які мають свої інтереси.

Якраз час пристосовуватися до брудного світу чиказької політики та кримінальних історій, попереджають творці серіалу. У самого молодого мера, як то кажуть, теж багато скелетів в шафі. І спонсорство його кампанії місцевим бізнесменом, який хоче серйозно впливати на місцеву політику, — тільки один із них. Далі буде багаторічний службовий роман з місцевою пані прокурором та якась дивна кримінальна історія з братом, який тепер чомусь працює його персональним водієм.

До чого тут право?

Кажуть, колишніх юристів (чи адвокатів) не буває, тому минулий досвід вдало вирішувати справи з дотриманням інтересів всіх сторін — одна кращих рис характеру пані Пірсон. І вона сміливо проявляє це в своїй новій роботі у міській адміністрації.

«Правильно» побудувати стосунки з медіа та домогтися фінансування міської програми будівництва житла за допомогою шантажу — все в інтересах місцевих мешканців. Із залученням інвестицій в розвиток міста все складніше: перетинаються інтереси відомої компанії та бізнесмена, що у минулому спонсорував передвиборчу кампанію чинного мера, тому з цим треба щось робити.

Додайте теж сюди й амбіційних громадських активістів, які теж хочуть отримати свою вигоду з проблемного житлового питання. Вміння домовлятися та знання правових особливостей політичних процесів серйозно допомагають Джессіці вирішувати місцеві питання з, здавалося б, найменшими збитками для її нової команди у кабінетах місцевої адміністрації. «Ми можемо вирішити реальні проблеми цього міста», — заявляє юристка.

Поряд з тим зона її відповідальності як кризової менеджерки розширюється в той момент, коли колишній прокурор подає на мерію до суду за неправомірне звільнення. Хочай ця справа проявляє його самого не з найкращого боку, екс-чиновник прагне помсти та грошової компенсації.

Що, думаєте, робить Джессіка? Ні, вона не подає заяву про зловживання посадовими обов’язками чи формує справу для зустрічного позову — це вимагає занадто багато ресурсів. Простіше подзвонити старим знайомим чи екс-колегам та запропонувати винуватцю цієї ситуації вигідну посаду у корпоративному юридичному світі та ще у новому місті. Репутація колишнього прокурора врятована!

Мораль подібних історій у тому, що правильно обрана стратегія в проблемній ситуації часто важить більше ніж довга юридична битва. Це просто боротьба за владу уже на іншому рівні, переконує героїня. Головне для неї тут: вміти правильно розставляти межі між приватним та публічним. Єдине, що не всі ситуації як на роботі, так і в житті розвиваються гладно. Тому будьте готові, що одного дня в двері чиновниці постукають правоохоронці.

Чому це цікаво в контексті України?

У світі серіалів (як і в українській дійсності) юристи часто переходять працювати на державну службу чи в органи місцевого самоврядування — на роль юриста, радника тощо чи навіть міністра. Новий статус, звісно ж, впливає на нові посадові інструкції, але завжди залишає за собою фаховий професійний досвід, старі зв’язки та вміння орієнтуватися не тільки в нормах права, а й в політичних інтересах на різних рівнях. Важливо: будь-які збіги серіалу з вітчизняною практикою випадкові.

Неформальні стосунки між владою та бізнесом, допомога старих друзів «з минулого життя», вміння вдалого проведення переговорів та поступовий розвиток практики government relations (GR-менеджмент або відносини з владними структурами) і в Україні — речі, які не залишать глядача байдужим при перегляді серіалу.

І якщо одного дня ваш керівник з претензією скаже, що ви нічого не знаєте про політику, можете сміливо брати на озброєння фразу Джесіки Пірсон: «Мабуть, ні. Але я багато знаю про владу». А далі, можливо, навіть знайдуться бажаючі податися працювати на державні посади та змінити там «правила гри»?!

Оксана Купер, магістр права, журналістка,
закохана у кіно та книжки зі зрозумілою юридичною мовою

Зловила якось себе на думці, що постійно дивлюся багато кіно і читаю книжок на правову тематику або шукаю юридичні деталі у фільмах/серіалах, які мають мало спільного з юриспруденцією. Профдеформація за замовчуванням? Мабуть, навіть якщо вже давно не працюєш з цим на практиці. Бо єдине, що детально пам’ятаю із трьох частин «Хоббіта» — це контракт Більбо Бегінса на подорож в Еребор: документ пригодився, щоб довести сусідам по Ширу, звідки він об’явився після 13 місяців відсутності. Головне: так значно простіше пояснювати складні речі з законів, особливо не фахівцям з юриспруденції.

Отже, вам цікавий розбір кіно та книжок з точки зору права? Тоді сідайте зручніше — запрошую у свій клуб! Попередні рекомендації, до речі, можна знайти у Facebook за хештегом #Про_права_людини_мовою_кіно_і_літератури.

Вам також має сподобатись...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *